Макс Юліус Вольфганг Рютер (; 8 жовтня 1892, Гальберштадт — 24 квітня 1945, Штрела) — німецький офіцер, генерал-майор люфтваффе.
Біографія Син старшого вчителя гімназії доктора Генріха Рютера і його дружини Гелени, уродженої Кнауер. 25 вересня 1911 року вступив в Прусську армію, служив в артилерії. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 1 квітня 1935 року переведений в люфтваффе і призначений командиром зенітного батальйону «Штеттін». З 1 жовтня 1935 року — командир 1-го батальйону 2-го зенітного полку. 27 січня 1937 року відряджений в легіон «Кондор». З 1 квітня 1937 року — командир 29-го зенітного полку, з 24 серпня 1939 року — групи ППО «Франкфурт-на-Майн/Дармштадт», потім — «Майнц», з 15 січня 1940 року — 3-го, з 29 лютого 1940 року — 6-го командування ППО, з 1 жовтня 1940 року — Імперського інституту ППО. З 5 травня 1941 року — вищий керівник колони 4-го повітряного флоту. З 1 липня 1941 року — командир 14-ї зенітної бригади в Норвегії. 12 липня 1943 року відправлений в резерв ОКЛ. 31 травня 1944 року звільнений у відставку. 11 січня 1945 року засуджений Імперським військовим судом за «легковажне залишення місця служби, тривалу непокору, несанкціоноване полювання і халатність» до позбавлення звання і 3 років ув'язнення. Утримувався у фортеці Торгау. Загинув у бою як боєць фольксштурму.
Звання
Фанен-юнкер (25 вересня 1911) Фенріх (22 травня 1912) Лейтенант (18 лютого 1913) Оберлейтенант (6 червня 1916) Гауптман (1 квітня 1923) Майор (1 квітня 1934) Оберстлейтенант (1 січня 1936) Оберст (1 квітня 1938) Генерал-майор (1 грудня 1939)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе
Посилання
Біографічні дані. Біографія. Нагороди.