Ру́дківці — село в Україні, в Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Зареєстровано 514 осіб (336 дворів)За даними звіту старости села за 2023 рік .
Загальні відомості Село Рудківці розташоване на високому нагірному березі Дністра при впадінні в нього річки Матірки (стара назва «Боричова»Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. девятый. Под ред. Свящ. Евфимия Сецинского. Приходы и церкви Подольской епархии. Каменец-Подольский, 1901.), долини яких сьогодні утворюють ложе Дністровського водосховища. Газифіковане у 2011 році. Зареєстровано релігійні громади Української православної церкви і Церкви євангельських християн-баптистів.
Долинами Дністра та річки Матірки Хмельницька область межує з Вінницькою і Чернівецькою областями. До 28 червня 1940 року вздовж Дністра проходила лінія державного кордону між СРСР та Сучавським повітом Румунського королівства; село знаходилось в смузі 23-го Кам'янець-Подільського прикордонного загону і в межах 1-го сектору 12-го Могилів-Подільського укріпленого району.
Село Рудківці відоме від кінця XVI ст. і його рання історія пов'язана із формуванням так званого «калюського ключа маєтків». Рудківці могли заснувати магнати Гербурти, які саме у другій половині XVI ст. володіли калюською маєтністюЗа реєстром 1569 року Калюсом володів Миколай Гербурт (Jabłonowski A. Źródła dziejowe. — T. XIX. — С. 219)..
Рішенням XV сесії Новоушицької селищної громади VII скликання від 17.10.2019 року Рудківцям надані герб і прапор. Їх синій, жовтий та зелений кольори символізують розташування села на межі трьох областей, а лик сонця — приналежність до Подільської землі; яблуневий цвіт є символом садівництва, хвиляста блакитна лінія — символ Дністра.
Історія
Перші згадки
Село під назвою Ротківці (Rotkowce) серед шляхетських маєтків Летичівського повіту Подільського воєводства вперше згадується в Кам'янецькій земській книзі 1604 року; там же за 1610 рік відзначений сучасний варіант назви — Рудківці (Rudkowce).Село Ротківці (Rotkowcze) відображене на Спеціальній карті України Г.Боплана 1650 рокуМарія Вавричин, Олег Голько Покажчик назв об'єктів, відображених на Спеціальній карті України Ґ. Боплана 1650 р. // Картографія та історія України. Зб. наук. праць. — Львів — Київ — Нью-Йорк: Видав. М. П. Коць, 2000. — С. 305., укладеної за результатами топографічної зйомки у 30-40 рр. XVII ст.
Одна з письмових згадок надрукована в серії «АЮЗР», де наведені результати «обліку димів у містах та поселеннях Подільського воєводства, показане під присягою з нагоди стягнення подимного податку в 1661 році», здійснюваного польською адміністрацією. У присяжних показанняхАрхив Юго-Западной России: Часть 7. Том II. — С. 518 про села записано: «Laboriosus Iuryk de Rutkowce ad Kalus praestitit super desolationem» (робітник Юрік з Рутковець, що при Калюсі, дав присягу про повне розорення (знищення) села).
Назва села У першоджерелах село Рудківці не асоціюється зі словом «руда» (польське: ruda); на карті Боплана 1650 року село назване Ротківці (Rotkowcze), а у польському тарифі подимного податку 1661 р. — Рутківці (Rutkowce). Пізніше, у польських переписах євреїв у Подільському воєводстві 1775, 1784 і 1787 роках, село уже називається Рудківці (Rudkowce) ( — С. 231, 432, 548). Але у переписі євреїв Кам'янецького повіту 1789 року село знову зазначене як Рутківці (Rutkowce)( — С. 638). Для церковного літопису в 1898 році приходським священиком було відзначено, що за розповідями старожилів Рудківці отримали свою назву від безлічі «рудок» — невеликих болотистих западин, де утворювалися невеликі озера, з яких деякі «збереглися досі» (— с. 992). Але на сьогодні немає ознак чи історичних відомостей про наявність у рудковецьких землях болотних руд або їх видобуток.
Микола Крикун подає наступні варіанти назв с. Рудковець (початково Ротківці), зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах: Rotkowce (Ротківці), с. — Кам'янецька земська книга 1604; Подимний реєстр 1629; Rudkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1610; Rodkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1625, 1636; Radkowce, м. — Кам'янецька земська книга 1641; Rutkowce, с. — Подимний реєстр 1661; Rotkowcze, с. — Боплан; Rudkofçi, с. — Кам'янецький дефтер 1681. Хмельн. обл. Відоме від кінця XVI ст.: с. Рудківці. Rudkowce, с. — Подимний реєстр 1728; Відомість Подільського губернського правління 1803; Rutkowce, с. — Візитація римо-католицьких парафій 1741; Перепис єврейського населення 1765, 1789; Radkowce, с. — Подимний реєстр 1775; Перепис єврейського населення 1784; Rodkowce, с. — Таблиця деканатів Кам'янецької дієцезії 1783.
Заселення Рудковець У Середньовіччі рудковецька місцевість, що знаходилася в «гірському» лісистому куткуВ ревізійних документах окремі частини Подільського воєводства часто позначаються словом «куток», «в тому кутку» (wthem kączie). Барського староства на кордоні Речі Посполитої, довгий час не мала постійного населення через загальне спустошення краю війнами і часті набіги татар. Ось як характеризувалася ця частина Поділля у 16 ст.: «На південь Барського староства, по Дністру, поміж Калюсом та Мурафою, то уже пустка, що зрідка лише усіяна поселеннями… Правильне уявлення про її стан дасть нам волость Лядовська, що розкинулася від гирла Калюса і аж за Лядову на просторі 9,5 кв. миль: є в ній 5 сіл, з котрих одне лиш обробляє 4 км ниви, інші нив зовсім не мають. Назви місцевостей в цих межах ще здавна відомі; проте у 1530 (1542) р. зазначені були як пустки в тодішнім повіті Зіньковецькому: Вільховець, Вербовець, Струга, Doliniany, Berlince, Лучинець, Немія та інші, які і пізніше (1583 р.) як оподатковувані майже ще не рахувалися» (Źródła dziejowe. T. XIX, с. 94Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — T. VIII. Ziemie Ruskie. Wołyń i Podole // Źródła dziejowe. — T. XIX. — Warszawa, 1889. — 307+XLVI s.). З люстрації 1565 г. знаємо, що в Барському повіті не всі власники жили у своїх фільварках серед порожніх або спустошених селищ; більшість живе або в містах або в інших населених селах… головний дохід усюди давало не землеробство, а бджільництво, скотарство й рибальство. «…плебеї не мають ніякої осілості, але мають там пасіки, косять сіно для худоби й улітку тримають худобу в кошарах»Архив Юго-Западной России: Часть 7. Том II. — С. 152.
У польських поборових реєстрах XVI ст. село Рудківці відсутнє. Перші документальні свідчення про існування села Рудковець відносяться до початку XVII ст. (згадки за 1604, 1610, 1625 роки). Спустошення Поділля під час Польсько-козацької війниСпустошене Поділля. Велике переселення на Правобережній Україні в історії села відобразилися 1661 роком, коли в польському подимному реєстрі дали свідчення про його повне розорення.
У 1681 році за часів турецького панування село мало 20 домогосподарств з 29 чоловіками (20 голів родин і 9 холостяків). Перший в історії Рудковець поіменний турецький перепис засвідчив такі рудковецькі прізвища на той час: Сергюченко, Клименко, Грисаченко, Никоропенко, Вилашенко, а також імена в такому звучанні — Василь, Петро, Данило, Фуртій, Марко, Матвій, Миколай, Тиміш та іншДивись на сторінці «Обговорення» цієї статті турецький перепис з книги Dariusz Kołodziejczyk The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681): Defter-i Mufassal-i Eyalet-i Kamanice. Cambridge: Harvard University Press, 2004. — С. 168.. У цей час в Калюсі було 75 домогосподарств, 28 холостяків та 4 євреї.
У першій половині XVIII ст. після воєн і господарської розрухи (руїни) в поселеннях на схід від річки Калюс (в Калюсі, Бернашівці, Яришеві, Могилеві) з'являються перші храмиСкочиляс І. Південна межа Галицької (Львівської) єпархії у XV—XVIII століттях (історико-географічний аспект) // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 303—325., які засвідчили інтенсивне залюднення краю переселенцями з Волощини, Галичини та інших земель. Свою першу церкву рудківчани збудували у 1742 році. Зафіксовані такі прізвища рудківчан: Федір Паштерян (1708-1798), Костянтин Ломачинський (1709-1799), Григорій Халахур (1710-1799), Онуфрій Гонтар (1711-1797), Олексій Рябий (1715-1800)За даними метричної церкви Святого Іоанна Богослова с. Рутківці (Рудківці) Ушицького повіту за 1776-1801 рр..
У зв'язку із молдавсько-подільськими проблемами самовільного переселення селян є дані, що у 1746 р. в Калюському ключі маєтків у селі «Орачинцях» було 24 «волохи» з 56 підданих, причому 9 з них — на слободах, а в селі «Радківцях» серед 47 підданих (родинДля Калюського ключа використовується слово «піддані», але повсюдно мова йде або про родини, або про голів родин — переважно чоловіків.) було 23 родини (чи одинаків) вихідців з Молдавії, з них на слободах — 7.
За даними подимного реєстру 1775 р. у с. Рудківці (Rudkowce) налічувалося 33 дими, в Калюсі (Kaliasź) — 136, Горячинцях (Haraczynce) — 56, Куражині (Kuroszin) — 37Magazin fűr die neue Historie und Geografie angelegt vor A.F. Büsching. — Halle, 1788. Teil XXII. — S. 267..
За сповідальною книгою рудковецької церкви 1798 року в селі була 81 родина на окремих дворах і 10 родин бобилів. Всього жителів було 505 (269 чоловіків і 236 жінок).
За церковною метричною книгою у 1795 році в селі було охрещено 20 дітей. Померло 15 осіб (10 дітей до 3-х років, двоє — 12 і 17 років, троє людей у 44, 50 і 52 роки). У зв'язку із народженням і смертю у період 1795—1799 рр. були записані такі прізвища рудковецьких прихожан (хрещених батьків, кумів, голів родин): Бабій, Баланчук, Батожняк, Безпалков, Білик, Бобржецький, Булава, Бурдейний, Вашиняк, Вербицький, Войтчитин, Вончул, Гайдученко, Голозуб, Гонтар, Гонца, Гончарик, Гончарук, Горобчук, Громадзкий, Грицай, Грушко, Гурдиган, Гуцул (Гуцуляк), Демчук, Дігтяр, Дідур, Донцяк, Дунаєвський, Заворотній,Затірка, Зеленчук, Зернюк, Катеринчук, Кирилчук, Кируца, Климко, Колибаба, Кордонський, Кошташ, Криворучин, Кулик, Кучерявий, Лисий, Ломачинський, Лукашик, Мамінський, Марценюк, Миронюк, Міхайлюк, Мойсюк, Молокопій, Московчук, Мошкошлей, Нагірняк, Одиринюк, Паршенко, Пастух, Паштерян, Перевозник, Підлубний, Притула, Прохніцький, Пушкар, Рудий, Савковий, Слободяник, Смагло, Собчук, Солонинка, Ткач, Фриз, Халахур, Шевчук, Шлейко. Також у сповідальних відомостях церков м. Калюс і с. Гарячинці за 1798 рік зазначені: Бушовський, Вознюк, Маковійчук, Мельник, Погомій, Твердохліб.
За сповідальною книгою рудковецької церкви у 1816 році в селі було 93 двори з 479 жителями. У «Списках населених місць Подільської губернії …», складених в 1859 р., село «Рутковцы» значиться як поміщицьке, у якому було 98 садиб і 612 жителів (у тому числі 306 жінок). Жителів у сусідньому с. Горячинці було 554, містечку Калюсі — 3296, містечку Вільховець — 1608.Списки населенных мест Подольской губернии по уездам, станам, приходам, еврейским обществам и Семипалатинской обл. по округам со сведениями об их расположении и народонаселении (Дело): 1859 г. — 1360 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). — С. 376.
У середині XIX ст. народжувалося щорічно 20-37 дітей, помирало 15-24 особи. Так, у 1876 році народилося 35 дітей. Померло 19 осіб; з них 6 дітей до 3-х років (5 від гарячкиТакі назви хвороб записані у церковній метричній книзі, 1 від кашлю), двоє у 7 і 8 років від гарячки і кашлю, 24-літній від чахотки, четверо 33-40-річних (двоє від пухлини, по одному від нариву і поносу), троє 50-56 літніх (від гарячки, простуди, внутрішньої хвороби), троє у віці 60, 67 і 70 років (від ядухи, пухлини, внутрішньої хвороби). Періодичне зростання смертності у Рудківцях по окремих роках було пов'язано в основному із інфекційними хворобами дітей — віспою у першій половині XIX ст., холерою (1848 р.), дифтерією (1878 р., коли померло 47 дітей, віком до 5 років, і 12 дітей, віком 5-10 років), кором (1913 р.).