Золотухін Віталій Іванович ( 23 жовтня 1929, Севастополь, Крим — 27 квітня 1986, Миколаїв, Україна) — український графік і живописець. Член Спілки художників України (1986).

Життєпис Народився 23 жовтня 1929 року в сім'ї робочої Миколаївського суднобудівного заводу імені А. Марті і військового моряка. Мати, чия вагітність не була помітною, була зачислена до здавальної команди корабля в Севастополь, де і народила першого сина. Як передова працівниця заводу брала участь в першому всесоюзному з'їзді жінок у Москві. Пізніше переслідувана, разом з сином у 1936 році вимушена була переїхати до Дніпра, де народила другого сина, Анатолія Івановича Золотухіна. Тут же Віталій пішов в школу.

У 1941 році сім'я повернулася в Миколаїв. Батько пішов на фронт, а мати, вагітна третьою дитиною з двома синами залишилася в окупованому місті і була вимушена переховуватися від нацистів в районі Водопоя.

Батько після війни додому не повернувся, оскільки завів нову сім'ю в Севастополі.

З 1946 року Віталій влаштувався на підробітку в Миколаївський художній комбінат художнього фонду УРСР, куди був зачислений учнем з 5 вересня 1946 року. До 1950 року навчався у художній студії у викладачів О. В. Старощука та П. І. Ковальова.

У 1951–1954 роках служив в Кишиневі в лавах збройних сил СРСР артилеристом.

Починаючи з 1955 року брав участь у міських, обласних, республіканських, всесоюзних виставках та персональних — у Миколаєві (1966, 1973, посмертна – 1988). Всього ним було створено і виставлено понад 200 картин. У 1960-х роках він закладав основи монументально-декоративного мистецтва в Миколаєві. За його участі оформлялися інтер'єри та екстер'єри будівель, вулиць і парків.

Член Спілки художників України з 1986 року.

Помер 27 квітня 1986 року у Миколаєві.

Творчий доробок Живописні полотна виконував в реалістичному стилі, а в графіці, випробувавши різні техніки, зупинився на гравюрі на картоні. Велика частина творчості пов'язана з Миколаєвом, цілі цикли присвячені Мигійським порогам, морю і степам Миколаївської області.

Створював переважно портрети, пейзажі і натюрморти. Брав участь у створенні діорам. Кращі роботи передані дружиною художника у Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна, 18 картин з його спадщини дружина передала в дар Миколаївському обласному краєзнавчому музею та 5 картин в музей бойової слави моряків-десантників загону К. Ф. Ольшанського, що розташований на території Миколаївського морського порту.

Вибрані роботи

Живопис

 «Біля причалу» (1955); «Натюрморт. Овочі» (1956); «Перший сніг» (1957); «Обсерваторія» (1958); «Сутінки» (1961); «Мелодія» (1963); «Бузок» (1967); «Висота» (1967–1968); «Весна», «Сонечко», «Ніколо Паганіні» (усі — 1968); «Пробудження» (1969); «Осінні мережива» (1970); «Фінал» (1972); «Земля хліборобська» (1980); «Ні п'яді назад!» (1986).

Графіка

«Яхти» (1962); «Бакенщик» (1962–1963); «За вогником» (1963); «Туман» (1979); серії «Незабутні роки» (1973); «Десант ольшанців» (1974); «Рік 1945» (1975).

Діорами

«Взяття Казанки» (у співавторстві, 1975); «На підступах до Миколаєва» (у співавторстві, 1980).

Література

Виталий Иванович Золотухин. Живопись. Графика: Каталог выставки. Николаев, 1988; Золотухин А. И. Слово о художнике Виталии Золотухине. Возможности Киммерии: Экзампей. Николаев, 2005; Кузнецов, Г. Г. Золотухін Віталій Іванович. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України: Енциклопедія сучасної України. Том 10. Київ, 2010.

Примітки