Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин В ряде случаев источники сокращают название до «Ялтинская система» или «Потсдамская система». Употребляются также термины «эпоха», «порядок» и «миропорядок». — прийняте в історіографії позначення системи міжнародних відносин, закріпленої договорами та угодами Ялтинської та Потсдамської конференцій.

Вперше питання врегулювання післявоєнного світу було порушено на Тегеранській конференції 1943 року. Вже тоді стало очевидним зміцнення позицій двох країн — СРСР і США, які здобували все більш вирішальну роль у встановленні параметрів післявоєнного світу. Іншими словами, вже під час війни сформувалися передумови для майбутнього біполярного світу. Ця тенденція повністю проявилася на Ялтинській та Потсдамській конференціях, де СРСР і США, як наддержави, відіграли головну роль у розв'язанні ключових проблем, пов'язаних з формуванням нової моделі міжнародних відносин.

Потсдамська епоха визначила історичний прецедент, оскільки раніше ніколи весь світ не був штучно розділений на сфери впливу між двома державами. Біполярний розподіл сил швидко призвів до початку протистояння між капіталістичним і соціалістичним таборами, яке відоме в історії як "холодна війна".

Для Потсдамської епохи характерна надзвичайна ідеологізованість міжнародних відносин, а також постійна загроза початку прямого військового протистояння між СРСР та США.

Кінець Потсдамської епохи був позначений розпадом світового соціалістичного табору, що стало результатом неуспішної спроби реформування економіки Радянського Союзу, і цей розпад був офіційно закріплений Біловезькою угодою у 1991 році.

Особливості

Було ліквідовано багатополярну організацію структури міжнародних відносин, виникла біполярна структура післявоєнних міжнародних відносин, у яких провідну роль грали дві наддержави — СРСР та США. Значний відрив військово-силових, політичних, економічних та культурно-ідеологічних можливостей цих двох держав від інших країн світу призвів до формування двох основних, домінуючих «центрів сили», які надавали системоутворюючий вплив на структуру та характер усієї міжнародної системи. Конфронтаційний характер — системне, комплексне протистояння в економічній, політичній, військовій, ідеологічній та інших сферах, протистояння, яке час від часу набувало характеру гострої конфліктної, кризової взаємодії. Такий вид протистояння у форматі взаємних загроз використання сили, балансування на межі реальної війни отримав назву « холодна війна ». Післявоєнна біполярність складалася в епоху ядерної зброї, що призвело до революції як у військових, так і політичних стратегіях. Розподіл світу на сферу впливу двох наддержав як у Європі, так і на периферії, виникнення «розділених» країн (Німеччина, Корея, В'єтнам, Китай) та становлення військово-політичних блоків під керівництвом СРСР та США призвело до глобалізації та поглибленої геополітичної структуризації системного протистояння та конфронтації. Післявоєнна біполярність мала форму політико-ідеологічного протистояння, ідеологічної конфронтації між «вільним світом» країн західної демократії на чолі зі США та «соціалістичним світом» на чолі із СРСР. США хотіли встановлення у світі американської гегемонії під гаслом "Рах Americana", СРСР стверджував про невідворотність перемоги соціалізму у світовому масштабі. Ідеологічна конфронтація, «боротьба ідей», призводила до взаємної демонізації протилежного боку та залишалася важливою рисою післявоєнної системи міжнародних відносин. Радянсько-американське протистояння виглядало насамперед як суперництво системи політичних та етичних ідеалів, соціальних та моральних принципів. Післявоєнний світ перестав бути переважно європоцентристським, міжнародна система перетворилася на глобальну, загальносвітову. Руйнування колоніальних систем, становлення регіональних та субрегіональних підсистем міжнародних відносин здійснювалося під домінуючим впливом горизонтального поширення системного біполярного протистояння та тенденцій економічної та політичної глобалізації. Ялтинсько-потсдамський порядок у відсутності міцної договірно-правової бази. Домовленості, які лягли в основу післявоєнного порядку, були або усними, офіційно не зафіксованими, або закріплювалися переважно в декларативній формі, або їх повноцінна реалізація була заблокована внаслідок гостроти протиріч та конфронтацією між основними суб'єктами післявоєнних міжнародних відносин В частности это проявилось в существовании «мин замедленного действия», характерных для взаимоотношений стран Центральной Европы. Наиболее характерной «миной», вероятно, следует считать крайне неоднозначное толкование границ между Германией и Польшей (в диапазоне от экономики и этнополитики до этики и социальной антропологии) . ООН, один із центральних елементів ялтинсько-потсдамської системи, ставала головним механізмом координації зусиль з метою виключення з міжнародного життя воєн та конфліктів шляхом гармонізації відносин між державами та створення глобальної системи колективної безпеки. Післявоєнні реалії, непримиренність конфронтаційних відносин між СРСР та США значно обмежили можливість ООН реалізувати свої статутні функції та цілі. Головне завдання ООН переважно полягала у запобіганні збройному зіткненню між СРСР та США як на глобальному, так і регіональному рівнях, тобто у підтримці стабільності радянсько-американських відносин як основна передумова міжнародній безпеці та миру у післявоєнний час.

Див. також

Потсдамська конференція Ялтинська конференція Холодна війна Зовнішня експансія Німеччини Тегеранська конференція

Примітки

Посилання та література

Системна історія міжнародних відносин у чотирьох томах. 1918-1991 // За редакцією доктора політичних наук, професора А. Д. Богатурова. Москва: "Московський робітник", 2000 Дистанційний курс «Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин. 1945-1991 рр..» // РАМІ. Авторський колектив МДІМВ МЗС РФ під керівництвом д.і.н. проф. М. М. Нарінського. Москва: РОССПЕН, 2004. Кримська конференція 1945 р. (Альманах) Дубінін Ю. А., Мартинов Б. Ф., Юр'єва Т. В. Історія міжнародних відносин (1975-1991 рр.) : МДІМВ(У). - М.: РОССПЕН, 2006. Зовнішня політика СРСР. Збірник документів. Т. 5 (червень 1941 - вересень 1945) / Відп. ред. Б. Є. Штейн. Упоряд. А. С. Тисмінець. М.: [б / і], 1947. Зовнішня політика СРСР. Збірник документів. Т. 6 (вересень 1945 - лютий 1947) / Упоряд. А. С. Тисмінець. М.: [б / і], 1947. Історія міжнародних відносин. 1945-1975: Навчальний посібник. - М.: РОССПЕН, 2004. С. В. Кортунов, зав. кафедрою світової політики ГУ-ВШЕ, проф. Крах Вестфальської системи та новий світовий порядок - «Золотий Лев» № 125-126, 2006. Дробот Р. А., буд. п. н. проф. Історія світової політики . Юрченко С. В., Рішення Кримської (Ялтинської) конференції 1945 р. та «ялтинська система» в історичній ретроспективі // Бахчисарайська історико-археологічна збірка. Вип.2. - Сімферополь: Таврія-Плюс, 2001. Шевченка О.К. «Кордони Ялти» соціокультурний зріз Сілезії, приєднаної до Польщі у 1945 р. // «Ялтинська система» та сучасний світовий порядок: проблеми глобальної та регіональної безпеки / Матеріали міжнародної наукової конференції, що відбулася в Ялті в 2010 р. – Сімферополь, 2010 Арх Програма державного іспиту зі спеціальності 350200 «Міжнародні відносини» історичного факультету АлтГУ, 2004. Державний комітет РФ із вищої освіти. Державні вимоги до мінімуму змісту та рівня підготовки випускника за спеціальністю 021200 «МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ» - 1996. Костянтин Челліні. Проблема глобалізації у міжнародних відносинах . - «Вісник Європи» 2002 № 6 Лебедєва М. М., буд. п. н., проф., зав. кафедрою політичних процесів МДІМВ. Політична структура світу на рубежі століть: нові проблеми та виклики — Центр досліджень постіндустріального суспільства, 2001 Юрій Царік. Криза міжнародного права . - «Ноополіс», 15 березня 2007 Сергій Берець. Ялта. Система світобудови. - bbcrussian.com, 4 лютого 2005 Ярослав Бутаков. Духи Ялти: зміна варіантів глобалізації — «АПН», 4 лютого 2005 року. Планована історія: світовий порядок як зона відповідальності Росії — «Національна лабораторія зовнішньої політики», 2002. Sergei Markedonov. Unrecognized геополітики . - «Russia in Global Affairs». № 1, January - March 2006 Horowitz D. Від Yalta до Vietnam: American Foreign Policy в Cold War. - NY 1967. Richard Holbrooke. America, A European Power. - Foreign Affairs, March/April 1995.