Роль жінки в юдаїзмі визначена єврейською Біблією (Танахом), (збірці рабинської літератури), та . Хоча Танах та рабинська література розкривають різні жіночі ролі, як зразки для наслідування, релігійний закон за різних обставин по-різному ставиться до жінок. Згідно з дослідженням Дослідницького центру П'ю 2017 року, у світовій єврейській спільноті жінки складають більше (52 %).
Стать має значення, оскільки у традиційному юдаїзмі приналежність до єврейського народу передається по матері, хоча ім'я батька використовується при згадуванні синів і дочок у Торі, як наприклад, «Діна, донька Якова».
Статус Левіта надається лише єврейському чоловікові, який є нащадком Левія по батьківській лінії; так само Коган є нащадком Аарона, першого Когана (івр. — священник).
Біблійні часи У порівнянні з чоловіками, жінок дуже мало згадується в Біблії за іменами та історичним ролями. Серед тих, хто згадується, є Праматері Сара, Ребекка, Рахіль і Лія; Міріам пророчиця; Девора суддя; Хульда пророчиця; Авігайла, дружина Давида; Рахав; і цариця Есфір. У Біблії часто зустрічаються історії, де жінки відіграють ключову роль у руйнуванні встановлених владних структур. Це нерідко призводить до більш справедливих наслідків, ніж можна було б очікувати за звичайних обставин.Rosenberg, Joel. «Bible: Biblical Narrative.» Back to the Sources: Reading the Classic Jewish Texts, edited by Barry W. Holtz, Simon & Schuster, 1984, pp. 31-81 Сучасні феміністки вважають ці історії важливими, оскільки вони не лише допомагають уявити життя єврейських жінок того періоду, а й демонструють приклади видатних жінок, які кидали виклик чоловічому домінуванню. Це особливо цінно, зважаючи на те, що життя більшості жінок того часу залишилося майже незадокументованим.
Згідно з єврейською традицією, між ізраїльтянами та Богом Авраама було укладено угоду (завіт) на горі Синай. Тора розповідає, що тоді на Синаї були присутні як ізраїльтяни, так і ізраїльтянки; однак угода була сформульована таким чином, що зобов'язувала чоловіків діяти відповідно до її вимог і гарантувати, що члени їхнього дому (дружини, діти та раби) також дотримуватимуться цих вимог. У такому розумінні завіт також зв'язував жінок, хоча й опосередковано.Hauptman, Judith. «Women». Etz Hayim: Torah and Commentary. Ed. David L. Lieber. The Jewish Publication Society, 2001. 1356—1359.
Закони про шлюб і сім'ю в біблійні часи віддавали перевагу чоловікам, а не жінкам. Наприклад, чоловік міг розлучитися з дружиною, якщо захотів, але дружина не могла розлучитися з чоловіком без його згоди. Практика левіратного шлюбу застосовувалася до вдів, які не мали дітей від своїх померлих чоловіків, але не застосовувався до бездітних вдівців, у яких померла дружина. Але якщо він або вона відмовлялися від такого шлюбу, проводився ритуал, який називається халіца, під час якого вдова знімала черевик свого дівера, плювала перед ним і промовляла: «Ось що буває з тим, хто братові хати не збудує!» Закони про втрату цноти жінкою не мають чоловічого еквівалента. Багато з цих законів, наприклад, про левіратний шлюб, більше не практикуються в юдаїзмі (хоча халіца досі практикується). Ці та інші гендерні відмінності, виявлені в Торі, свідчать про те, що біблійне суспільство вважало найважливішим у сім'ї безперервність і єдність; однак вони також вказують на те, що жінки були підпорядковані чоловікам у біблійні часи. Чоловіки мали певні зобов'язання щодо своїх дружин, які часто посилювали гендерні ролі в культурі того часу. Ці зобов'язання включали забезпечення одягом, їжею та наявність сексуальних стосунків з їхніми дружинами.Telushkin, Joseph. Biblical Literacy: The Most Important People, Events, and Ideas of the Hebrew Bible. New York: William Morrow and Company, 1997. p. 403.
Жінки брали участь в обрядовому житті. Вони (як і чоловіки) повинні були раз на рік здійснювати паломництво до Єрусалимського храму (чоловіки, якщо могли, на кожне з трьох головних свят) і приносити пасхальну жертву. Вони також робили це в особливих випадках життя, наприклад, коли приносили жертву тоду («вдячність») після пологів.
Згідно з єврейською традицією, Міхаль, дочка Саула і перша дружина царя Давида, прийняла заповіді тфіліну і ціциту, хоча ці вимоги стосувалися лише чоловіків. Багато міцвот (постанов), які стосуються чоловіків, стосуються також і жінок; однак жінки звільнені від постанов пов'язаних з часом (тобто вимог виконувати обов'язки в певний час), на відміну від вимог виконувати обов'язки в будь-який час або вимог утримуватися від дії. Існують дві відомі теорії чому так сталося: теорія прагматизму (виконання домашніх обов'язків жінки забирає їхній час) і духовна теорія (відповідно до традицій, «жінки мають вищу духовну мудрість», відому як біна («інтуїтивне розуміння»), що робить їх менш залежними, ніж чоловіків, від виконання своєчасних релігійних практик, для збереження міцного духовного зв'язку з Богом).
Жінки економічно залежали від чоловіків. Вони зазвичай не володіли майном, за винятком рідкісних випадків успадкування землі від батька, який не мав сина. Але «у таких випадках ці жінки були зобов'язані вступити в шлюб у межах племені, щоб земельні володіння племені не зменшилися і не перейшли з одруженням до іншого племені».
Талмудичні часи Згідно з галахою, жінки зобов'язані виконувати всі забороняючі заповіді (тобто заповіді, які забороняють певні дії, як наприклад «Не чини перелюбу»), але вони звільнені від виконання більшості обмежених за часом наказових постанов (тобто приписів до виконання ритуальних дій, які потрібно робити в певний час, наприклад, слухати шофар на Рош га-Шана). Проте жінці не забороняється виконувати міцву, від виконання якої вона була звільнена.Steinsaltz, 178 Галаха також забезпечувала жінкам певний матеріальний та емоційний захист, пов'язаний із шлюбом і розлученням, яким більшість неєврейських жінок не користувалися протягом першого тисячоліття нашої ери.Adler, Rachel. «The Jew Who Wasn't There: Halacha and the Jewish Woman.» Jewish Women's Archive. 26 October 2016. Кримінальне та цивільне законодавство того часу однаково ставилося до чоловіків і жінок.Steinsaltz, 179
Існують докази, що принаймні серед еліти жінки отримували освіту та вивчали Біблію і галахи. Освічена донька вченого вважалася вигідною нареченою, оскільки її знання цінувалися у шлюбі. У Талмуді згадуються жінки, які після смерті або вигнання своїх чоловіків змогли самостійно виховати дітей завдяки власній освіченості.Steinsaltz, 179—180
Класична єврейська рабинська література містить цитати, які можна розглядати як хвалебні, так і принизливі щодо жінок. Талмуд стверджує, що:
Більша нагорода від Всемогутнього для (праведних) жінок, ніж (праведних) чоловіківБрахот 17a Десять мовних мір зійшли на світ; жінки взяли дев'ятьКідушин 49b Жінки слабкі до грубих знань, тобто вони володіють більшою інтуїцієюШабат 33b Чоловік без жінки живе без радості, благословення і добра; чоловік повинен любити свою дружину, як самого себе, і поважати її більше, ніж самого себеЙебанот 62b Коли рав Йосиф бар Хійя почув кроки своєї матері, він сказав: Дозволь мені встати перед наближенням божественної присутностіКідушин 31b Ізраїль був викуплений з Єгипту завдяки своїм праведним жінкамСота 11b Чоловік повинен бути обережним і ніколи не говорити зневажливо зі своєю дружиною, тому що жінки схильні до сліз і чутливі до кривдиБаба Меціа 59a Жінки мають більшу віру, ніж чоловікиСіфре, 133 Жінки мають більшу здатність проникливостіНіда 45b Жінки особливо ніжніМеґіла 14b
Хоча в рабинській літературі небагато жінок згадуються поіменно, і жодна з них не є автором рабинських праць, ті, хто згадується, зображуються такими, що мають сильний вплив на своїх чоловіків. Іноді вони мають публічну персону. Прикладами є Брурія, дружина рабина Танна Меїра; Рахіль, дружина рабина Аківи; і Ялта, дружина рабина Нахмана. Дружина Елеазара бен Араха Іма Шалом порадила своєму чоловікові взяти на себе керівництво Синедріоном. Коли Елеазара бен Араха попросили взяти на себе роль Насі («принца» або президента Синедріону), він відповів, що спочатку повинен порадитися зі своєю дружиною, що він і зробив.Вавилонський Талмуд, Брахот 27b
Середньовіччя Оскільки євреї вважалися громадянами другого сорту в християнському та мусульманському світах (юридично відомі в мусульманському світі як зіммі), єврейським жінкам було ще важче затвердити власний статус. Авраам Ґроссман стверджує у своїй книзі «Благочестиві та бунтівні: єврейські жінки в середньовічній Європі», що навколишнє суспільство сприймало єврейських жінок через призми трьох факторів: «біблійну та талмудичну спадщину; ситуацію в неєврейському суспільстві, в якому євреї жили та функціонували; і економічний статус євреїв, включаючи роль жінки в підтримці сім'ї».Grossman, Avraham. Pious and Rebellious: Jewish Women in Medieval Europe. Translated from the Hebrew by Jonathan Chapman. Waltham, Mass: Brandeis University Press, 2004. 1. Гроссман використовує всі три фактори, щоб стверджувати, що загальний статус жінок у цей період підвищився.Grossman, 3.
У середні віки існував конфлікт між високими релігійними очікуваннями юдаїзму щодо жінок і реальністю суспільства, в якому жили ці єврейські жінки; це схоже на життя християнок того самого періоду.Baskin, Judith R. «Jewish Women in the Middle Ages.» Jewish Women in Historical Perspective. Ed. Judith R. Baskin. Detroit: Wayne State University Press, 1991. 94. Це спонукало каббалістичну працю «Сефер Хакана» вимагати, щоб жінки виконували міцвот нарівні з чоловіками.Ben-Sasson, H. H. «Spiritual and Social Creativity.» A History of the Jewish People. Ed. Ben-Sasson. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1976. 612—627. Print. Є свідчення, що в деяких громадах Ашкеназу в п'ятнадцятому столітті дружина рабина носила ціцит так само, як і її чоловік.
Релігійне життя Релігійні події середньовіччя спричинили пом'якшення заборони на навчання жінок Торі та зростання жіночих молитовних груп.Steinberg, 157—158. Одним із місць, де жінки публічно брали участь у єврейських обрядах, була синагога. Ймовірно, жінки навчилися читати літургію на івриті.
За словами Джона Боукера, традиційно єврейські «чоловіки та жінки моляться окремо». Це сягає стародавніх часів, коли жінки могли заходити лише до другого двору Храму". У більшості синагог жінки мали окрему частину, швидше за все, балкон; деякі синагоги мали окрему будівлю.Grossman, 181.
Відокремлення від чоловіків створили рабини в Мішні та Талмуді. Причина Галахи полягала в тому, що жінка та її тіло відволікали б чоловіків і наводили на них нечисті думки під час молитви.Талмуд, Сукка 51a–52b Завдяки такому рабинському тлумаченню вчені вважали роль жінок у синагозі обмеженою, а іноді навіть неіснуючою. Однак останні дослідження показали, що жінки насправді відігравали значнішу роль у синагозі та громаді загалом. Жінки зазвичай відвідували синагогу, наприклад, у шабат і свята.Adelman, Howard. «Italian Jewish Women at Prayer.» Judaism in Practice: from the Middle Ages through the Early Modern Period. Ed. Lawrence Fine. Princeton, N.J: Princeton University Press, 2001. 52.
Залежно від того, де жінки знаходилися в синагозі, вони могли нести таку ж саму службу, що й чоловіки, або проводили власні служби. Оскільки синагоги були великими, була призначена жінка, яка могла слідувати за кантором і повторювати молитви вголос для жінок. Жінки завжди відвідували богослужіння в шабат і свята, але починаючи з одинадцятого століття жінки стали більше залучатися до синагоги та її ритуалів. Сидіти жінкам окремо від чоловіків стало нормою в синагогах приблизно на початку тринадцятого століття.Steinberg, 157. Однак жінки робили набагато більше, ніж просто молилися в синагозі. Однією з головних робіт жінок було прикрашати будівлю. Завіси для ковчега Тори та покривала для Тори, які шили жінки, збереглися й досі. Синагога була спільним місцем для чоловіків і жінок, де відбувалося богослужіння, навчання та громадська діяльність.