Каєтан Болеслав Ольшевський (; 7 серпня 1858, Кольно — 20 серпня 1944, Варшава) – титулярний генерал броні Війська Польського.
Біографія Каєтан народився 7 серпня 1858 року в Кольно в родині Владислава та Теофіли з роду Годлевських. Закінчив класичну гімназію в Сувалках, офіцерську школу у Варшаві та Стрілецьку школу штабних офіцерів у Петербурзі.. З 1879 року став офіцером російської піхоти. У 1904—1905 рр. був командиром полку в Російсько-японській війні. У Першій світовій війні був піхотним бригадиром. З 1914 р. — Генерал-майор. Відзначився в битві під Зельвою. З вересня 1916 по березень 1917 командував польсько-стрілецькою бригадою при російській армії. Після цього командував 153-ю стрілецькою дивізією.
Після революції 1917 р. переїхав до Польщі. У званні генерал-лейтенанта російської армії рескриптом Ради Регентства від 31 жовтня 1918 р. був призначений командиром Війська Польського із затвердженням чинуDziennik Rozporządzeń Komisji Wojskowej, 1918, R. 2, nr 2, Warszawa 1918, s. 15.. До 28 листопада 1918 р. — генеральний інспектор Війська Польського на Люблінщині. 28 листопада 1918 – 28 липня 1919 командував генеральним округом «Кельце» — на цій посаді був призначений генерал-лейтенантом. 28 липня 1919 – 14 лютого 1921 командував генеральним округом «Лодзь». 14 лютого 1921 р., при званні генерал-лейтенанта, йде у відставку, але залишається на дійсній службі як голова Центральної комісії державного контролю, а з липня цього ж року голова перевіркової комісії, а потім комісії з питань перевірок. У період з серпня 1921 по серпень 1927 перебував у складі Капітули ордену «Відродження Польщі». 26 жовтня 1923 р. президент Республіки Польща Станіслав Войцеховський затвердив його в титульному званні генерал-лейтенанта. 27 серпня 1924 р. військовий міністр звільнив його від дійсної військової служби. До лютого 1925 року обіймав посаду воєводи Волинського воєводства. Невдовзі після цього оселився у Варшаві.
Помер під час Варшавського повстання. Похований разом із воїнами полку Армії Крайової «Башта» на проспекті Незалежності у Варшаві. 1945 року його було ексгумовано й поховано на Військовому цвинтарі Повонзки (квартал A14-6-4/5).
Його дружину Зофію, уроджена Томашевич (1877—1932), з якою мав 4 синів, було нагороджено Хрестом «За заслуги перед Церквою і Папою».
Нагороди Командорський хрест із зіркою Ордену Відродження Польщі (2 травня 1923) Командорський хрест Ордену Відродження Польщі (29 грудня 1921)M.P. z 1921 r. nr 298, poz.353. — członkowi Kapituły orderu «Odrodzenia Polski». Офіцерський хрест Ордену Відродження Польщі (13 липня 1921)M.P. z 1921 r. nr 156 «za zasługi, położone dla Rzeczypospolitej Polskiej na polu organizacji wojskowej» (jako jeden z pierwszych 15 osób odznaczonych Orderem «Odrodzenia Polski»). Хрест Хоробрих (1923) Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Командорський хрест Ордену Почесного легіону (Франція, 8 вересня 1925) Командорський хрест із зіркою Ордену Пресвятої Богородиці
Примітки
Література