Дмитро Васильович Га́вриш (18 жовтня 1925, Косів — 25 липня 2004, Тернопіль) — український майстер художнього різьблення по дереву і педагог; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Брат різьбярів Володимира та Івана Гавришів, чоловік різьбярки Оксани Гавриш-Сікорської, батько різьбяра Любомира Гавриша.
Біографія Народився 18 жовтня 1925 року в місті Косові (нині Івано-Франківська область, Україна). Ремеслу навчався у Володимира Гуза та брата Володимира. Протягом 1945—1959 років працював різьбярем у косівській художній артілі «Гуцульщина»; у 1959—1973 роках — у Косівських художньо-виробничих майстернях; у 1973—1992 роках — майстром з художнього оброблення дерева на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті.
Мешкав у Косові в будинку на вулиці Богдана Хмельницького, № 24 та у Тернополі в будинку на вулиці Чалдаєва, № 15, квартира № 94Гавриш Дмитро Васильович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29.. Помер у Тернополі 25 липня 2004 року.
Творчість Вигоровляв баклаги, шкатулки, топірці, рахви, тарілки, вази, обкладинки книг-альбомів. Вироби декорував традиційними гуцульськими геометричними мотивами у техніці «сухого різьблення» з інкрустацією бісером, деревом, металом, перламутром, спеціальними цвяшками. Серед робіт:
чорнильні набори (1947, 1956); ваза до 100-річчя з дня народження Івана Франка (1956); декоративні меблі (1955); тематично-декоративна рама (1956); настільна лампа та люлька (обидві — 1957); пудрениці (1956, 1958, 1960); браслет (1960); вази до ювілеїв Тараса Шевчека (1961, 1964); жіночі прикраси (1963); книги-альбоми: «Тернопіль» (1980), «Радість» (1989); декоративний пласт «Молода» (1980); декоративні тарелі: «Без назви» (1951, 1952), «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» (1983), «Тарас Шевченко» (1984), «Дивосвіт» (1990); скринька «Дерево життя» (1995). </div> Оздобив кілька об'єктів у Тернопільській області, кімнати урочистих подій, дитячі інтернати, іконостаси для церков.
Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, зарубіжних — з 1956 року (Лілль — 1957, Всесвітня в Брюсселі — 1958, Відень — 1958, Нью-Йорк — 1959, Дамаск — 1962).
Роботи майстра зберігаються у Національномуй музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеїй етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї (12 робіт), а також у музеях Івано-Франківська, Тернополя, Запоріжжя, Дніпра, Москви, Санкт-Петербурга.
Примітки
Література Гавриш Дмитро Васильович // ; Гавриш, Дмитрий Васильевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1972. — Том 2 (Бойченко—Геонджиан). С. 383. ; Гавриш Дмитро Васильович // ; К. Каркадім. Гавриші // ; Дуда, І. Гавриш Дмитро Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 томах / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Том 1 : А — Й. — С. 319;