Статус жінки в мормонізмі був джерелом громадських дебатів ще до смерті Джозефа Сміта у 1844 році. Різні деномінації в рамках руху Святих останніх днів обирали різні шляхи щодо жінки та її ролі в церкві та суспільстві. Погляди варіюються від повного рівного статусу та висвячення жінок у священики, як це практикується Спільнотою Христа, до патріархальної системи, яку практикує Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (Церква СОД), до ультрапатріархальної множини системи багатоженства, яка практикується Фундаменталістичною церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів (Церква ФСОД) та іншими фундаменталістичними групами мормонів.
Визначення жінок Церква СОД не визнає трансжінок жінками, визначаючи стать як «біологічну стать при народженні». Церква вчить, що якщо людина народилася інтерсексною, рішення про визначення статі дитини залишається за батьками під керівництвом медичних працівників, і що такі рішення можуть бути прийняті при народженні або можуть бути відкладені до медичної необхідності.
Жінки в історії Церкви Розповіді про історію мормонів дев'ятнадцятого та початку XX століття часто нехтували роллю жінок у заснуванні релігії. В історії 1872 року Піднесення, розвиток і подорожі Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів не згадується жодна жінка. У знаменитій семитомній історії Б. Х. Робертса «Історія Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів» згадується лише кілька жінок. Помітним винятком із цього став історик 19-го століття Едвард Таллідж, який, за словами Клаудії Бушман, «був самотнім мормонським істориком-феміністом до пожвавлення жіночого руху в 1970-х роках». Однак деякі жінки виконували важливі ролі другого плану; наприклад, дружина Джозефа Сміта, Емма Гейл Сміт, служила писаркою під час перекладу Книги Мормона і була предметом одного з ранніх одкровень церкви, яке включало вказівку скласти перший церковний гімн. Емма Сміт також була головою Товариства допомоги, спочатку самоврядної жіночої організації в церкві, яка є однією з найстаріших і найбільших жіночих організацій у світі.
Мормонізм і суфражизм У світській сфері територія Юта була в авангарді виборчого права жінок; у 1870 році він став одним із перших штатів чи територій у Союзі, який надав жінкам право голосу., хоча федеральний уряд позбавив жінок права голосу у 1887 році за допомогою Закону Едмундса-Такера . Освіта та наука також були головною турботою для мормонських жінок. Були розпочаті релігійні місії, як-от місія Батшеби В. Сміт у південній Юті, щоб проповідувати «права жінки». Журнал Woman's Exponent, неофіційне видання Товариства допомоги, опублікував редакційну статтю 1920 року на користь «рівних прав перед законом, рівної оплати за рівну працю [і] рівних політичних прав», заявивши, що місце жінки є не просто «в дитячій», а «в бібліотеці, лабораторії, обсерваторії».cited in У 1875 році президент Товариства допомоги Еммелін Б. Веллс сказала, що «жінки повинні говорити самі за себе, і якщо це вважається мужнім, це має бути добре, оскільки якщо чоловіки є вищими, стати більш мужніми має бути бажаним».
Юта кінця 19-го століття також мала найліберальніші закони про розлучення в США того часу. Закони були вигідні жінкам: кожна жінка, яка наполягала на розлученні, його отримувала. Одна з дружин Бригама Янга розлучилася з ним і почала прибуткову кар'єру ораторки. Рівень розлучень у штаті Юта наприкінці 19-го століття наближався до 30 %. Цей рівень був завищений людьми з інших штатів, які шукали легкого розлучення в Юті. У 1896 році Марта Гьюз Кеннон була першою жінкою в країні, обраною до сенату штату.
Рукопокладання і священство У ранній церкві жінки іноді покладали руки на іншу людину, щоб дати їй особливе «жіноче благословення». Петті Бартлетт Сешнс записувала, як давала та отримувала благословення від інших жінок у своїй роботі акушеркою, як і Луїза Барнс Пратт у своєму житті піонерки та місіонерки. Хоча ці «жіночі благословення» не надавалися в силу висвячення у священикиMorgan Utah Stake Relief Society Minutes and Records, 1878—1973, Church History Library, Salt Lake City, vol. 1, Apr. 28, 1883, p. 88; see also "To All Authorities of the Priesthood–Instruction for the Relief Society, " First Presidency, Salt Lake City, to all priesthood leaders and Latter-day Saints, Oct. 6, 1880, Church History Library, Salt Lake City.President Wilford Woodruff stated that women administered to the sick «not as members of the priesthood, but as members of the Church.» Wilford Woodruff to Emmeline B. Wells, 27 Apr. 1888, Church History Library., вони були нормальною частиною релігії того часу. Очільниця Товариства допомоги Еліза Сноу вважала, що жінок не потрібно «відділяти», щоб виконувати храмові обряди чи пригощати хворих.cited in Вона порадила жінкам довіряти особисті питання очільниці Товариства допомоги та її радницям, а не єпископам. Жінки також брали участь у Кворумі помазанців у ранній церкві..
Поточна політика Церкви СОД диктує, що акт благословення «шляхом покладання рук» повинен виконуватися лише тими, хто висвячені на посади у священстві Мелхіседека, які обіймають лише чоловіки. Однак есе 2015 року, опубліковане в розділі The Gospel Topics на вебсайті церкви, стверджує, що, хоча ані Джозеф Сміт, ані будь-який інший лідер церкви не висвячували жінок у священики, жінки справді здійснюють повноваження священства без рукопокладання.
Трансжінки можуть отримати священство, якщо вони не потребують медичної, хірургічної чи соціальної зміни, оскільки священство та храмові обряди призначаються відповідно до статі.
Поправка про рівні права За словами історика Ардіса Паршалла, у 1943 році жінки, які обіймали керівні посади в церкві СОД, підтримали поправку.
У 1970-х роках Церква Святих Христових виступила проти Поправки про рівні права. Церква СОД в Юті попросила, щоб 10 жінок з кожного приходу були присутні на Міжнародному році жінок Юти в 1977 році, щоб підтримати позицію церкви щодо Поправки про рівні права та інших жіночих проблем. 14 тисяч присутніх, переважно жінок-святих останніх днів, яких залучали до їхніх приходів, проголосували на трибунах, перш ніж почути їхню дискусію, і відхилили всі національні резолюції — навіть ті, які не обстоювали моральну позицію, протилежну позиції Церкви Святих Божих. У 1978 році церква СОД заохочувала 9 тисяч жінок-членів у великому Лас-Вегасі, штат Невада, висвітлювати свої околиці брошурами, що виступають проти поправки про рівні права, і закликала всіх членів голосувати. Невада не ратифікувала поправку. Соня Джонсон боролася проти церкви на підтримку поправки про рівні права і була відлучена від церкви; У листі про відлучення від церкви від грудня 1979 року стверджувалося, що Джонсона звинувачують у низці злочинів, включаючи перешкоджання всесвітній місіонерській програмі, пошкодження внутрішніх соціальних програм мормонів і навчання лжевчення. Також у 1979 році на форумі Аліси Рейнольдс було заборонено обговорювати поправку в читальному залі Аліси Рейнольдс в Університеті Бригама Янга; згодом клуб знайшов інше місце для зустрічей.
Гендерні стереотипи та ролі Езра Тефт Бенсон стверджував, що жінки мають такі якості, як вірність, доброзичливість і милосердя, які врівноважують «більш агресивну та змагальну природу чоловіка». Говорячи про жінок, які працюють у професіях, рівних чоловікам, Говард В. Гантер сказав: «Я сподіваюся, що ніколи не настане час, коли жінок опустять до рівня чоловіків, хоча вони, здається, висувають ці вимоги на зустрічах, що проводяться… всі по всьому світу.»
Репродуктивні права Церква СОД виступає проти абортів за бажанням, ґрунтуючись на вірі в „святість людського життя“. Церква дозволяє членам Церкви переривати вагітність у деяких рідкісних випадках. Згідно з офіційною заявою, „Церква допускає можливі винятки для своїх членів, якщо: вагітність стала результатом зґвалтування чи інцесту, або компетентний лікар визначає, що життя чи здоров'я матері знаходиться під серйозною загрозою, або компетентний лікар визначає, що плід має серйозні дефекти, які не дозволять дитині вижити після народження“. Далі в заяві йдеться: „Аборт — це дуже серйозна справа, і її слід розглядати лише після того, як зацікавлені особи проконсультуються зі своїми місцевими церковними лідерами та відчують через особисту молитву, що їхнє рішення правильне“. У заяві також уточнюється, що церква СОД не підтримує і не виступає проти конкретного законодавства чи публічних демонстрацій щодо абортів.
У минулому використання методів контрацепції, включаючи штучну контрацепцію, прямо засуджувалося лідерами Церкви СОД. Починаючи з липня 1916 року, цитувалися апостоли, які стверджували, що контроль народжуваності є „згубною доктриною“ і що „обмеження кількості дітей у сім'ї… є гріхом“. Нещодавно в 2003 році був опублікований церковний посібник, який містив цитату покійного президента церкви Спенсера В. Кімболла, який зазначав, що церква не „виправдовує і не схвалює“ заходів контрацепції, які значною мірою „обмежують сім'ю“. Поточна позиція церкви полягає в тому, що „рішення щодо контролю за народжуваністю та наслідки цих рішень приймаються виключно кожною подружньою парою“ і що вони повинні враховувати „фізичне та психічне здоров'я матері та батька та їх здатність забезпечувати основні життєві потреби“. для своїх дітей» при плануванні сім'ї. Церква «настійно не рекомендує» хірургічну стерилізацію, таку як вазектомія та перев'язка маткових труб, і заохочує членів Церкви звертатися до неї лише у випадку серйозних захворювань після обговорення з єпископом. Церковна страхова компанія Deseret Mutual Benefits Administrators, яка забезпечує страхування своїх співробітників, не покриває жодної форми контрацепції і покриває лише стерилізацію шляхом вазектомії або перев'язки маткових труб для пари, якщо жінка вже народила п'ятеро дітей або їй понад 40 років.
Багатоженство Статус жінок у Церкві Святих Христових був джерелом публічних дебатів, починаючи з 19-го століття, коли церква виявила суперечки з федеральним урядом США через практику полігамії.e.g. Morrill Anti-Bigamy Act (1862), Edmunds–Tucker Act (1887). Багатоженство було введено в Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, коли Джозеф Сміт молився про множинний шлюб, як це практикувалося в Старому Завіті. Практика була заснована в церкві в 1831 році. Це тривало до 1890 року, коли Вілфорд Вудрафф отримав одкровення, відоме як «Маніфест», яке припинило множинний шлюб. Після Маніфесту багато груп і окремих осіб покинули церкву, щоб продовжити практику; однак ці групи сьогодні не пов'язані з церквою.
Хоча відомо, що деякі церковні лідери мають великі полігамні сім'ї, дві третини чоловіків, які практикували багатоженство в церкві, мали лише двох дружин. Жінки мали змогу розлучитися. Серед населення церкви в цілому, на піку свого розвитку, до 1870 року лише 25-30 % членів були частиною полігамних сімей. Незважаючи на юридичні та культурні проблеми, пов'язані з практикою полігамії мормонів, жінки 19-го століття відігравали значну роль громадських лідерок у культурі, політиці та доктрині святих останніх днів.. Дехто вважає, що роль жінки в церкві 19-го століття є вершиною інституційної та лідерської участі жінок у церковній ієрархії..
Говорячи про полігамію, як правило, розглядаються лише дві крайнощі: «Мормонські жінки були або дуже повноважними агентами, або покірними шахрайками». Однак відзначати лише ці крайнощі означає ігнорувати те, що мормонські жінки вирішили брати участь у полігамії, та той факт, що це було частиною їхнього повсякденного життя. Багатоженство змусило багатьох жінок боротися зі своєю вірою, але також дозволило їм стати ближчими до Бога та укласти та дотримуватися завітів.