Гітейо (, ) або Gythio, також стародавній Гітіум або Gytheion (), місто на східному березі півострова Мані та колишній муніципалітет у Лаконії, Пелопоннес, Греція. Після реформи місцевого самоврядування 2011 року він є частиною муніципалітету Східний Мані, муніципальною одиницею якого є. Муніципальна одиниця має площу 197,313 км2. Це був морський порт Спарти, приблизно за 40 км на північ. Гітейо — це місце стародавнього Крана, крихітного острова, де, згідно з легендою , Паріс Троянський і Єлена зі Спарти провели свою першу ніч разом перед тим, як відправитися в Трою, таким чином розпаливши Троянську війну. Гітейо був важливим портом, поки не був зруйнований у 4 столітті нашої ери, можливо, внаслідок землетрусу. Навіть після того його стратегічне розташування дало Гітейо значну роль в історії Маніотів. Сьогодні це найбільше і найважливіше місто в Мані. Це також резиденція муніципалітету Східний Мані.
Історичне населення рік Місто Муніципалітет 1830 Saïtis. 500-700 - 1910 Saïtis. 2000+ - 1981 рік 4,354 - 1991 рік 4,259 7,542 2001 4479 7,433 2011 4,717 7,106
Географія
Гітейо розташований у північно-східній частині півострова Мані та лежить на північно-західній частині Лаконської затоки. Гітейо був побудований на пагорбі під назвою Кумарос або Ларісіо в одній із найродючіших областей Мані, поблизу гирла річки Гітіум, яка зазвичай пересохла і отримала прізвисько Ксеріас «суха річка»; сьогодні більша частина Xerias покрита проспектом Ерму.
Прямо на північ і видно з гавані знаходиться Профітіс Іліас, надвидатна вершина Тайгету, гірського масиву, хребет якого вдається на південь у Середземне море та утворює півострів Мані.
Провінція Провінція Гітейо () була однією з провінцій префектури Лаконія. Його територія відповідала нинішнім муніципальним одиницям Гітейо та Східний Мані . Він був скасований у 2006 році.
Міста-побратими
Вільнев-лез-Авіньйон, Франція
Примітки
Посилання
Лівій, переклад Генрі Беттісона, (1976). Рим і Середземномор'я. Лондон: Penguin Classics. . Павсаній, переклад В. Г. С. Джонса, (1918). Павсаній Опис Греції. Лондон: Harvard University Press. . Полібій, переклад Френка В. Волбенка, (1979). Розквіт Римської імперії. Нью-Йорк: Penguin Classics. .
Вторинні джерела Collitz-Bechtel, Sammlung d. грецька. Dialekt-Inschriften, iii. NoNo 4562-4573; Щорічник Британської школи, х. 179 далі. Пол Картледж і Ентоні Спауфорт, (2002). Елліністична і римська Спарта: Повість про два міста. Лондон: Routledge. Е. Курцій, Пелопоннес, ii. 267 далі. Написи: Le Bas-Foucart, Voyage archéologique, ii. № 238-248 ф. Патрік Лі Фермор, (1984). Мані: подорожі південним Пелопоннесом . Лондон: Penguin. Пітер Грінхалг та Едвард Еліопулос (1985). Глибоко в Мані: Подорож до південного краю Греції. Лондон: Trinity Press Пітер Грін, (1990). Олександр до Акції: Історична еволюція елліністичної доби, (2-е видання). Лос-Анджелес: University of California Press. . Розмарі Холл, Пол Хелландер, Корін Сімкок і Девід Віллет. Lonely Planet: Греція. Сінгапур: SNP Printing Pte Ltd. Кіріакос Кассіс, (1979). Історія Мані. Афіни: Presoft Вільям Лік, Подорожі Мореєю, i. 244 далі. Марія Мавроматакі, (2001). 8500 років цивілізації: Греція: між легендою та історією. Афіни: Haïtalis.