Lectio divina (лат., буквально «божественне читання») — це метод молитовної медитації над біблійними текстами.
Історія Вже практикували цю форму молитви за Святим Письмом. Відтоді протягом століть lectio divina практикувалася переважно серед чернецтва. Систематичним викладом методу lectio divina є твір «Scala claustralium» (до 1150 р.) картузіанського монаха . Він називає lectio divina сходами ченців до Бога. Використовуючи біблійний вірш Просіть, і буде вам дано; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам! (), він пояснює чотири етапи: lectio (читання): уважне читання уривка з Біблії. meditatio (медитація): практикувальник обирає з уривка вірш, який промовляє до нього особисто. Вони повторюють цей вірш і медитують над ним. oratio (молитва): читання — це сприйняття слова Божого, медитація — роздуми над ним. У молитві людина відповідає на Боже звернення. contemplatio (споглядання): перебування в діалозі з Богом в ідеалі веде до споглядального єднання з Богом.
Ці чотири етапи нагадують вчення про .
Протестантський богослов (1663–1727) представив метод медитативної біблійної молитви у своїй праці «Коротка інструкція про те, як читати Святе Письмо для істинного повчання» (). Це дозволило протестантським християнам познайомитися з цим підходом до Святого Письма, хоч і не під його латинсько-католицькою назвою.
У католицькій церкві лише останнім часом християни поза монастирями також відкрили для себе цей метод молитовного читання. Другий Ватиканський собор зробив значний внесок у поширення lectio divina, підкресливши важливість Біблії як Слова Божого в духовному житті. Догматична конституція про Божественне Об'явлення «Dei verbum» Собору рекомендує lectio divinaDei verbum. Номер 25 та 26.. Папа Бенедикт XVI також рекомендував цей метод і висловив надію, що його застосування може «принести нову духовну весну в церкві».
Примітки