Монастир Успіння Пресвятої Богородиці — василіянський чоловічий монастир і церква у Варшаві по вулиці Мьодовій, 16.
Історія
Перший василіянський осідок у Варшаві постав у 1721 році. Василіяни прибули до Варшави з монастиря у Супраслі і оселилися при вул. Подвалє. Згодом у 1768 році василіяни Руської провінції також пробували заснувати в столиці свою резиденцію. Для цього вони отримали дозвіл від сейму на будову нового комплексу на Уяздові. Було заплановане будівництво великої церкви, школи і монастиря, однак проєкт не був реалізований.
Теперішній василіянський монастир, який знаходиться при вул. Мьодовій, 16, був споруджений в 1781—1784 роках згідно з проєктом королівського архітектора Доменіко Мерліні. Ініціатором фундації був митрополит Ясон Смогожевський. Під час російської окупації варшавський монастир було ліквідовано. Однак він проіснував найдовше з усіх василіянських монастирів у Російській імперії. Монастир було закрито в 1872 році, а церкву в 1875 році перебрала Російська православна церква.
З ініціативи місцевих греко-католиків у 1917 році до Варшави повернувся василіянин о. Гавриїл Фурман, однак наступного року він помер і монастирський комплекс перебрав львівський вірменський архиєпископ Йосиф Теодорович. У 1929 році до Варшави прибули василіяни Галицької провінції. Спочатку вони оселилися в одній частині монастирського комплексу, який цілком перебрали щойно в 1936 році. Під час Варшавського повстання у 1944 році монастир і церква були зруйновані. Після війни увесь монастирський комплекс було відбудовано в 1949 році. Упродовж декількох десятиліть це був одинокий діючий василіянський монастир, який знаходився на території комуністичних держав.
Сьогодення Сьогодні у монастирі знаходиться осідок протоігумена провінції Покрови Пресвятої Богородиці в Польщі. У монастирі знаходиться також новіціят та осідок студій. Монастирська церква є воднораз парафіяльною для вірних УГКЦ. Зі зростом числа українських трудових мігрантів у Польщі, в тому числі й у Варшаві та околицях, з початком 1990-х років парафія почала обслуговувати щораз більше вірних.
Архітектура та інтер'єр Оскільки церква та монастир були частиною загальної забудови вулиці Мьодової, то не могли бути зведені у стилі, звичайному для церков східного обряду. Доменіко Мерліні спроєктував церкву у стилі класицизму, об'єднавши в одній будові культову частину та монастирські житлові приміщення. Церква має три окремі входи, що розділяють ці частини між собою. На класичному фасаді розміщено чотири іонічні колони, над якими в тимпані барельєф Всевидячого ока. Вінчає тимпан хрест. Між пілястрами розміщені прямокутні, звичайні для архітектури XVIII століття вікна, найвищі з яких розташовані на другому поверсі будівліHenryk Sienkiewicz. Cerkwie w krainie kościołów. — Warszawa: TRIO, 2006..
Приміщення церкви облицьоване мармуром. Прикрасою храму є три монументальні образи Франциска Смуглевича (Успіння Пресвятої Богородиці, Святий Василій Великий та Святий Онуфрій), які автор намалював спеціально для цієї церкви. Почитанням серед вірних втішається ікона, яка постала з нагоди ювілею 400-ліття відновлення Чину святого Василія Великого із зображенням Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. На протилежній стіні ікона, на якій представлені блаженні мученики Української греко-католицької церкви XX століття, серед яких п'ять священномучеників з Василіянського Чину. У святилищі справого боку зберігаються мощі блаженних Пратулинських мучеників з іконою, яка їх зображає, а зліва приміщена копія Кристинопільської чудотворної ікони Матері Божої. Над головним входом видніє ікона Матері Божої авторства Єжи Новосельського.
У первісному вигляді церква не мала іконостасу, який з'явився щойно в XIX столітті. У міжвоєнний період іконостас було розібрано, а відтак знищено. У 1991 році в церкві виконано новий іконостас, в якому помістили два образи Бонавентури Домбровського (Ісус Христос і Богородиця з Дитям) з 1842 року, третій образ Домбровського «Тайна Вечеря» поміщений під престоломEncyklopedia Warszawy. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994. — S. 131..
Двічі (14 червня 1987 і 11 червня 1999) храм відвідав Папа Іван Павло II, про що свідчать дві пам'ятні дошки в притворі храму. У церкві з лівого боку при вході приміщена таблиця в пам'ять про жертви Операції «Вісла».
НастоятеліMichał Stanisław Jasiński. Unici warszawscy w latach 1721—1945. Kulturowy obraz społeczności (rozprawa doktorska). — Warszawa 2022. — S. 464—465.
о. Теофіл Лацевич (1728—1729) о. Іларіон Онишкевич (1731—1733) о. Ґедеон Геремінович (1738) о. Сильвестр Ленковський (1744—1745, 1750) о. Тадей Заруський (1750) о. Симеон Кондерович (1753) о. Митрофан Комаркевич (1761—1763) о. Сильвестр Ленковський (1764, 1766, 1768) о. Теодор Вислоцький? (1773) о. Василь Ерих (1775—1776) о. Адам Романі (1777—1784) о. Василь Ерих (1785) о. Адам Романі (1786—1789) о. Корнилій Левицький (1791—1792) о. Юрій Маковецький (1793—1798) о. Інокентій Кучинський, адміністратор (1798) о. Ісидор Ямьолковський (1798—1834) о. Михайло Домбровський, адміністратор (1834) о. Василь Калиновський (1835—1856) о. Боніфатій Бонєвський, адміністратор (1856—1857) о. Боніфатій Бонєвський (1857—1865) о. Петро Скальський (1865—1872) … о. Гавриїл Фурман (1917—1918) … о. Степан Решетило, ректор церкви (1929—1931) о. Павло Пушкарський (1931—1950) о. Родіон Барабаш (1950—1964) о. Павло Пушкарський, ad interim (1964—1965) о. Йосафат Романик (1965—1985) о. Мелетій Білинський (1985—1989) о. Василь Медвіт (1989—1994) о. Володимир Ющак (1994—1999) о. Марко Скірка (1999—2003) о. Петро Кушка, адміністратор (2003) о. Юліян Коваль (2003—2008) о. Ігор Гарасим (2008—2016) о. Миколай Козіцький (2016—2024) о. Ігор Гарасим (з 2024) </div>
Примітки
Джерела Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Matyi Panny i klasztor Ojców Bazylianów w Warszawie. — Warszawa 2013. — 16 s.
Посилання Монастир отців-василіян // Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви