Кра́тер Ла́нгрен () — великий метеоритний кратер в районі східного узбережжя Моря Достатку на видимому боці Місяця. Назву присвоєно на честь голландського астронома і картографа Міхаеля Флорана ван Лангрена (1598—1675) й затверджено й Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось в ератосфенівському періоді Lunar Impact Crater Database // Lunar and Planetary Institute і вважається, що це один з найбільших кратерів, які виникли за останні 3,2 мільярда років.

Опис кратера

Найближчими сусідами кратера є маленький кратер на заході; кратери , Атвуд і на північному заході; маленький кратер на півночі; кратер на сході; кратер на сході південному сході; кратер на півдні південному сході і кратер на півдні. На півночі північному сході від кратера знаходиться Море Піни. Селенографічні координати центру кратера — , діаметр — 132 км , глибина 4,5 км.

Кратер Лангрен має полігональну форму і практично не зазнав руйнувань завдяки невеликому віку. Вал чітко окреслений, має внутрішній схил шириною до 20 км та явно виражену терасовидну структуру. У східній часті валу з борту Аполлона-14 спостерігалась колірна аномалія у вигляді одного або декількох куполоподібних підвищень іржавого забарвлення.

Висота валу над навколишнью місцевістю сягає 1630 м, об'єм кратера становить приблизно 17200 км³. Дно чаші має альбедо вище, ніж навколишня місцевість, завдяки чому кратер добре виділяється при високому розташуванні Сонця. Поверхня дна чаші є відносно рівною, дещо більше пересічена у північно-західній частині, всіяна великим числом валунів. У центрі чаші розташоване скупчення масивних центральних піків, що складаються з габро-норито-троктолітового анортозиту із вмістом плагіоклазів 85-90 % (GNTA1), анортозитового норита (AN) и троктоліту (T)Stefanie Tompkins and Carle M. Pieters (1999) Mineralogy of the lunar crust: Results from Clementine Meteoritics & Planetary Science, vol. 34, pp. 25-41 .. Кратер Лангрен є одним із семи відомих на даний момент кратерів із вмістом троктоліту у центральному піку (троктоліт складається з приблизно однакових долей плагіоклазу і олівіну та утворюється при сплавленні магматичних порід і порід, що утворюють місячну кору при імпактній події). Пік Альфа має висоту 3000 м, пік Бета — 3500 мNaosuke Sekiguchi, 1972. Catalogue of Central Peaks and Floor Objects of the Lunar Craters on the Visible Hemisphere. University of Tokyo Press and University Park Press..

Кратер є центром яскравої фрагментованої системи променів, що поширюються в Морі Достатку на захід від кратера і він включений до списку кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної та планетарної астрономії (ALPO).

Швидкоплинні місячні явища У кратері Лангрен 30 грудня 1992 французьким астрономом Одуеном Дольфюсом з Паризької обсерваторії за допомогою метрового телескопа спостерігались швидкоплинні місячні явища у вигляді світіння на дні чаші кратераEpic Moon by W.P.Sheehan and T.A.Dobbins (2001).. Висловлювалося припущення, що джерелом світіння може бути вихід газів через тріщини на дні кратера.

Сателітні кратери

Лангрен Координати Діаметр, кмE31,0G21,9H25,2L12,6M18,2N12,5P42,3Q12,9R5,4S8,9T40,0U4,2V5,0W22,0X23,6Y29,0Z20,8

Сателітні кратери Лангрен G і Лангрен М внесені до списку кратерів з темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціацією місячнох і планетарної астрономії (ALPO). В сателітних кратерах Лангрен C, Лангрен FF, Лангрен M і Лангрен P зареєстровані температурні аномалії під час затемнень. Пояснюється це тим, що подібні кратери мають невеликий вік і скелі не встигли покритися реголітом, що має термоізолюючу дію. Нижче перелічені сателітні кратери перейменовані Міжнародним астрономічним союзом: Лангрен А — перейменований у 1979 на кратер Лангрен B — перейменований у 1976 на кратер Лангрен C — перейменований у 1976 на кратер Лангрен D — перейменований у 1976 на кратер Лангрен F — перейменований у 1976 на кратер Лангрен J — перейменований у 1976 на кратер Лангрен K — перейменований у 1976 на кратер Атвуд

Див. також Список кратерів на Місяці Місячний кратер Морфологічний каталог кратерів Місяця Планетна номенклатура Селенографія Селенологія Пізнє важке бомбардування

Примітки

Посилання

Цифровий фотографічний атлас Місяця. Світлини кратера зроблених з бортів Аполлона-8, Аполлона-10, Аполлона-12, Аполлона-13, Аполлона-14, Аполлона-15, Аполлона-16, Аполлона-17. Кратер Лангрен на мапі LAC-80. Селенологічна мапа околиць кратера. Топографічна мапа околиць кратера.

Dark Rays, Dark Streaks.

Andersson, L.E., and E.A. Whitaker NASA Catalogue of Lunar Nomenclature . — NASA Reference Publication 1097, October 1982.