Суперінфекція () — друга інфекція, яка накладається на попередню, особливо спричинена іншим мікроорганізмом екзогенного або ендогенного походження, стійким до лікування, яке застосовується проти першої інфекції. У вірусології це процес, в результаті якого клітина, спочатку заражена одним вірусом, через якийсь час іншим штамом вірусу або взагалі іншим видом. Вірусні суперінфекції можуть призвести до появи резистентних штамів вірусів, для лікування яких будуть потрібні інші препарати. Наприклад, коінфекція людини двома різними штамами вірусу ВІЛ може призвести до утворення штаму, резистентного до антиретровірусної терапії. Також показано, що комбінована інфекція зменшує загальну ефективність імунної відповідіCAPS Fact Sheet — What do we know about HIV superinfection?.
Згідно з ілюстрованим медичним словником Дорленда, суперінфекція — це стан, спричинений значним накопиченням збудників іншого типу, ніж первинних.
Суперінфекції фагів лямбда Коли клітина знаходиться в лізогенному стані під дією одного фага лямбда, інший лямбда-фаг, що інфікує клітину, не може перейти в стадію літичного циклу для свого відтворення. Фаза ін'єкції ДНК або РНК фага проходить нормально, але транскрипції та трансляції нової ДНК не відбувається. Таким чином, клітина, заражена одним лямбда-фагом, має імунітет до інших лямбда-фаг. Відбувається це через те, що клітина у лізогенній фазі постійно виробляє білок cI-репресора, у кількості, що перевищує потреби для зупинки одного фага. Надлишкові кількості репресора зв'язуються з ДНК інших фагів та запобігають його транскрипції.
Див. також Реасортимент Резистентність до антибіотиків Суперінфекція ВІЛ
Примітки