Шелленберги (також лорди Шелленберги) — назва старого аристокричного роду, що походить із Шелленбергів (сьогодні Ліхтенштейн), який був посвячений у лицарі, а згодом до рангу баронів і на початку 19 століття перестав існувати.

Його не слід плутати ні з однойменною саксонською аристократичною родиною , родовий центр яких був у , ні з вестфальськими баронами під назвою Шелльцу Шелленберг.

Сімейна історія та пам'ятники Шелленберги вперше згадуються у джерелах 1137—1157 років як васали Оттона Фрайзінзького. Вони мали свою штаб-квартиру у верхній частині долини Ізар, служили Гогенштауфенам, а також Рудольфу фон Габсбургу і, таким чином, здобули політичний вплив і багатство.

У період Штауферів лорди Шелленберги оселилися на (біля Фельдкірха) на території сучасного Ліхтенштейну. Тут збудували в першій половині 12 століття замок Ной-Шеленберг і кілька десятиліть пізніше замок Альт-Шеленберг. Цілком ймовірно, що королі Штауфери поселили тут Шелленбергів, щоб забезпечити імперську дорогу до Італії. Лорди Шелленберги продали цю власність у теперішньому князівстві Ліхтенштейн графам Верденберг-Хайлігенбергам у 1317 році. Проте, гора біля Ешена досі має їхнє ім'я.

У пізньому Середньовіччі та на початку Нового часу багаті представники родина проживали в основному в Алльгой, Баарі та Гегау. Окремі представники дому перебувають на службі в абатів Світого Галла і . Жіноча частина родини була черницями . Як імператорський лицарський рід, Шелленберги належали до у Швабському лицарському колі.

З 1280 по 1374 роки Шелленбергери володіли Вассербургом-ам-Бодензее, який вони забезпечили міцною стіною та вежею. Ймовірно, в кінці 13-го — наприкінці 19 століття вони придбали замок і домініон Ротенфельс поблизу Імменштадта як імперські феоди, які вони продали дому Монфор-Теттнанг у 1332 році. Близько 1300 року Марквард фон Шелленберг, який також був у суперечці з імперським містом Ліндау, успадкував володіння Кіслегг (замок Альт-Кіслегг) і заснував власну лінію та домініон навколо промислового міста. Між 1560 і 1570 роками Ганс Ульріх фон Шелленберг (1518—1606) побудував там високий замок, нинішній «Старий замок» або «замок Вольфеггер». Лорди Шелленберг-Кіслегг кілька разів були ландвоґтами . У 1637 році імператор Фердинанд II підвищив Ганса Крістофа фон Шелленберга-Кіслегга до статусу спадкового барона. Вже в 1381 році домініон Кіслегг був поділений між двома лініями Шелленберга. Одна частина перебувала у володінні різних сімей з 1525 року (Фрайберг, Баумгартен, Траухбургська гілка династії Вальдбургів) і, нарешті, перейшла до лінії Бад-Вурцах династії Вальдбургів у 1793 році. Його гілка Вольфеггер успадкувала іншу частину домінію Кіслегг у 1708 році через шлюб з останньою Шелленбергер Фрайсс-Кіслегг, Марією Анною (1681—1754). У 1383 році лицар Бертольд фон Шелленберг став власником замку, міста та села Гюфінген поблизу Донауешингена в Баарі. Лінія Гюфінгерів також пізніше отримала титул баронів. У 1620 році Гюфінген був проданий родині Фюрстенберг. Починаючи з пізнього середньовіччя, лінія Шелленберга базувалася в Бройнлінгені поблизу Донауешингена і — поряд з Австрією та Фюрстенбергом — також була співвласником міста. Тамтешній «замок Шелленберг» згорів у 1917 році. З 1557 по 1609 рік належав замку Шелленберг (відреставрованому ними та збереженому донині як «Шелленберг-Бау», попри дві пожежі) і домініону Готтмадінген у теперішньому районі Констанц.

Лінія Шелленберг-Кіслегг зникла в 1708 році. Імовірно останній член родини, Йозеф Антон фон Шелленберг (Гюфінген), помер у бідності в Гюфінгені в 1812 році.

Герб Лорди Шелленберги, ймовірно, були пов'язані з лордами Нойбургами; спочатку вони мали подібний герб. Герб лордів Шелленбергів, тричі розділений чорним і золотим, був внесений до Цюрихського гербовника в 1340 році.

Історичний герб

Важливі представники Лицар Ульріх фон Шелленберг-Кіслегг (1478—1549), доктор обох прав, лицар золотої шпори, фельдкапітан і військовий радник імператорів Максиміліана I і Карла V. Юнкер Ганс фон Шелленберг, володар Гюфінгена, Штауфена і Рандегга, названий ученим (1551—1609); лорд Гюфінгена, лідер лицарів Гегау та імперський посланник, був одним із найвпливовіших людей у Баарі та районі Боденського озера; у замку Рандегг він зібрав велику бібліотеку, яка, як кажуть, включала знаменитий манускрипт пісень Манесія ; його однойменний дід після 1523 року перебудував верхній замок у Гюфінгені, а також, як кажуть, відремонтував замок Штауфен.

Альвіг X фон Зульц і його син Рудольф V фон Зульц, графи Вадуц і Шелленберг

Замки Різноманітні руїни та замки все ще видно сьогодні: Руїни замку Шелленберг (Ліхтенштейн) Хінанг (Hugnang) у старих містах Зонтгофена Руїни замку Ротенфельс поблизу Імменштадта Невшатель (Neusulzberg, Neu-Durach) в Дюрах Руїни замку Зульцберг в Зульцберзі Замок Вассербург

Примітки

Рекомендована література Пауль Бек : Швабські біографії. 24 Ганс Ульріх проти Шелленберга, командувач армією з Кіслега. В: Єпархіальний архів Швабії, 18. Jg., стор. 145 f. Майкл Грімм: Спроба історико-статистичного опису Кіслегга та його околиць. Розширене перевидання видання Kisslegg 1864 року. Під редакцією Томаса Вейланда. Kißlegg im Allgäu 1994 (Внесок до історії Kißlegg, том 2) Макс Міллер (ред.): Баден-Вюртемберг. Stuttgart (Kröner) 1954 (довідник історичних місць Німеччини, том 6), стаття Bräuningen, Hüfingen, Kißlegg, Randegg. Сібілла Ретнер: Ганс, вчений Шелленберга. Коментоване нове видання дисертації Пола Ревелліо. Hufingen 2004. (Культурно-історична серія міста Гюфінген, т. 7)

Посилання Karl-Heinz Burmeister: Schellenberg, von. In: Historisches Lexikon des Fürstentums Liechtenstein. Ahnentafeln (1365—1937) Nr. 1577. (JPG) In: Monasterium.net. ICARUS — International Centre for Archival Research; abgerufen am 1. Januar 1900 (Ahnenprobe des Johann Friederich von Schellenberg Freiherr von Kieselegg).  Ahnentafeln (1365—1937) Nr. 1576. (JPG) In: Monasterium.net. ICARUS — International Centre for Archival Research; abgerufen am 1. Januar 1900 (Ahnenprobe des Heinrich Christoph von Schellenberg).