Тернопільське гетто (, ) — єврейське гетто періоду Другої світової війни, створене 1941 року СС у довоєнному польському місті Тернопіль (нині Україна).Джошуа Д. Циммерман (2015), The Polish Underground and the Jews, 1939–1945. Cambridge University Press через Google Books. «The Provinces of Poland on the Eve of World War II», pp. xviii, 278, 328, 347. На Тегеранській конференції (1943) Черчилль сказав Сталіну, що хотів би бачити нову Польщу «дружньою до Росії». Сталін відповів, що, тим не менш, вважає анексію Східної Польщі «справедливою та правильною» лише в межах нацистсько-радянського вторгнення 1939 року.[p. 351]

Передумови

Згідно з польським переписом 1931 року, євреї становили 44 % багатокультурного населення міста.Центральне статистичне управління (Польща), Drugi Powszechny Spis Ludności. Woj.tarnopolskie, 1931. PDF-файл, 21,09 МБ. Повний текст польського перепису 1931 року для Тернопільського воєводства, сторінка 59 (вибрати з випадного меню). Вікісховище. Тернопіль мав найбільшу єврейську громаду в регіоні, Historia-Polski.com. Перелік міст Республіки з єврейським населенням понад 12 тисяч (Wykaz miast RP z populacją żydowską powyżej 12 tysięcy). Тернопіль: 14 000, тобто 44 % населення. причому більшість євреїв розмовляли польською мовою як рідною. На момент радянського вторгнення в обласному центрі проживало 18 000 євреїв.

Перший тижневий розстріл 1600—2000 євреїв стався через кілька днів після того, як Тернопіль був окупований німецькою армією на початку операції «Барбаросса», вторгнення до Радянського Союзу. Гетто було офіційно створене через два місяці. Тернопіль був окупований Вермахтом . Кілька сотень євреїв подалися за радянськими військами у їхньому поспішному відступі на схід. Одразу після цього у Тернопільській в'язниці було виявлено до 1000 тіл політичних в'язнів, убитих НКВС, і ще 1000 — у сусідніх містах. Згідно з нацистською пропагандистською вигадкою про жидобільшовизм, німці оголосили євреїв відповідальними за радянські звірства.

Погром спалахнув через два дні і тривав з до ; було зруйновано будинки, спалено синагогу та без розбору вбито євреїв, кількість жертв оцінюють у 1600 осіб (Яд Вашем) у різних місцях, зокрема у в'язниці, в школі Ґурфейна та в синагозі, яку потім підпалили. Вбивство близько 1000 євреїв було здійснене СС-зондеркомандою 4b, приданою Айнзатцгрупі C, під командуванням Гюнтера Германна,Ідентифікатори членів СС. Розділ СС і поліція. Axis History Forum. Процитовано 31 липня 2015. (яка щойно повернулася з масового вбивства в Луцьку)Ronald Headland (1992), Messages of Murder: A Study of the Reports of the Einsatzgruppen of the Security Police and the Security Service, 1941–1943. Fairleigh Dickinson Univ. Press, pp. 79, 125. ., а ще 600 євреїв убили українська міліція – сформована Організацією українських націоналістів – яку наступного місяця перейменували на Українську допоміжну поліцію. Майже всі їхні єврейські жертви були чоловіками. Близько 500 євреїв було вбито в передмісті на території християнського цвинтаря Тернополя з використанням зброї, виданої німецькою армією.Cnaan Liphshiz, Розмова з охочими катами. Haaretz.com, 18 травня 2009. Жахлива сторінка історії розгорнулася минулого понеділка в Україні. Йшлося про моторошну й невідому історію спонтанного погрому місцевих селян проти сотень євреїв у містечку [нині передмісті] на південь від Тернополя в 1941 році. Не один, а п’ятеро незалежних свідків розповіли цю історію, згадуючи, як вони кинулися до німецького армійського табору, позичили зброю і розстріляли 500 євреїв на християнському цвинтарі містечка. Один із них пригадав, як обезголовлювали тіла перед церквою. Згідно з інтерв'ю, проведеними в Україні римсько-католицьким священником, отцем Патріком Дебуа з Яхад-Ін Унум, деяких жертв обезголовлювали.

Історія гетто Німецька влада наказала створити Юденрат із 60 членів. Його головою став учитель Марек Ґотфрід. Євреїв викликали до поліційного управління групами, саджали на вантажівки і вивозили за місто до таємного місця страти в сусідньому Заґроблі. На початку серпня 1941 року євреям Тернополя наказали носити зірку Давида та позначати нею свої будинки. Невдовзі після хвилі масових убивств нацисти сформували «новий» юденрат, не розкривши долі його попередніх членів, і зобов’язали виплатити викуп у розмірі 1,5 мільйона рублів. Головою юденрату призначили Ґустава Фішера.

У вересні 1941 року німецька окупаційна влада під керівництвом Герхарда Гагера оголосила про створення спеціального єврейського гетто в місті навколо Старого ринку та Малого ринку, у занедбаному районі, що займав лише 5 відсотків території міста. Щільність населення в гетто зросла втричі, туди помістили 12 000–13 000 євреїв. За нелегальний вихід із гетто було запроваджено смертну кару, а всі харчові пайки нормовано. Протягом року умови в гетто стали настільки жахливими, що взимку 1941–1942 років юденрат через санітарні проблеми, спричинені високою смертністю, почав ховати трупи в братських могилах. Німці створили супутні трудові табори для єврейських рабських робітників у Кам'янці, Підволочиську, Глибочку та Загроблі.

Облави та ліквідація гетто

Першу акцію ліквідації гетто було проведено , невдовзі після того, як було розпочато «остаточне вирішення». На той час табір смерті Белжець на північний захід від Тернополя вже працював на повну потужність. Близько 3 000–4 000 євреїв зігнали та замкнули у вагонах для худоби без води. Транспорт залишався на станції два дні, усі жертви благали про допомогу; тим часом прибув ще один ешелон із польськими євреями з гетто у Збаражі та Микулинцях. На станції обидва потяги з’єднали в один транспорт Голокосту до Белжця, і щонайменше 6 700 жертв загинули всередині від задухи та спраги.

Наступний потяг Голокосту було сформовано . Близько 2500 євреїв зігнали й повели на станцію; на їхній відправці до Белжця грав невеликий український оркестр. Територію гетто значно скоротили; частину її перетворили на трудовий табір. Між серпнем 1942 і червнем 1943 року відбулося п'ять «селекцій», які викосили єврейське в'язничне населення Тернополя. Табори ліквідували останніми. Жертв відправляли потягами Голокосту до табору смерті Белжець, а також масово розстрілювали під час акцій у Петриковому, або Петриківському лісі, за сприяння українських поліцаїв. За оцінками, там загинуло близько 2500 євреїв. Англійський переклад — уривку (назва справи та деталі рішення) від JuNSV Project. Кілька сотень євреїв із Тернополя та околиць намагалися вижити, переховуючись у межах міста. Багатьох видали українські націоналісти, зокрема близько 200 осіб незадовго до того, як у 1944 році цю територію зайняли радянські війська.

Частина євреїв пережила Голокост, переховуючись у поляків. Праведники народів світу, які допомагали євреям Тернопільського гетто, включають родину Реґентів Польською мовою, з посиланням Google на можливий переклад сторінки англійською. та родину Місевичів. Польською мовою. Ізраель Ґутман, Księga Sprawiedliwych wśród Narodów Świata. Пам'ятник жертвам Голокосту встановлено в Тернополі в урочищі Петриківський яр у 1996 році. СРСР офіційно припинив існування 31 грудня 1991 року.

Примітки

Література

Посилання Тернопіль, Україна на JewishGen

Див. також Гетто в Станіславові у воєводському центрі окупованої східної Польщі Луцьке гетто, в іншому воєводському центрі макрорегіону Креси Слонімське гетто в Новогрудському воєводстві Теребовлянське гето Чортківське гето Борщівське гето

Примітки