Г'ю Бемфорд Котт (; 6 липня 1900 — 18 квітня 1987) — британський зоолог, експерт у галузі природного та військового камуфляжу, а також науковий ілюстратор і фотограф.

Багато його польових досліджень відбувалось в Африці, де він особливо цікавився нільським крокодилом, еволюцією забарвлення та кольору тварин. Під час Другої світової війни Котт працював експертом з камуфляжу для британської армії та допомагав впливати на політику військового відомства щодо камуфляжу. Його книга «Адаптивне забарвлення у тварин» (1940), популярна серед військових, була основним підручником з маскування в зоології XX століття. Після війни став стипендіатом коледжу Селвін у Кембриджі. Як член Лондонського зоологічного товариства здійснив експедиції в Африку та Амазонку для збору наукових екземплярів тварин, головним чином рептилій і амфібій.

Життя і кар'єра Котт народився в Ешбі-Магна, Лестершир, Англія, 6 липня 1900 року в родині церковного ректора. Навчався в Регбі. 1919 року закінчив Королівський військовий коледж у Сендгерсті та був відправлений до Лестерширського полку. Між 1922 і 1925 роками навчався в коледжі Селвін Кембриджського університету.

Мав намір стати священиком і поїхав до Кембриджа, щоб вивчати теологію, але після першого курсу вирушив в університетську експедицію до Південної Америки, де вивчав природні форми у східній Бразилії в 1923 році під керівництвом ентомолога Френка Бальфура Брауна. В Бразилії він захопився природничою історією, а після повернення змінив свої дослідження на зоологію. Потім вирушив в експедицію до нижньої течії Амазонки (1925—1926) і в дослідницькі поїздки до району річки Замбезі в Африці (1927), включаючи Мозамбік, Замбію та Східну Африку, а також Лансароте (1930). 1928 року одружився з Джойс Редфорд. Г'ю викладав зоологію в Бристольському університеті з 1928 до 1932 року, звідки перейшов до Університету Глазго. Він навчався в іншого ентузіаста військового камуфляжу Джона Грема Керра. Його дисертація, яку він закінчив у 1935 році в рамках стипендії Карнегі, стосувалась «адаптивного забарвлення» — як маскувального, так і попереджувального — у ряду безхвостих земноводних (жаб). 1938 року він здобув ступінь доктора наук у Глазго, став викладачем зоології в Кембриджському університеті та куратором розділу птахів в університетському зоологічному музеї у Стрікленді.

В 1919—1922 роках Котт служив у Лестерширському полку британської арміїLondon Gazette 26 January 1920. Cott is in the Leicestershire Regiment. як експерт з камуфляжу, а з 1939 по 1945 рік під час Другої світової війни в Королівських інженерах як інструктор з камуфляжу. Був головним інструктором у Центрі розвитку та навчання камуфляжу в Хелуані, Єгипет, під керівництвом Джеффрі Баркаса з моменту його створення в листопаді 1941 року.

Після війни повернувся до Кембриджа, ставши стипендіатом коледжу Селвіна в 1945 році; працював там до виходу на пенсію в 1967 році. Прочитав меморіальну лекцію Фісона в 1958 році на тему «Захисне забарвлення у тварин» Він продовжував час від часу працювати після виходу на пенсію, наприклад, проводячи дослідження крокодилячих гнізд на річці Вікторія-Ніл для національних парків Уганди в 1972 році. Помер у віці 86 років 18 квітня 1987 року.

Камуфляж

Намагаючись сфотографувати в гнізді кеклика, Котт годинами чекав, поки птах повернеться, і нарешті, перш ніж здатися, зробив кілька фотографій порожнього гнізда. Проявивши фотографії, він зрозумів, що ідеально замаскований птах весь час був на місці.

Як фахівець із камуфляжу під час Другої світової війни, Котт порівняв функції військового камуфляжу з функціями захисного забарвлення в природі. Трьома основними категоріями забарвлення в його книзі «Адаптивне забарвлення у тварин» є приховування, мімікрія та попередження. Він вивчав, описував і наводив приклади таких різноманітних камуфляжних ефектів, як затінення, розрив, диференціальне змішування, високий контраст, збіг зриву, приховування очей, руйнація котурна, контрзатінення та мімікрія. У своїх воєнних лекціях у замку Фарнем він описав дев'ять категорій візуального обману:

злиття з фоном, наприклад білий заєць, білий ведмідь деформація контуру, наприклад пісочник великий маскування під інший об'єкт, наприклад примарові помилкова орієнтація, наприклад плями на очах метеликів і риб дезорієнтування, наприклад деякі коники приманка, наприклад риба-вудилка димова завіса, наприклад каракатиці манекен, наприклад мухи, мурахи фальшива демонстрація сили, наприклад жаби, ящірки Підсумкова робота Котта, ілюстрована його власними малюнками пером і чорнилом — 550-сторінкова книга «Адаптивне забарвлення тварин» (1940). Книга отримала рецензію від вчителя Котта, Джона Грема Керра, який відгукувався про неї так: «Це, безперечно, найкраща робота з усіх існуючих на цю тему». Розповіді з перших рук від його колег про роботу Котта над військовим камуфляжем можна знайти в мемуарах двох його колег-камуфлерів Джуліана Тревельяна та Роланда Пенроуза.

Пітер Форбс написав про книгу Котта:

Книга була написана і видана під час війни. Котт використовує свої знання з природничої історії, щоб провести паралелі між виживанням у природі та на війні та надати поради щодо військового камуфляжу, наприклад, коментуючи:

Журнал Forbes зазначає, що «Адаптивне забарвлення у тварин» — це розповідь, яка коротко описує експерименти, що відбулися після Першої світової війни й додає:

Котт намагався переконати Збройні сили Британії використовувати більш ефективні методи маскування, включаючи контрзатінення. Наприклад, у серпні 1940 року, коли битва за Британію була неминучою, він пофарбував дві берегові гармати, одну в традиційному стилі, іншу із контрзатіненням. На аерофотознімках контрзатінену гармату практично не видно. Котт переможно оголосив:

Однак, як і його вчителю Керру перед ним під час Першої світової війни, Котту не вдалося вплинути на політику щодо камуфляжу, і він пішов з Консультативної ради з камуфляжу в 1940 році.

Мистецтво Котт був одним із засновників Товариства художників дикої природи та членом Королівського фотографічного товариства. З матеріалів, зібраних у польових експедиціях, він зробив внесок до зоологічного музею Кембриджського університету.

Котт мав непересічний талант художника. Як і Еббот Теєр, він використовував свою майстерність у своїх наукових роботах, включно з роботою «Адаптивне забарвлення тварин», щоб допомогти обґрунтувати свої аргументи. Філософ і джазовий музикант Девід Ротенберг писав про мистецтво Котта:

Роботи Окрім «Адаптивного забарвлення тварин», Котт написав два есе про камуфляж: «Камуфляж у природі та на війні»in the Royal Engineers Journal (December 1938), pp. 501—517 та «Форма тварини у зв'язку із зовнішністю»in Lancelot Law Whyte, ed. Aspects of form: a symposium on form in nature and art (London: Percy Lund Humphries, 1951). Як науковий ілюстратор і фотограф, він також написав три інші книги: «Зоологічна фотографія на практиці» (1956); «Чорно-біла Уганда» (1959); і «Споглядаючи тварин: зоолог в Африці» (1975). Він зацікавився зв'язком кольорів птахів із їхньою роллю попереджувальних кольорів. Ця ідея виникла, коли він спостерігав, як шершні нападають на одних птахів, ігноруючи інших. Це спонукало його до вивчення смакових якостей птахів та їхніх яєць. Серед його робіт було кілька досліджень щодо відносної смакової якості яєць, які спочатку базувалися на вподобаннях тхорів, щурів і їжаків, а згодом на основі використання експертної групи дегустаторів яєць. В одному дослідженні він виявив, що зі 123 видів птахів яйця трипалого мартина отримали високу оцінку — 8,2 з 10.

Спадщина Forbes високо оцінив баланс науки та мистецтва в роботах Котта:

Понад 60 років після публікації «Адаптивне забарвлення у тварин» залишається основним довідником на цю тему; еволюційні біологи Грем Ракстон, Томас Н. Шерратт і Майкл Спід завершують свою книгу про забарвлення тварин, написавши

Біолог Стівен Фогель зазначив, щоVogel, Steven. «The Deceptional Life». American Scientist. September–October 2010. Volume 98, Number 5, p. 436 :

У вересні та жовтні 2018 року в галереї Nature in Art у Глостері відбулася виставка мистецтва, листів та фотографій Г’ю Бемфорда Котта «Життя, лінії та ілюзія».

Примітки

Бібліографія

Авторства Котта

Книги

Cott, Hugh B. (1975). Looking at Animals: a Zoologist in Africa. Scribner. Cott, Hugh B. (1959). Uganda in Black and White. Macmillan. Cott, Hugh B. (1956). Zoological Photography in Practice. Fountain Press.

Журнали

Cott, Hugh B. (1938). Wonder Island of the Amazon Delta; on Marajo Cowboys Ride Oxen, Tree-Dwelling Animals Throng Dense Forests. National Geographic Magazine.

Про Г'ю Котта

Посилання

Янус: Папери Котта Архівний центр: власні копії книг Котта з особистими анотаціями в зоологічному музеї Кембриджського університету Історія Університету Глазго: Х'ю Бемфорд Котт