Ку́стівці — село в Україні, у Полонській міській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 896 осіб (2021 рік). До 2018 орган місцевого самоврядування — Кустовецька сільська рада.
Герб Затверджений 4 червня 2015 р. рішенням сесії сільської ради. Автор - О.С.Підгурський.
Щит понижено перетятий двічі лускоподібно і шипоподібно на червоне, зелене і лазурове. В першій частині летить сорока; в другій лускоподібна чорна нитка; у другій і третій частинах вистрибує золотий окунь.
Легенди села Легенда про заснування села розповідає, що в епоху середньовіччя береги річки Деревички були сильно порослі непрохідними кущами верболозу. Селяни, які втікали від своїх панів — кріпосників, сподобали це місце, збудували хатинки і були впевнені, що тут їх не знайдуть панські посіпаки. А село своє назвали «Кустівці», щоб і правнуки пам'ятали про кущі. Інша легенда про урочище «Галас», яке розташоване за 570 метрів на південний схід від села. Під час одного з татарських нападів, заховалися кустів'яни в лісі, проте, великий галас здійняли сороки, потривожені людьми і здогадалися татари, що там ховаються люди. Кинулися в ліс, і полонили майже всіх людей. З того часу і збереглася в народній пам'яті недобра згадка про урочище…
Давня історія села Перша достовірна писемна згадка про село Кустівці належить до 1601 року, коли було зроблено опис сіл Полонщини, поруйнованих татарським набігом. В цьому переліку є село Кустівці.
Людські ж поселення на берегах річки Деревички існували ще в епоху кам'яної доби, про що свідчать численні знахідки — кам'яні рубила, сокири, ядра. Археологічні знахідки 1852 року виявили декілька поховань в яких було знайдено спіралеподібні браслети, шийну гривню, двощиткову фібулу. Жителі села і сьогодні в навколишніх урочищах знаходять багато кам'яних знарядь праці прадавніх людей. Кам'яні скребачки, рубила, сокири, зернотертки датуються від 10 тис. років до нашої ери і є самим найціннішими експонатами шкільного історико-краєзнавчого музею села. З 1494 р. Полонська волость переходить у власність князів Михайла і Констянтина Острозьких. Наш край неодноразово зазнавав лиха від страшних татарських нападів.
У 1740 році в селі збудували п'ятикупольну церкву в ім'я Покрови Богородиці. В 1872 році церква на кошти прихожан і священика була розширена і стала однією з найкращих в окрузі. Ця церква була зруйнована більшовицьким активом у 1933 році під час колективізації, залишився лише фундамент. Село Кустівці, після реформи 1861 року, стало волосним, з управою та «холодною».
8 жовтня 1839 року при сільській церкві запрацювала приходська школа, де навчав грамоти селянських дітей (25 хлопчиків) священик Якіб Козубський. В XIX столітті кустів'яни були кріпаками пана Еразма Адольфовича Рсцішевського. В селі було 130 дворів. Після аграрної реформи селяни отримали землю: 100 дворів — по 9 десятин землі, 30 дворів по 18 десятин, це була так звана «верхівка». (Одна десятина землі дорівнює 11х11 метрів.) Всього між селянами було розділено 1500 десятин і стільки ж залишалося у пана, правда панові залишилися самі найкращі землі. Незабаром, частина селян збагатилися, заможними стали родини: Зосима Самчука, Корнія Кравчука, Лукаша Бондарчука, Григорія Вельми, Івана Ковтонюка, Назара Чабанюка, Івана Вельми, Петра Рижука, Степана Комісарука, Микити Гальського. Є згадки про село і під час польського повстання 1863 року проти російського царизму. Так 9 (або ж 19 травня) до села підійшла з села Черна група повстанців- поляків під командуванням поміщика Едмунда Ружицького. Близько 60 вершників за'їхали в село, а решта розташувалася за греблею. Польські повстанці під'їхали до винокурні, збили замка на дверях, у приміщенні знайшли акцизного наглядача і стали вимагати з'явитися власника винокурні Нухима Шпая. Коли той прийшов, у нього відібрали 900 карбованців і близько 40 відер горілки. Селянам, котрі зібралися на той час, наказали не платити більше 15 копійок за «око» горілки (1,23 літра). З старости села зняли знак. У волосному правлінні знищили статутні грамоти, порвали портрети царя і цариці, затим зірвали царські герби, з приміщення волосного правління та суду і розбили їх. Повстання проходило під гаслом "за нашу і вашу свободу ", але жителі села не підтримали повстанців, так як не повірили у польські обіцянки на краще життя. Свідками тих подій були селяни: І.Головатюк, Грицько Трохимчук, М.Юрчук, К. Білоус, Терешко Ткачук та Юрко Пінькас. Після цього загін вирушив у напрямку с. Москалівка, дорогою відбулася перестрілка з царськими карателями. Повстанці ухилилися від сутички з переважаючими силами ворога і скориставшись рельєфом місцевості вислизнули вздовж річки в напрямку чернівського лісу. В кожному селі повстанці збирали людей і читали свою програму вимог, так звану « Золоту грамоту», закликали людей не відбувати панських повинностей, а якщо і працюють, то вимагали гроші за роботу. Загін Е . Ружицького рейдував навколишніми селами: Полоне — Сягрів — Нучпали — р. Случ — Свинна — Мацевичі — Білецьке — Черна — Кустівці — Москалівка — Воробіївка — Остропіль — Любар-Бичеве — Онацківці — Сасанівка — Коськів — Пеньки — Мальки — Лисинці — Лажки — Медведівка — Салиха — Велиця — Новоставців — Антоніни — Олійники — Воронці — Шибека і за тим вийшли за кордон, на територію Австро — Угорської імперії. Ці дані зафіксував Фома Онуфрійович Марчинський 9(19) травня 1863 р.
Початок XX століття До 1917 року на території села Кустівці розташовувалися два панські маєтки та один фільварок орендаря Павського, на «Карповій». Один маєток знаходився на південний схід від села за " Галасом ", майже під Чернівським лісом, на березі невеликої річки.
На початку 1917 року його власник розпродав землі та майно селянам, а сам виїхав за кордон. При невеличкій садибі залишив сторожа — управителя Огніцького. Цей чоловік пережив переворот і згодом оселився на Голубчі, де і сьогодні проживають його нащадки. Найбільший і найкращий маєток був у пана Росцішевського. Його садиба знаходилася на території сучасної Кустовецької школи і дитячого садка. Кам'яний будинок був великий, гарний з багатьма кімнатами, критий гонтою, пізніше перекрили залізом. Панську садибу розділяв ставок з невеликою річкою. До будинку була прокладена алея, вимощена червоною цеглою і обсаджена каштанами. Така сама алея була прокладена до господарського двору, який знаходився за ставом. Гребля обсаджена вербами, красивий арковий міст приємно милували око. Цією алеєю селянам і слугам було заборонено ходити. Вся садиба, разом з великим садком (на схід), липовим парком, були обнесені високим дубовим парканом. Невеликий фільварок орендаря Павського знаходився в західній частині села, на «Карповій», поряд із ставком. Старожили пригадують, що Павський жив не дуже заможно, він не цурався сам селянської роботи. Правда, мав кам'яний будинок, покритий залізом. Не підтримуючи революції, Павський покинув господарство і виїхав до Польщі. Можливо, його від*їзду сприяла пожежа, яка трапилася приблизно в той же час. Згодом, залишки будівель, камінь і цеглу розібрали селяни на власні потреби. Основною культурою в селянських господарствах було вирощування жита, пшениці, вівсу і картоплі, а в панських — пшениці і цукрового буряка.
За адміністративно — територіальним поділом, с. Кустіці відносилося до Воробіївської волості Полонського повіту Волинської губернії.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У грудні 1920 року в селі був організований революційний комітет, (ревком) головою якого був Остапчук Семен Михайлович. Дещо пізніше, був утворений інший орган влади — комітет бідноти. Комбіди і ревкоми розглядалися більшовиками як опорні пункти на селі.
У квітні 1921 року в селі, колишні червоноармійці, організували більшовицьку партійну ячейку, згодом вони були вбиті повстанцями.
В 1936 році членів радгоспу разом з сім'ями та майном було переведено до м. Біла — Церква. Там створювали велике зразкове господарство.1 вересня 1921 року в селі було створено перше колективне господарство ТСОЗ. В ТСОЗ об'єдналися селяни, яким важко було власноруч обробляти землю. Довідка: ТСОЗи -товариство спільної обробки землі, у товаристві колективізується земля і посіви. Кустовецький ТСОЗ об'єднав 4 сім'ї ,188 десятин землі, працездатних було — 4, їдоків −14, коней — 6, лошат — 3, корів — 3, телят — 3, овець — 6, свиней — 2, птиці — 10, плугів — 2, борін — 6, лущильників −1, брички — 3. Р-2030:СП-1:ОД. хр. Держархів Хмельницької обл. № 85: л-5.Під час голоду 1921—1922 років в селі був організований притулок для 200 дітей сиріт з Поволжя.. Дитячий будинок знаходився в панському будинку Рзчишевських, а в другій половині працювала сільська школа. Старожили пригадують, що діти були дуже знесилені та виснажені, харчували їх вкрай погано. Нещасні ходили селом і просили хліба, пропонували ґудзики від свого одягу. До весни 1922 року вони майже всі померли. В живих залишилося мало і їх забрали до Полонського притулку весною. Незабаром, у 1923 р., з невідомої причини панський будинок згорів. Цеглу і каміння розібрали селяни. До 1933 року в селі працювала церква, службу правив священик Чихмановський. В 1933 році церкву розібрали, а восени 1934 р. Чихмановського заарештували і вислали з села.́
Школа в селі