Ада́мівка — село в Україні, у Зіньківській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Розташоване на річці Ушиці, за 25 км від залізничної станції Дунаївців. Населення становить 1176 осіб.

До 2020 року орган місцевого самоврядування — Адамівська сільська рада.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська117199.57%російська50.43%Усього1176100%

Історія Село засноване в другій половині XVIII століття князями Чарторийськими.

Після встановлення радянської влади, у 1923 році село увійшло до Зіньковецького району Кам'янецької округи Подільської губернії УСРР. Перший колгосп у селі організовано в 1924 році. Село постраждало внаслідок геноциду українського народуПерелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 років по Хмельницькій області. Дані Хмельницької обласної державної адміністрації, проведеного урядом СССР у 1932—1933 роках.

Мешканці села брали участь у німецько-радянській війні. За мужність, виявлену на фронтах війни, 512 жителів села нагороджено орденами і медалями.

Станом на початок 1970-х років в селі мешкало 2399 осіб. На території села розміщувалася центральна садиба колгоспу імені Артема, якому належало земельних угідь — 2,3 тисяч га, з них орної землі — 1,5 тисяч га. Основним напрямом господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, виробництво молока і м'яса. Були розвинуті овочівництво, садівництво, бджільництво, шовківництво. на той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Зіньківської сільської громади.

19 липня 2020 року, після ліквідації Віньковецького району, село увійшло до Хмельницького району.

Клімат

Гончарство Село здавна є осередком гончарства. В ньому виробляють червоний неполив'яний посуд, глиняну дрібну пластику, димарі та інші вироби в традиціях кераміки села Зінькова цього ж району. 1911 року в селі була 341 родина гончарів (С. Бугаз, Я. Бацуца, П. Гаврилюк, Д. Дзюба, М. Столярчук, Д. Касіянчук та інші). З початку XX століття місцеві майстри розвивають своєрідні сюжетні та квіткові розписи. У 1923 році тут створили артіль «Приклад гончарам», з 1930 року працював гончарний завод. В асортименті — традиційні горщики, макітри, пасківники, глечики, а також тарілочки, попільнички, вазонники тощо, декоровані опискою. В останнє десятиліття виготовляли також полив'яний монохромний (прозора брунатна полива) посуд. Серед майстрів 1980-х років — І. Наглій, В. Зозуляк, І. Зозуляк, І. Костюк, П. Кравчук, М. Матанчук, Г. Гаврилюк, Є. Трембовецька.

Твори гончарів зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Музеї етнографії в Санкт-Петербурзі та інших музеях.

Пам'ятки Покровська церква 18 століття належить до триконхового типуХмельницкая область / Памятники градостроительства і архитектуры.- К., Т. 4.- С. .

Відомі люди Бацуца Яків Йосипович — український майстер кераміки. Загинув під час Голодомору 1932—1933. Кравчук В'ячеслав Васильович (1963—2022) — полковник, учасник афганської, карабаської, придністровської та російсько-української воєн. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно). Пиріжок Олександра Яківна — український майстер кераміки, дочка Якова Бацуци. Підмурняк Олександр Олексійович — лікар-хірург, науковець, педагог, історик, доктор медичних наук. Галерея

Примітки

Література ; Т. А. Романець. Адамівка // ;