Жи́щинці — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Географія Село лежить на віддалі 6 км від залізничної станції Вікторія на лінії Ярмолинці — Чортків і 11 км на схід від Городка.
Історія
Вперше село згадується в документах XV ст. Належало різним польським володарям: спочатку Замойському, після якого перейшло у володіння графа Мнішека, який у 1831 році продав село поміщику Людвигу Янишевському, а той програв у карти частину села поміщикові Терлевському.
У березні 1905 року відбувся страйк сільськогосподарських робітників.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У 1939 році за одержання високих урожаїв зернових колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В селі зберігся панський маєток, який поступово розвалюється. Побудова маєтку датується ХІХ століттям. До 2001 року там була школа.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», село увійшло до складу Городоцької міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.
Колишній орган місцевого самоуправління — Жищинецька сільська рада.
Символіка Затверджена 30 вересня 2025 р. рішенням № 2 LII сесії міської ради VIII скликання. Автори — В. М. Напиткін, П. Б. Войталюк.
Герб Щит перетятий лазуровим і зеленим. У центрі золота ложка розміщена вертикально, по боках два вертикальні золоті колоски пшениці. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою короною з колосків. Внизу картуша напис «ЖИЩИНЦІ» і дата «1365».
Герб походить від слова «жиця» — ложка.
Прапор Квадратне полотнище складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг — лазурової і зеленої. В центрі жовта вертикальна ложка з двома жовтими вертикальними колосками по боках.
Пам'ятки Палац Свідерських Жищинецький палац — це палац у стилі класицизм, один із найгарніших маєтків Поділля. Це родинне гніздо панів Свідерських, останнім власником маєтку був поміщик Іван Свідерський. За комуністичної влади використовувався як будинок культури, згодом як школа. У 2001 році в селі збудували нову школу, тому історична споруда не має застосування і почала руйнуватись.
Тепер палац перебуває в занедбаному стані, кілька років тому обвалилася стіна бічної вежі, дах протікає, пам'яткою ніхто не опікується.
Населення Населення становить 1087 осіб станом на 2001 рік.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними : МоваКількістьВідсотокукраїнська108299.54%російська50.46%Усього1087100%
Інфраструктура В селі є заклад загальної середньої освіти «Жищинецький ліцей», будинок культури на 600 місць, бібліотека, працюють фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, три крамниці.
Галерея
Відомі люди
Пастущин Геннадій Вікторович (1986 - 2023) - молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Рудий Олексій Сергійович (1997 - 2024) - старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Чернець Віталій Вікторович (1993 - 2023) - старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також Маєток Маєток Стецьких Поділля Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область) Примітки
Література Маєток. Науково-краєзнавчий збірник Державного історико-культурного заповідника «Самчики»/під ред. Пажимського Б., Пажимського О.- Самчики, 2015. --752 с. Пажимський О. Садибні ансамблі Подільської Волині. — Хмельницький, 1997. Пажимський Б., Пажимський О. «Маєтки (палацово-паркові ансамблі) Хмельниччини XVIII—XIX ст.», Хм. — К., 2006. Жищинці. Сайт "Замки і храми України" https://castles.com.ua/zhyschyntsi.html
Посилання Жищинці. Палац, що руйнується Погода в селі Жищинці Історія міст і сіл Української РСР Жищинці-рідне село