Шарль Леон Клеман Гунцігер — французький генерал часів Першої та Другої світових воєн. Як генерал армії, він підписав перемир'я 22 липня 1940 року в Комп'єнському лісі. Він був призначений головнокомандувачем сухопутних військ режиму Віші, а також був військовим міністром. Загинув в авіакатастрофі.

Біографія Шарль Леон Клеман Гунцігер народився 25 липня 1880 року в родині ельзасців, яка поселилася в Бретані під час пруської анексії Ельзасу 1871 року. У 1900 році закінчив військову школу Сен-Сір. Обрав службу в колоніальній піхоті. Під час Першої світової війни служив на Салоніцькому фронті. Він очолював оперативний відділ у штабі експедиційних сил союзників. У 1918 році брав участь у розробці плану наступу генерала Франше д'Еспере проти німецько-болгарських військ у Сербії та в підписанні Солунського перемир'я між союзниками та Болгарією.

У 1924 році він був направлений до Китаю командиром окупаційного корпусу в Тяньцзіні.

У 1933 році призначений старшим командувачем левантськими військами. Потім він взяв участь у переговорах щодо приєднання до Туреччини санджаку Александретта, який тоді був частиною Сирії під французьким мандатом. У 1938 році увійшов до Вищої військової ради.

Удостоєний кавалера ордена Почесного легіону в 1915 році, він був зведений до великого офіцера ордена 30 липня 1937 року..

Друга світова війна

У травні-липні 1940 року протягом двох місяців німецького наступу на Францію, він командував 2-ою арміїєю, потім 4-ою групою армій в Арденнах. 13 травня 1940 року німці прорвали оборону його армії під Седаном William L. Shirer, The Collapse of the Third Republic, Simon and Shuster, 1969.

Він очолював французьку делегацію, відповідальну за підписання перемир'я з Німеччиною 22 липня 1940 на поляні Ретонд поблизу Комп'єня, а потім делегацію, що відповідала за підписання перемир'я з Італією 24 липня 1940 поблизу Риму. Потім він працював у Німецькій комісії з перемир'я у Вісбадені.

Після підписання мирних угод був головнокомандувачем сухопутних військ. Він був призначений військовим міністром 6 вересня 1940 року. 3 жовтня наступного року він був одним із підписантів закону про статус євреїв, який значно обмежив права євреїв. 13 грудня1940 він затверджений на своїй посаді в другому уряді П'єра-Етьєна Фландена, а потім знову затверджений 11 квітня 1941 в уряді адмірала Франсуа Дарлана.

Смерть Гунтцігер загинув 11 листопада 1941 року в авіакатастрофі під час повернення з інспекційної місії в Північній Африці. Літак Potez 662 розбився в тумані . у Севеннах. , за кілометр на північний захід від перевалу Міньє у північно-західній частині території муніципалітету Брео-е-Салагосс., на висоті 1214 метрів над рівнем моря. Ще шестеро людей загинули в цій аварії. Його похорон відбувся 15 листопада в церкві Сен-Луї де Віші.

Канцлер Третього Рейху Гітлер надіслав телеграму співчуття маршалу Петену: « Прийміть, пане маршал, мої щирі співчуття з приводу трагічної смерті генерала Ганцігера та його офіцерів»

У вересня 1942 року в присутності військового міністра було урочисто відкрито пам'ятник, встановлений на місці аварії.

Примітки

Посилання Le crash de l'avion du général Huntziger dans les Cévennes INA, Le Général Huntziger n'est plus Documents diplomatiques suisses 1848—1975 base Léonore Deutsche Biographie </div> VIAF ISNI BnF (données) IdRef LCCN GND WorldCat </div> Le crash de l'avion du général Huntziger dans les Cévennes INA, Le Général Huntziger n'est plus