Розлад переїдання — це розлад харчової поведінки, що характеризується частими та періодичними епізодами переїдання з пов'язаними негативними психологічними та соціальними проблемами, але без компенсаторної поведінки, типової для нервової булімії, OSFED або підтипу нервової анорексії. Розлад харчування — нещодавно описаний стан, який був необхідний для розрізнення переїдання, подібного до того, що спостерігається при нервовій булімії, але без характерного очищення. Особи, у яких діагностовано нервову булімію та розлад переїдання, демонструють подібні моделі компульсивного переїдання, нейробіологічні особливості дисфункціонального когнітивного контролю та харчової залежності, а також біологічні та екологічні фактори ризику. Деякі фахівці вважають розлад переїдання більш легкою формою булімії з двома захворюваннями в одному спектрі. Переїдання є одним із найпоширеніших розладів харчової поведінки серед дорослих, хоча, як правило, у засобах масової інформації менше висвітлення та досліджень щодо цього розладу порівняно з нервовою анорексією та нервовою булімією.

Ознаки та симптоми Переїдання є основним симптомом розладу переїдання; однак не кожен, хто переїдає, має розлад. Людина іноді може переїдати, не відчуваючи багатьох негативних фізичних, психологічних чи соціальних наслідків розладу. Це можна вважати скоріше порушенням харчування, ніж клінічним розладом. Точне визначення переїдання може бути проблематичним, однак епізоди переїдання в розладі харчування зазвичай описуються як такі, що мають такі потенційні ознаки: Їсти набагато швидше, ніж зазвичай, можливо, за короткий проміжок часу Їсти до відчуття неприємного насичення Вживання великої кількості їжі, коли не відчуваєш голоду Суб'єктивна втрата контролю над тим, скільки або що з'їдено Планування та розподіл певного часу для їжі Харчування наодинці або таємно Нездатність згадати, що з'їдено після переїдання Почуття провини, сорому або огиди після переїдання Порушення образу тіла

Епізоди переїдання не супроводжуються регулярними діями, призначеними для компенсації кількості спожитої їжі, такими як самоіндукована блювота, неправильне використання проносного або клізми чи інтенсивні фізичні вправи. Переїдання характеризується більше переїданням, ніж обмеженням дієти. Ті, у кого розлади харчування, часто мають поганий зовнішній вигляд і часто дотримуються дієти, але не досягають успіху через тяжкість переїдання.

Ожиріння є поширеним явищем серед людей з переїданням, як і депресія, низька самооцінка, стрес і нудьга. Що стосується когнітивних здібностей, то в осіб із серйозними симптомами переїдання можуть спостерігатися невеликі порушення виконавчих функцій. Ті, у кого є розлад переїдання, також піддаються ризику неалкогольної жирової хвороби печінки, порушень менструального циклу, таких як аменорея, і шлунково-кишкових проблем, таких як кислотний рефлюкс і печія.

Причини Як і інші розлади харчової поведінки, переїдання є «експресивним розладом» — розладом, який є вираженням глибших психологічних проблем. Було виявлено, що люди, які страждають на розлади переїдання, мають більш високу інтерналізацію ваги, яка включає низьку самооцінку, нездорові моделі харчування та загальну незадоволеність тілом. Розлад переїдання зазвичай розвивається в результаті депресії або як її побічний ефект, оскільки зазвичай люди звертаються до комфортної їжі, коли їм погано.

Існував опір тому, щоб надати розладу переїдання статусу повноцінного розладу харчової поведінки, оскільки багато хто сприймав розлад переїдання як результат індивідуального вибору. Попередні дослідження були зосереджені на зв'язку між сприйняттям тіла й розладами харчової поведінки та дійшли висновку, що невпорядковане харчування може бути пов'язане з дотриманням жорсткої дієти. У більшості випадків анорексії екстремальне та негнучке обмеження споживання їжі в певний момент призводить до розвитку переїдання, відновлення ваги, нервової булімії або змішаної форми розладу харчової поведінки, не зазначеного іншим чином. Під час суворої дієти, яка імітує наслідки голодування, організм може готуватися до нового типу поведінки — споживання великої кількості їжі за відносно короткий проміжок часу.

Дослідження показують, що розлад харчування накопичується в сім'ях і може бути генетичним. Однак існує дуже мало опублікованих досліджень щодо генетики. Однак інші дослідження показують, що розлад переїдання також може бути спричинений факторами навколишнього середовища та впливом травматичних подій. Одне дослідження показало, що жінки з розладом переїдання зазнали більше несприятливих життєвих подій за рік до початку розвитку розладу і що розлад переїдання позитивно пов'язувався з частотою виникнення негативних подій. Крім того, дослідження показало, що люди, які страждали на розлади переїдання, частіше зазнавали фізичного насильства, відчували ризик фізичного насильства, стресу та критики свого тіла. Інші фактори ризику можуть включати дитяче ожиріння, критичні коментарі щодо ваги, низьку самооцінку, депресію та фізичне або сексуальне насильство в дитинстві.

У систематичному огляді було зроблено висновок, що на нервову булімію та розлад переїдання впливають розлуки сім'ї, втрати й негативні зміни в житті та негативна взаємодія між батьками та дітьми Кілька досліджень показали, що розлад переїдання може мати генетичний компонент,, хоча інші дослідження показали більш неоднозначні результати. Дослідження показали, що переїдання, як правило, відбувається в сім'ях, а дослідження близнюків, проведене Буліком, Салліваном і Кендлером, показало «помірну спадковість до переїдання» на рівні 41 відсотка. Дослідження також показали, що розлади харчової поведінки, такі як анорексія та булімія, знижують здатність справлятися з наслідками, що підвищує ймовірність того, що ті, хто страждає, звернуться до переїдання як стратегії подолання.

«У США, за оцінками, у 3,5 % молодих жінок і від 30 % до 40 % людей, які шукають лікування для зниження ваги, може бути клінічно діагностовано розлад переїдання».

Діагностика

Міжнародна класифікація хвороб Оновлення американської версії МКХ-10 від 2017 року включає харчовий розлад під кодом F50.81. МКХ-11 може містити спеціальну позицію (6B62), що визначає розлад як часті, повторювані епізоди переїдання (один раз на тиждень або частіше протягом кількох місяців), які регулярно не супроводжуються невідповідною компенсаторною поведінкою, спрямованою на запобігання збільшенню ваги.

Відповідно до класифікації харчового розладу МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров'я, тяжкість розладу може бути класифікована як легка (1-3 епізоди/тиждень), помірна (4-7 епізодів/тиждень), важка (8-13 епізодів/тиждень) і екстремальний (>14 епізодів/тиждень).

Діагностичний і статистичний посібник Розлад переїдання, який спочатку вважався темою для подальших досліджень, був вперше включений до Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM) у 1994 році просто як ознака розладу харчової поведінки. У 2013 році він отримав офіційне визнання як психіатричний стан у DSM-5. До 2013 року розлад переїдання відносили до категорії «розлади харчової поведінки, не визначені іншим чином» — загальна категорія для розладів харчової поведінки, які не підпадають під категорії нервової анорексії чи нервової булімії. До DSM-5 розлади харчової поведінки, які не визначені інакше, включаючи розлад переїдання, діагностували частіше, ніж нервову анорексію та булімію. Оскільки це не було визнаним психічним розладом у DSM до 2013 року, було важко отримати страхове відшкодування за лікування.5 tips: overcome your tendency to overeat . Розлад тепер має власну категорію згідно з DSM-5, яка описує ознаки та симптоми, які повинні бути присутніми, щоб класифікувати поведінку людини як розлад переїдання. Дослідження підтвердили високу прогностичну цінність цих критеріїв для діагностики харчового розладу.

В одному дослідженні стверджується, що метод діагностики розладу переїдання полягає у проведенні клініцистом структурованого інтерв'ю з використанням критеріїв DSM-5 або проходження обстеження на розлад харчової поведінки. Структуроване клінічне інтерв'ю для DSM (SCID-5) займає не більше 75 хвилин і має систематичний підхід, який відповідає критеріям DSM-5. Обстеження розладів харчової поведінки — це напівструктуроване інтерв'ю, яке визначає частоту переїдання та пов'язані з ними особливості розладу харчової поведінки.

Лікування Можуть допомогти консультації та певні ліки, такі як і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Деякі рекомендують мультидисциплінарний підхід до лікування розладу.

Консультування Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) була продемонстрована як більш ефективна форма лікування харчового розладу, ніж поведінкові програми зниження ваги. 50 % людей, які страждають від переїдання, досягають повної ремісії від переїдання, а 68-90 % зменшують кількість епізодів переїдання. Також показано, що КПТ є ефективним методом вирішення проблем самооцінки та супутніх психічних захворювань (наприклад, депресії), пов'язаних із розладом. Метою КПТ є перервати переїдання, навчитися створювати нормальний графік харчування, змінити сприйняття ваги та форми й розвинути позитивне ставлення до свого тіла. Хоча це лікування успішно усуває епізоди переїдання, воно не призводить до втрати ваги. Останні огляди дійшли висновку, що психологічні втручання, такі як психотерапія та поведінкові втручання, є більш ефективними, ніж фармакологічні втручання, для лікування розладу переїдання. Метааналіз зробив висновок, що психотерапія, заснована на КПТ, не тільки значно зменшила симптоматику переїдання, але й значно знизила ІМТ клієнта після лікування та протягом 6 і 12 місяців після лікування. Доведено, що поведінкове лікування зниження ваги є ефективним засобом зниження ваги серед пацієнтів.

Ліки Лісдексамфетамін — це схвалений USFDA препарат, який використовується для лікування помірного та важкого розладу переїдання у дорослих. Станом на 2021 рік це перший і єдиний препарат, офіційно схвалений для лікування розладу переїдання. Вважається, що лісдексамфетамін лікує розлад переїдання шляхом поєднання впливу на апетит і насичення, винагороду та когнітивні процеси, включаючи увагу, імпульсивність і поведінкове гальмування. Три інші класи ліків також використовуються для лікування розладу переїдання: антидепресанти, протисудомні препарати та ліки від ожиріння. Виявлено, що антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) ефективно зменшують епізоди переїдання та знижують вагу. Подібним чином протисудомні препарати, такі як топірамат і зонісамід, можуть ефективно пригнічувати апетит. Довгострокова ефективність ліків від розладу переїдання наразі невідома. Пацієнтам з розладом переїдання та маніакальними епізодами рекомендується рисперидон. Якщо хворі на розлад переїдання мають біполярну депресію, доцільно використовувати ламотриджин.

Випробування антидепресантів, протисудомних препаратів і ліків від ожиріння свідчать про те, що ці ліки перевершують плацебо в зменшенні переїдання. Ліки не вважаються лікуванням вибору, оскільки психотерапевтичні підходи, такі як КПТ, є більш ефективними, ніж ліки, для лікування розладу переїдання. Метааналіз зробив висновок, що використання ліків не зменшило епізоди переїдання та ІМТ після лікування через 6–12 місяців. Це вказує на потенційну можливість рецидиву після припинення лікування. Ліки також не підвищують ефективність психотерапії, хоча деякі пацієнти можуть отримати користь від протисудомних препаратів і препаратів проти ожиріння, таких як фентермін/топірамат, для схуднення.

Блокування опіоїдних рецепторів призводить до зменшення споживання їжі. Крім того, бупропіон і налтрексон, що використовуються разом, можуть спричинити втрату ваги. Поєднання їх із психотерапією, як-от КПТ, може призвести до кращих результатів лікування.

Хірургія