Же́йме Ле́рнер (; 17 грудня 1937, Куритиба — 27 травня 2021, там само) — бразильський політичний діяч, губернатор штату Парана, архітектор, учений-урбаніст, відомий містобудівник. Тричі був мером міста Куритиба, столиці штату Парана (1971-75, 1979-84 і 1989-92). 1994 року був обраний губернатором штату Парана, переобраний 1998 року.
У 2002—2005 роках обіймав пост президента Міжнародної спілки архітекторів.
Біографія На думку Віталія Абліцова, Лернер походить із родини українських емігрантів зі Сокальщини (Львівщина), хоча прізвище та бразильська єврейська громада кажуть про єврейське походження архітектора.
У 1964 році закінчив Федеральний Університет штату Парана (архітектор). У 1965 працював над створенням Інституту досліджень і містопланування, також відомим як IPPUC (Instituto de Pesquisa e Planejamento Urbano de Curitiba). До того часу містобудування зводилося до поділу міста на зони і до будівництва нових доріг. Інститут же займався розробкою загальної концепції міста, а планування стало системним безперервним процесом. Працював над розробкою майстер-плану Куритиби. У 1988 році висунув свою кандидатуру на пост мера Куритиби.
За час свого керівництва Лернер перетворив Куритибу на місто з високою якістю життя. Він бачив майбутнє за розвитком громадського транспорту й одночасно розширенням зелених та пішохідних зон. У 1974 році виокремленими Лернером проспектами були запущені перші експреси. Куритиба стало моделлю, за якою створювалася система громадського транспорту в Боготі, Сантьяго, Мехіко, Лос-Анджелесі, Сеулі та багатьох інших містах. Як губернатор штату Парана Лернер досяг значних успіхів у соціальних та економічних реформах.
Жейме Лернер — професор Школи архітектури та міського планування Університету Парана, викладав в університеті Берклі (США), консультант ООН з питань міського планування. Є членом Ради директорів Інституту дослідження світових ресурсів (World Resources Institute).
Нагороди 1990 — премія ООН з навколишнього середовища (UNEP); 1990 — щорічний приз Міжнародного інституту енергозбереження (IIEC); 1991 — почесна грамота, Програма ООН з населених пунктів; 1991 — «Дерево Пізнання», Міжнародний союз охорони природи (IUCN); 1994 — Медаль Нойтра за професійну майстерність; 1996 — премія ЮНІСЕФ «Дитина і світ»; 1997 — медаль з архітектури Фонду Томаса Джефферсона, Університет Вірджинії; 2000 — премія принца Клауса (Нідерланди); 2001 — премія «Pioneer 2001» (International Council for Caring Communities); 2001 — Всесвітня премія в галузі технологій (World Technology Award), Національний музей науки та індустрії (Велика Британія).
Праці Grupo de risco (1990) Acupuntura urbana (2003) O vizinho: parente por parte de rua (2005)
Українські переклади Акупунктура міста / Жайме Лернер ; пер. з порт. Катерини Скальської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — 160 с.
Примітки
Література Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.