Ege Bamyasi — третій студійний альбом німецького краут-рок гурту Can, що спочатку вийшов як LP 1972 року на лейблі United Artists. До альбому увійшов сингл «Spoon», який потрапив до чарту Топ-10 у Німеччині, значною мірою завдяки використанню його як теми для німецького телевізійного міні-серіалу-трилера під назвою Das Messer. Успіх синглу дозволив Can переїхати до кращої студії, в якій вони записали Ege Bamyası.

Ege Bamyası був ремастирований як гібридний Super Audio CD у 2004 році, до якого входить буклет з коментарями до альбому від колишнього журналіста Melody Maker Девіда Стаббса, а також раніше не видані фотографії гурту. Альбом отримав багато схвальних відгуків від критиків з моменту його виходу, і на нього посилалися різні виконавці як на фактор, що вплинув на їхню творчість. Кілька артистів грали кавер-версії пісень з Ege Bamyası. До альбому Sacrilege увійшли ремікс-версії кількох треків різних виконавців.

Продакшн та реліз Завдяки комерційному успіху синглу «Spoon» (який досяг 6 місця в німецьких чартах і був проданий накладом 300 000 копій), Can змогли винайняти великий колишній кінотеатр у Вайлерсвісті поблизу Кельна, який вони використовували як частково робочий, частково житловий простір та який назвали «Inner Space». Однак, як згадував гітарист Міхаель Каролі, сесії були «зірвані клавішником Ірміном Шмідтом і вокалістом Дамо Сузукі, які день у день одержимо грали в шахи», і що «завершення запису перетворилося на шалений процес, деякі треки доводилося записувати практично в режимі реального часу, а сингл „Spoon“ був доданий для того, щоб компенсувати нестачу матеріалу».

Ege Bamyası був записаний Хольгером Чукаєм у Вайлерсвісті і вперше виданий у 1972 році лейблом United Artists. У вересні 2004 року альбом, разом з більшістю дискографії Can, був ремастований і вийшов у вигляді гібридного SACD.Can > Biography Перевидання містить буклет з коментарями до альбому Девіда Стаббса, а також раніше не видані фотографії гурту.

Успіх пісні «Spoon» та продажі з цього альбому надихнули Can влаштувати безкоштовний концерт у спробі достукатися до ширшої аудиторії. Безкоштовний концерт гурту був знятий Мартіном Шефером, Роббі Мюллером та Егоном Манном для режисера Петера Пшигодди у Кельнському спорткомплексі 3 лютого 1972 року і включений до DVD Can.CAN — 2 DVDs + 1 Audio CD

В інтерв'ю 2006 року Девіду Стаббсу в журналі Uncut Ірмін Шмідт прокоментував: «Люди уявляють, що Can був повністю змонтований, але для „Soup“ взагалі не було ніякого монтажу. Ми з'ясували, що запис був занадто коротким; до наступного ранку потрібно було додати ще десять хвилин музики, тому ми написали, зіграли і записали його напередодні ввечері. Ніякого монтажу!» Чукай додав: «Ми записували Ege Bamyasi у новій студії, яка раніше була кінотеатром. Це нове середовище вплинуло на звук. Барабани не були такими важкими і грубими, вокал та інструменти були відокремлені. „Vitamin C“ стала заголовним треком фільму Семюеля Фуллера Dead Pigeon on Beethoven Street. Так часто бувало. Ми робили музику, а потім знаходили їй застосування. „Soup“ — мій улюблений трек».

Дизайн обкладинки На обкладинці альбому — фотографія банки «Ege Bamyası» (турецькою «Егейська бамія»). В інтерв'ю Uncut, яке вийшло в серпні 2006 року, Шмідт пояснив Стаббсу: «Бляшанка на обкладинці — це не дурна концептуальна ідея. Це бляшанка, яку Яки знайшов у турецькій крамниці. Там слово „банка“ означає щось на кшталт „життя“. За такими назвами, як „Vitamin C“ і „I'm So Green“, немає ніякої концепції, але, безумовно, на той час ми вже були дуже органічними у своєму звучанні».

Відгуки Ege Bamyası отримав значне визнання критиків з моменту свого виходу. Британський музичний тижневик Melody Maker писав: «Can, без сумніву, найталановитіший і найпослідовніший експериментальний рок-гурт у Європі, включно з Англією».CAN Biography PopMatters схарактеризував альбом як «настільки ж компактний і дратівливий, наскільки його попередник був епічним і космічним», назвавши його «майстерним твором психоделічного року, сплавленим з туго намотаним фанком».

Нагороди Станом на листопад 2020 року Acclaimed Music визнав Ege Bamyasi 629-м найвідомішим альбомом усіх часів.Ege Bamyasi +Відзнаки Ege BamyasiВидання/джерелоВідзнакаРікПозиціяPitchfork«Top 100 Albums of the 1970s»200419Rolling Stone«Rolling Stone's 500 Greatest Albums of All Time»2020454Uncut«200 Greatest Albums of All Time»201675 NME«NME's The 500 Greatest Albums of All Time»2013297Stylus«Top 101—200 Albums of All Time»2004113Paste«The 70 Best Albums of the 1970s»202063Fact«The 100 best albums of the 1970s»201497

Спадщина

Вплив Різні артисти називали Ege Bamyası своїм впливовим альбомом. Стівен Малкмус з Pavement сказав: «Я слухав альбом Ege Bamyası гурту Can щовечора перед сном протягом трьох років». Терстон Мур з Sonic Youth згадує: «Я знайшов Ege Bamyası за 49 центів у Woolworth's. Я не бачив жодного напису на обкладинці, не знав, що це гурт. Я не бачив нічого написаного про Can, не знав про них нічого, крім цієї банки бамії на обкладинці, яка здавалася абсолютно дивною. Нарешті я взяв цю платівку, і я її повністю вислухав. Вона була такою привабливою. Щось у ній змушувало Can здаватися, що вони грають за межами рок-н-ролу. Це було не схоже ні на що інше, що я чув на той час.» Джефф Барроу з Portishead обрав Ege Bamyası як один з їхніх улюблених 13 альбомів для рубрики Bakers Dozen Series в журналі The Quietus. Гурт Spoon взяв свою назву від однойменного треку з цього альбому, і називає Can одним з головних факторів впливу.Warren, Tamara. «Waxing Poetic», Anthem, Fall/Winter 2005, p. 54.

Кавер-версії та семпли Зроблено багато кавер-версій пісень з Ege Bamyası різними виконавцями. Beck записав кавер на «I'm So Green», вона увійшла до триб'ют-альбому Can, продюсером якого виступили Dust Brothers.I'm So Green, Beck Каньє Вест використав семпл «Sing Swan Song» для своєї пісні «Drunk and Hot Girls» на альбомі Graduation, і багато слів пісні взяв з вокалу Дамо Сузукі. Ремікс-версії кількох пісень з Ege Bamyası увійшли до альбому Sacrilege. Електронний продюсер The Kleptones включив «Vitamin C» до свого міксу «Hectic City 7 — May Daze».Hectic City 7 — May Daze На честь 40-річчя альбому Стівен Малкмус зіграв його повністю 1 грудня 2012 року на фестивалі WEEK-END у Кельні, Німеччина. Запис цього виступу вийшов обмеженим тиражем у День музичних магазинів 2013 року.

У популярній культурі «Vitamin C» можна почути у фільмі Педро Альмодовара Розірвані обійми, а також в екранізації Пола Томаса Андерсона роману Томаса Пінчона Вроджена вада. Вона також звучить у серіалі Netflix 2016 року The Get Down як тема для персонажа Діззі Кіплінга та в одному з епізодів Проповідника. Окрім Das Messer, «Spoon» також з'являється у саундтреку до фільму Morvern Callar, а «I'm So Green» була використана у документальному фільмі Spaceship Earth''.

Трек-лист

Персоналії Can Хольгер Чукай — бас, звукорежисер, редагування Міхаель Каролі — гітара Яки Лібецайт — барабани Ірмін Шмідт — клавішні Дамо Сузукі — вокал

Продакшн

Інґо Трауер — оригінальні художні роботи Річард Джей Рудоу — оригінальний дизайн Андреас Торклер — дизайн (перевидання 2004 року)

Примітки