Евакуація населення Фінської Карелії — проведене в листопаді—грудні 1939 року переміщення населення Карельського перешийка, Північного Приладожжя, великих міст Виборг і Сортавала та інших територій Фінляндії, які потенційно здатні стати прифронтовими, вглиб країни. Було евакуйовано 422 тисячі осіб, що становило приблизно 12% населення Фінляндії.

Передісторія Масове переселення жителів почалося під час радянсько-фінських воєн 1919—1922 років, коли після придушення антирадянського повстання близько 30 тисяч фінно-карельського населення переселилося до Фінляндії Toivo Nygård. Itä-Karjalasta Suomeen 1917—1922 tulleet pakolaiset, Suomen Sukututkimusseura www.genealogia.fi. Luettu 8.11. 2006 Suomi kautta aikojen. s.377 ISBN 951-8933-60-X.

Хід подій

У жовтні 1939 року, у зв'язку з невдалим для фінської сторони ходом радянсько-фінляндських переговорів у Москві з територіального питання, розпочалася широка добровільна евакуація фінського населення з прикордонних із СРСР територій, у результаті якої виїхало близько 50 тис. осіб. 17 жовтня 1939 року Державна рада Фінляндії видала наказ про примусову евакуацію населення з 4-10-кілометрової зони до тилових районів. Незважаючи на наказ, евакуація відтягувалася або не проводилася взагалі, зважаючи на надії фінської влади на мирне врегулювання територіальних претензій СРСРВеригин С. Г. Карелия в годы военных испытаний: Политическое и социально-экономическое положение Советской Карелии в период Второй мировой войны 1939—1945 гг. — Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2009. — 544 с..

З початком бойових дій на початку грудня 1939 року евакуація почалася спішно у складних зимових умовах. Іноді це призводило до паніки і жителі були змушені зарізати худобу. Крім того, худоба гинула в дорозі. З деяких сіл жінки, люди похилого віку і діти вирушили ще в другій половині листопада, але основна частина зібралася в період з 29 листопада по 4 грудня. У цей час назустріч дорогами рухалися фінські війська. Більшість евакуйованих збиралася у великих громадських будинках, таких як школи чи магазини, де можна було переночувати, і чекала навантаження на машини, але багатьом доводилося пересуватися пішки чи конях. З собою можна було взяти найнеобхідніші особисті речі та їжу на три дні. Дітям потрібно носити на шиї бирки з ім'ям, вивчити дату і місце народження та імена своїх батьків і матерів, що не завжди дотримувалося.

Перегонники худоби мали дбати про годування та дійку та шукати сіно та зерно. На ночівлю худоба заганялася в сараї та корівники. Населення ночувало в школах в Уймахар'ю і в Калтімо, в приватних будинках та церкві Ено. Підтримку надавали загони самооборони, товариства Лотта та Мартта. На станціях люди вантажилися у вагони для худоби, в яких були по стінах лавки та лавки, а в центрі — грубка та дрова. На вагон було два оцинковані відра - одне з питною водою, друге для природних потреб. Для освітлення було кілька свічок. Так люди добиралися до призначення за маршрутом Калтімо — Контомякі — Ісалмі. Через бомбардування і повітряні тривоги просування було повільним і тривало більше двох діб Evakuointi.

Близько 180 тисяч чоловік повернулося на колишнє місце проживання після 1941 року, коли територія Карельського перешийка та Північного Приладожжя була зайнята фінськими військами під час радянсько-фінської війни . Однак вони були змушені повторно евакуюватися перед тим, як у червні 1944 ці території повернулися під контроль СРСР.

Паризький мирний договір 1947 року остаточно підтвердив приєднання цих територій до СРСР. Евакуйоване населення було розселене у внутрішніх районах Фінляндії. Загальна кількість переселенців із 1939 по 1944 рік становила 450 тисяч осібSuomi kautta aikojen. s.453 ISBN 951-8933-60-X.

Див. також

Фінська Карелія Карельське питання

Примітки

Посилання

Евакуація населення. З книги «Терійоки – Хейнола. Евакуація 1939 року» Архивная копия