Домі́вка, госпо́да або місце проживання — це простір, який використовується як постійне або напівпостійне місце проживання для однієї людини чи багатьох людей, а іноді й для різних хатніх тварин. Являє собою повністю або напівзахищений простір, для створення якого можуть бути важливими як внутрішні, так і зовнішні елементи. Домівка забезпечує захищений простір, наприклад кімнати, де можна виконувати домашню діяльність — спати, готувати та приймати їжу, виконувати гігієнічні процедури, а також працювати та проводити дозвілля, типовими прикладами є віддалена робота, навчання та ігри.
Фізичні форми домівки можуть бути статичними, як-от будинок чи квартира, мобільними, як-от плавучий будинок, трейлер чи юрта, або цифровими, як-от віртуальний простір. Поняття «домівка» можна розглядати в різних масштабах; від малого масштабу, що демонструє найінтимніші простори індивідуального житла та безпосередньо навколишньої території, до великого масштабу географічного регіону, такого як містечко, село, місто, країна чи планета.
Розробка теорій та дослідження концепції «домівки» проводиться в рамках різних дисциплінах — від ідеї дому, інтер'єру, психіки, граничного простору, оспорюваного простору, до гендеру та політики. Домівка як концепція виходить за межі проживання, оскільки сучасний спосіб життя та технологічний прогрес змінюють спосіб життя та роботи населення планети. Концепція та досвід «домівки» охоплюють такі речі, як вигнання, туга, , ностальгія за домом і безпритульність.
Історія
Доісторична епоха
Найдавніші будинки, які населяли люди, ймовірно, були природними об'єктами, такими як печери. Найдавніші скам'янілості людини, знайдені в печерах, походять із серії печер поблизу Крюгерсдорпа та Мокопане в Південній Африці. У печерах Стеркфонтейн, Сварткранс, B, , Малапа, Купер D, Гледісвейл, Гондолін і Макапансгат виявлено низку ранніх видів людини, що датуються від трьох до одного мільйона років тому, включаючи австралопітека африканського, австралопітека седіба та парантроп робустус. Однак вважається, що ці ранні люди жили не в печерах, а що їх рештки були занесені в печери хижаками, які їх вбили.
Вважалося, що найдавніший гомінід, знайдений в Африці у 1924 році, , також походить із печери, в яку його затяг орел після нападу. Проте зараз цей факт викликає сумнів. Печери дійсно утворювались в доломітах плато Гаап, включаючи район раннього, середнього та пізнього кам'яного віку; однак печери вздовж краю уступу, подібні до тієї, де імовірно було знайдено дитину Таунг, утворюються всередині вторинного вапнякового відкладення, яке називається туфом. Існують численні докази того, що інші ранні людські види населяли печери щонайменше мільйон років тому в різних частинах світу, зокрема Людина прямоходяча у Китаї в , Родезійська людина у Південній Африці в печері Хартц (Макапансгат), Неандерталець та Гайдельберзька людина в Європі на місці археологічних розкопок Атапуерка, Людина флореська в Індонезії та Денисівська людина в південному Сибіру.
У південній Африці ранні сучасні люди регулярно використовували морські печери як притулок, починаючи приблизно 180 000 років тому, коли вони вперше навчилися використовувати море. Найстарішим відомим місцем є PP13B у . Це могло сприяти швидкому розселенню людей з Африки та колонізації таких регіонів світу, як Австралія, 60–50 тисяч років тому. По всій Південній Африці, Австралії та Європі ранні сучасні люди використовували печери та скельні укриття як місця для наскельного мистецтва, наприклад у . Печери, такі як у Китаї, використовувалися як укриття; інші печери використовувалися для поховань (наприклад, ) або як релігійні місця (наприклад, ). Серед відомих священних печер — китайська Печера тисячі Будд і . З розвитком технологій люди та інші гомініди почали будувати власні домівки. Такі будівлі, як хатини та довгі будинки, використовувалися для проживання з пізнього неоліту.
Антична епоха
Посткласична епоха З 14 по 16 століття безпритульність сприймалася як «проблема бродяжництва», а законодавча відповідь на цю проблему ґрунтувалася на загрозі, яку вона може становити для держави.
Сучасна епоха
За словами , «можна стверджувати, що історично та міжкультурно не завжди існує сильний зв'язок між поняттям домівки та фізичної будівлі, і що цей спосіб мислення бере свій початок у Просвітництві сімнадцятого століття». Раніше домівка була більше державною, ніж приватною; такі риси, як приватність, інтимність і зажилість, будуть ставати більш і більш популярними, вирівнюючи концепцію з буржуазією. Зв'язок між домівкою і будинком був підкріплений декларацією прецедентного права Едварда Коука: «Домівка кожної людини є для нього його замком і фортецею, а також захистом від травм і насильства, для спокою». У розмовній мові це було адаптовано до фрази «Домівка англійця — його фортеця», яка популяризувала поняття домівки як дому.
В результаті тривалої асоціації домівки і жінки, англійських жінок 18-го століття, які належали до вищого класу, зневажали за те, що вони бажали проводити час поза межами домівки, і це бажання вважалось небажаним. Поняття домівки набуло безпрецедентної популярності у 18 столітті, матеріалізоване культурною практикою.
Концепція розумного дому виникла в 19 столітті, у свою чергу, коли електрика була проведена в будинки в обмеженій мірі. Різниця між домівкою і роботою була сформульована в 20 столітті, де домівка виступала як святилище. Сучасні визначення зображують домівку як місце найвищого комфорту та сімейної інтимності, яке функціонує як буфер до оточуючого світу.
Поширені типи
Концепція домівки має багато інтерпретацій, що залежить від історії та ідентичності конкретної людини. Люди різного віку, статі, етнічної приналежності та класів можуть по-різному розуміти домівку. Зазвичай домівка асоціюється з різними формами місць проживання, такими як фургони, автомобілі, човни чи намети, хоча вважається, що концепція виходить за межі простору, з точки зору розуму та емоцій. Простір домівки не обов'язково має бути значним або фіксованим, хоча межі домівки часто прив'язані до просторових орієнтирів. Існують численні теорії вибору людиною домівки, про те, що умови проживання в дитинстві часто відбиваються на подальшому виборі домівки. За словами , переважна більшість місць проживання є народними, побудованими відповідно до потреб мешканців.
Будинок
Будинок — окрема житлова будівля. Його складність може варіюватися від елементарної хатини до складної конструкції з деревини, кам'яної кладки, бетону чи іншого матеріалу, оснащеної сантехнікою, електрикою, системами опалення, вентиляції та кондиціонування повітряSchoenauer, Norbert (2000). 6,000 Years of Housing (rev. ed.) (New York: W.W. Norton & Company)..
Соціальна одиниця, яка живе в будинку, називається домогосподарством. Зазвичай домогосподарство — це певний тип сім'ї, хоча домогосподарства також можуть бути іншими соціальними групами, такими як сусіди по кімнаті або, у , непов'язані особи. У деяких будинках є житлова площа лише для однієї сім'ї або групи подібного розміру; великі будинки, які називаються таунхаусами або , можуть містити декілька сімей в одній будівлі. Будинок може мати додаткові господарськими будівлі, такі як гараж для транспортних засобів або повітка для садового інвентарю та інструментів. Будинок може мати , або обидва, які служать додатковими зонами, де мешканці можуть відпочивати або приймати їжу. Будинки можуть забезпечувати «певні види діяльності, які поступово накопичують значення, поки не стануть домівками».
розрізняв домівку і будинок у їхній матеріальності; будинок потрібно збудувати, тоді як домівку — ні. Домівка і будинок часто використовуються як синоніми, хоча їхні значення можуть відрізнятися: будинок є «емоційно нейтральним», в той час як домівка викликає «особисті, когнітивні аспекти». В середині XVIII століття визначення домівки стало більшим ніж просто будинок. «Небагато англійських слів наповнені емоційним значенням слова домівка».
Пересувні конструкції
Антропологи та соціологи не погоджуються з тим, що домівка може бути структурно мобільною і тимчасовою. () — це конструкція, побудована на заводі на стаціонарно закріпленому шасі перед транспортуванням на постійне місце (буксируванням або на причепі). Використовуються як постійні будинки, для відпустки чи тимчасового проживання, вони часто залишаються постійно чи напівпостійно в одному місці, але можуть бути переміщені; в деяких випадках переміщення може бути продиктовано юридичними причинами.
Плавучий будинок — це човен, який був розроблений або модифікований для використання в основному як будинок. Деякі плавучі будинки не є моторизованими, тому що вони зазвичай пришвартовані, тримаються нерухомо у фіксованій точці та часто прив'язані до берега для забезпечення комунальних послуг. Однак багато з них здатні існувати самостійно. Плавучий будинок — канадський і американський термін для позначення будинку на плаву (плоті); недоглянутий будинок можуть називати човен-халупа. У західних країнах плавучі будинки, як правило, належать приватним особам або здаються в оренду туристам, а на деяких каналах у Європі люди живуть у плавучих будинках цілий рік. Приклади включають, але не обмежуються, Амстердам, Лондон і Париж.
Традиційна юрта або гер — це переносний круглий намет, покритий шкірою або повстю, який використовувався як житло кількома різними кочовими групами в степах Центральної Азії. Конструкція складається з зігнутої під кутом збірки або решітки з деревини або бамбука для стін, дверної рами, ребер (жердин, стропил) і колеса (коронка, компресійне кільце), можливо, зігнутих парою. Конструкція даху часто є самонесучою, але великі юрти можуть мати внутрішні стовпи, що підтримують корону. Верхня частина стіни самонесучих юрт запобігає розтягування за допомогою смуги натягу, яка протидіє силі ребер даху. Сучасні юрти можуть бути стаціонарно побудовані на дерев'яній платформі; вони можуть використовувати сучасні матеріали, такі як гнута парою дерев'яна або металева рама, полотно або брезент, купол з оргскла, дротяна мотузка або .
Управління
Житловий кооператив
Житловий кооператив, , — юридична особа, як правило, кооператив або корпорація, яка володіє нерухомістю, що складається з одного або кількох житлових будинків; це один із видів . Зазвичай житлові кооперативи належать пайовикам, але в деяких випадках вони можуть належати неприбутковій організації. Це унікальна форма власності на житло, яка за багатьма характеристиками відрізняються від інших житлових угод, таких як , кондомініум та оренда.
Кооператив заснований на членстві, яке надається шляхом купівлі частки в кооперативі. Кожному пайовику юридичної особи надається право заселення однієї житлової одиниці. Головною перевагою житлового кооперативу є об'єднання ресурсів членів, щоб поєднати їх купівельну спроможність; таким чином для кожного члена знижується вартість усіх послуг і продуктів, пов'язаних із володінням житлом.
Ремонт
Ремонт будинку передбачає діагностику та вирішення проблем у будинку, а також обслуговування будинку, спрямоване на уникнення таких проблем. Багато видів ремонту є проєктами «зроби сам» (), тоді як інші можуть бути настільки складними, трудомісткими або ризикованими, що потребуватимуть допомоги кваліфікованого , , підрядника/будівельника чи інших фахівців.
Ремонт будинку — це не те ж саме, що реновація, хоча багато покращень можна отримати в результаті ремонту чи технічного обслуговування. Часто замість витрат на великий ремонт має сенс розглянути альтернативу в вигляді інвестиції у повномасштабну реновацію. Замінити домашню систему на вдосконалену може бути вигідніше, ніж ремонт або дедалі частіше та дорожче обслуговування неефективної, застарілої або виходячої з ладу системи.
Хатнє господарство