Човгу́зів — село в Україні, у Теофіпольській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 688 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Човгузівська сільська рада, після 2020 — Теофіпольська селищна рада.
Історія Перша згадка: 1420 р. [Історія міст і сіл УРСР : Хмельницька область. – К. : ГРУРЕ, 1971 р.].
В 1906 р. зафіксовано село Чолгузов Семенівської волості Острозького повіту (5 верст від волосного центру) [Список населённых мест Волынской губернии. – Житомир: 1906 г., с. 187].
В історичних документах архіву князів Сапігів село під назвою Чолгузів вперше згадується в 1532 році, як маєток Чолганських. Очевидно, назва села походить від прізвища тодішніх власників. Довгий час село належало магнатам Сапігам і Яблонським. За участь у польському повстанні 1831 р. його човгузівський маєток конфісковано у власність держави. Селян перевели у розряд державних.
На території села розташовано недобудований або зруйнований у давні часи замковий масив узвишшя під назвою Замчисько. Ця земельна ділянка обнесена глибокими ровами-протоками, що заповнені водою з річки Полква. Масштаб ровів свідчить про достатньо великі об’єми робіт... Є два насипні місточки. На території Замчиська живуть люди в кількох хатах з городами. Зі слів місцевих мешканців, якихось артефактів на території знайти не вдалося. За межами замкової гори в сторону центру села прямо на городах люди знаходили давні поховання, які теоретично могли стосуватися історії цього об’єкту.
Контури замкового масива дуже добре читаються на супутникових знімках. Розміри цього масива значні - приблизно 360х100 метрів (і це тільки внутрішній двір). Це площа приблизно трьох середніх подільських замків. Іншими словами, тут могло б розміститися навіть невелике містечко або це могла бути міська цитадель або тут міг перебувати укріплений міський центр.
Про заснування села Село Човгузів на Хмельниччині доволі древнє, перші письмові згадки про нього відносяться до першої чверті XV століття (1420 рік). Заселені ці місця були з давніх давен, ще в XIX столітті в околицях села був древній курган. Створеному 1975 року сільському історичному музею є про що розповісти його відвідувачам.
Матеріали музею розповідають про те, що жителі Човгузова брали участь у визвольній війні 1648-1654 років. 1905 року сільчани брали участь у страйку сільгоспробітників, який був подавлений військовою силою. У роки Другої світової війни у 1943-1944 роках човгузівці нищіли німців та поліцаїв в рядах загону Української повстанської армії, який організував уродженець села Хорошів Іван Врублевський (псевдонім Іскра). Понад 200 жителів села, що воювали у лавах радянської армії, нагородили орденами і медалями. В Човгузові народився і виріс поект Володимир Гдаль.
"Слід згадати також про розповіді старожилів, перекази і легенди, якими послуговувалися священики. Хоча вони є і непевними джерелами, у яких фантазію нелегко відрізнити від реальних подій, їх не слід просто відкидати, адже доля правди у кожному такому оповіданні таки є. Одна з легенд, безперечно, дуже давня, переносить слухача у першу половину XV століття. У ній ідеться про заснування села Чолгузів, що знаходилося у минулому столітті на півдні Острозького повіту: “Князь Литовський Свидригайло любив дуже полювати і заїжджав навіть в ту місцевість, де нині Чолгузів і, де були великі ліси, насичені дичиною. Вся місцевість від Чолгузова до Новоставців була покрита дубовим лісом, в якому був парк і звіринець. Ось одного разу Лев Свидригайло, полюючи в цій місцевості, заблукав. До свого щастя, він побачив вогник, у напрямку якого і дійшов до хати. Господар люб'язно прийняв мандрівника і за свою гостинність отримав від подорожнього багато місцевостей, ймовірно і Чолгузів” Ц Д ІА К .— ф. 2205.— оп. 1.— спр. 127.— арк. 1 зв.
"У літописі Чолгузівської церкви Св. Миколи Чудотворця священик Андрій Капустинський ображений нечемним вчинком імператора, який, їдучи якось зі Старокостянтинова до Кременця, побувавши у їхньому селищі, навіть не вийшов у двір. При тому змальовуються заходи, які підготували селяни, аби привернути увагу Його Величності; князь Яблоновський, власник селища, пишно прикрасив корчму і накрив на стіл вишукані страви. Однак, урочистий настрій було зіпсовано байдужістю імператора до всіх цих дій його підлеглих. Він відмовився навіть вийти з карети і коли коней було замінено на поштовій станції, велів рушати далі"
Церква св.Миколи Дерев’яна церква св.Миколи 1890 р. у с.Човгуїв [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 138]. Дерев'яна церква згоріла у 30 -ті роки, була імовірно підпалена радянською владою. В наші часи на її місці побудована нова із цегли.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до.Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Теофіпольської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теофіпольського району, село увійшло до складу Хмельницького району.
Примітки
Посилання Погода в селі Човгузів