Розвиток особистості охоплює динамічну конструкцію та деконструкцію інтегративних характеристик, які відрізняють індивіда з точки зору міжособистісних рис поведінки.Wrzus C (2021). «Processes of personality development: An update of the TESSERA framework». The Handbook of Personality Dynamics and Processes. Elsevier. pp. 101—123. doi: 10.1016/b978-0-12-813995-0.00005-4. ISBN 9780128139950. S2CID 234237414 Розвиток особистості постійно змінюється і залежить від контекстуальних факторів та життєвого досвіду, що змінює життя. Розвиток особистості також вимірний за описом і суб'єктивний за своєю природою.Hang Y, Soto C, Lee B, Speyer LG, Murray AL, Mottus R (June 2023). «Social expectations and abilities to meet them as possible mechanisms of youth personality development» (PDF). Journal of Personality. 91 (3): 601—612. doi: 10.31234/osf.io/8yp6x. PMID 35900800. S2CID 236660320 Тобто розвиток особистості можна розглядати як континуум, що змінюється за ступенем інтенсивності та змін. Він є суб'єктивним за своєю природою (має суб'єктивний характер), оскільки його концептуалізація вкорінена в соціальних нормах очікуваної поведінки, самовираження та особистісного зростання.Влада Білогур (2019). «Становлення і розвиток теорії особистості, налаштованої на зміни і зростання». Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 76: 77–89. doi: 10.26661/2072-1692-2019-76-06. S2CID 164489912Caspi A, Roberts BW (2001). «Personality development across the life course: The argument for change and continuity». Psychological Inquiry. 12 (2): 49–66. doi: 10.1207/s15327965pli1202_01. S2CID 144947217 Домінуюча точка зору в психології особистості вказує на те, що особистість виникає рано і продовжує розвиватися протягом життя людини.Roberts BW, Wood D, Caspi A (2010). «The development of personality traits in adulthood.». In John OP, Robins RW, Pervi LA (eds.). Handbook of personality: Theory and research (3rd ed.). New York, NY: Guilford Press. pp. 375—398. Вважається, що риси особистості дорослої людини мають основу в темпераменті немовляти, тобто індивідуальні відмінності в схильностях і поведінці з'являються на ранньому етапі життя, можливо, ще до того, як розвинеться мова свідомої саморепрезентації.Rothbart MK, Ahadi SA, Evans DE (January 2000). «Temperament and personality: origins and outcomes». Journal of Personality and Social Psychology. 78 (1): 122—135. doi: 10.1037/0022-3514.78.1.122. PMID 10653510.
П'ятифакторна модель особистості відображає виміри дитячого темпераменту.Putnam SP, Ellis LK, Rothbart MK (2001). Eliasz A, Angleitner A (eds.). «The structure of temperament from infancy through adolescence». Advances in Research on Temperament. Germany: Pabst Science: 165—182. Це свідчить про те, що індивідуальні відмінності у рівнях відповідних особистісних рис (нейротизм, екстраверсія, відкритість до досвіду, поступливість і сумлінність) присутні з раннього віку.Deal JE, Halverson CF, Havill V, Martin R (2005). «Temperament factors as longitudinal predictors of young adult personality». Merrill-Palmer Quarterly. 51 (3): 315—334. doi: 10.1353/mpq.2005.0015. S2CID 143953664.
Теорії Розвиток особистості підтримують і намагаються пояснити теорії особистості.
Психоаналітична Психоаналітична теорія особистості була розроблена Зигмундом Фрейдом. Ця теорія складається з трьох основних ідей, які складають особистість: ід (воно), его та суперего. Ці три риси контролюють свої власні частини психіки. Особистість розвивається завдяки конфлікту між трьома рисами, які складають психоаналітичну теорію.
Теорія рис особистості Теорія рис особистості є однією з основних теорій у вивченні особистості. Відповідно до цієї теорії, особистість складається з рис. Риси можна описати як моделі поведінки, мислення або емоції. Деякі загальноприйняті теорії рис характеру — це «Велика п'ятірка» рис особистості та модель структури особистості HEXACO. Як правило, при повторному тестуванні через кілька років спостерігається сильна кореляція між рівнями певної риси особистості в індивіда. Риси, як правило, стають більш стабільними після молодого дорослішання (при досягненні зрілого віку), і зміни в цих рисах часто мають певні помітні тенденції з віком. Наприклад, Чесність-Скромність, як правило, знижується в підлітковому віці, а потім неухильно зростає в міру дорослішання людини. Риса сумлінності, як правило, зростає з віком, проте рівень аспекту перфекціонізму залишається досить стабільним.Ashton M (2018). Individual Differences and Personality. London, United Kingdom: Elsevier. pp. 91–106. ISBN 978-0-12-809845-5.
Соціально-когнітивна Соціальна когнітивна теорія особистості розглядає розвиток особистості в термінах реципрокного інтеракціонізму, тобто точки зору, яка розглядає відносини людина-суспільство як інтерактивну систему, яка визначає і формує особистісний розвиток. Особиста взаємодія з іншими індивідами, суспільством і природою створює досвід, в якому самоідентифікація організовується по відношенню до соціального середовища.Cervone D, Shadel WG, Jencius S (February 2001). «Social-Cognitive Theory of Personality Assessment». Personality and Social Psychology Review. 5 (1): 33–51. doi: 10.1207/S15327957PSPR0501_3. ISSN 1088-8683. S2CID 16223943 Іншими словами, риси особистості є функцією складних когнітивних стратегій, які використовуються для ефективного маневрування в соціальних ситуаціях. Крім того, згідно з соціально-когнітивної точки зору, когнітивні процеси відіграють центральну роль в унікальному вираженні особистісних рис та афективних процесів людини. За допомогою когнітивного механізму та соціальних компетенцій люди інтерпретують контекстуальні ситуації, щоб сформувати переконання, які керують їхніми думками і поведінкою, таким чином розвиваючи стійку модель рис особистості.LaMorte WW (3 November 2022). «The Social Cognitive Theory». Boston University School of Public Health
Еволюційна Еволюційна теорія розвитку особистості в першу чергу базується на еволюційному процесі природного відбору.Hettema PJ, Deary IJ (11 November 2013). Foundations of Personality. Springer Science & Business Media. p. 7. ISBN 978-94-011-1660-2. З еволюційної точки зору, еволюція призвела до варіацій людського розуму. Природний відбір уточнив ці варіації на основі їхньої корисності для людини. Через складність людини, багато протилежних рис особистості виявилися корисними в різних аспектах.Penke L, Denissen JJ, Miller GF (August 2007). «The Evolution of Personality Variation in Humans and Other Animals» (PDF). European Journal of Personality. 21 (5): 549—587. doi: 10.1002/per.629. ISSN 0890-2070. Первісні люди були колективістами завдяки племінній культурі. Особистості людей у племені були дуже схожі. Поділ праці призвів до диференціації особистісних рис для досягнення більшої ефективності. Диференціація рис особистості збільшувала функціональність, а отже, ставала адаптивною завдяки природному відбору. Люди продовжували розвивати особистість та індивідуальність шляхом еволюції.Bell MG (1 January 2010). «Consciousness: The Evolution Of The Self And Personal Individuality»
Тривалість життя Класичні теорії особистості включають тристоронню теорію Фрейда та постфрейдистські теорії (теорії стадій розвитку та теорії типів) і вказують на те, що більша частина розвитку особистості відбувається в дитинстві, стабілізуючись до кінця підліткового віку. Сучасні погляди на тривалість життя, які об'єднують теорію та емпіричні дані, домінують у науковій літературі. Перспективи розвитку особистості протягом життя ґрунтуються на принципі пластичності — принципі, згідно з яким риси особистості є відкритими системами, які можуть зазнавати впливу навколишнього середовища в будь-якому віці. Масштабні лонгітюдні дослідження продемонстрували, що активний період розвитку особистості припадає на вік від 20 до 40 років. Хоча особистість зростає з віком і зазвичай досягає плато близько 50 років, вона ніколи не досягає періоду повної стабільності.Roberts BW, Mroczek D (February 2008). «Personality Trait Change in Adulthood». Current Directions in Psychological Science. 17 (1): 31–35. doi: 10.1111/j.1467-8721.2008.00543.x. PMC 2743415. PMID 19756219..
Гуманістична Гуманістична психологія наголошує на індивідуальному виборі як на добровільних діях, які в кінцевому підсумку визначають особистісний розвиток. Окремі риси особистості, хоча і є важливими для інтегрованого «Я», є лише частинами, які складають цілість спостережуваного людського досвіду. Таким чином, розвиток особистості артикулюється в термінах цілеспрямованої дії, спрямованої на переживання оволодіння досвідом вільного вибору. Замість того, щоб розглядати окремі елементи рис особистості, такі як почуття, думки чи поведінка, гуманістична психологія об'єднує ці елементи як функції буття в більш всеосяжній системі, такій як суспільства, культури чи міжособистісні стосунки. Отже, розвиток особистості піддається змінам в особистому значенні та індивідуальних цілях досягнення ідеального «Я».aylor E (July 2000). «„What is Man, Psychologist, that Thou Art So Unmindful of him?“: Henry A. Murray on the Historical Relation between Classical Personality Theory and Humanistic Psychology». Journal of Humanistic Psychology. 40 (3): 29–42. doi: 10.1177/0022167800403003. ISSN 0022-1678. S2CID 143696226.
Фактори впливу Особистісні риси демонструють помірні рівні безперервності, менші, але все ж значні нормативні або середні зміни та індивідуальні відмінності в змінах, часто на пізніх етапах життя. На цю модель впливають генетичні, середовищні, трансакційні та стохастичні фактори.Fraley RC, Roberts BW (January 2005). «Patterns of continuity: a dynamic model for conceptualizing the stability of individual differences in psychological constructs across the life course». Psychological Review. 112 (1): 60–74. doi: 10.1037/0033-295x.112.1.60. PMID 15631588
Генетика Генетика може впливати на розвиток особистості. Гени передаються від одного покоління до наступного і містять характеристики людини. На особистість може впливати багато генів, які діють разом. Генетика поведінки посилається на результати досліджень усиновлення та досліджень близнюків.
Дослідження усиновлення: генетика не дуже сильно корелює з сім'ями усиновителів та їхніми характерами. Були проведені дослідження, в яких порівнювали прийомних братів і сестер у сім'ї з тими, хто був біологічними братами і сестрами. Було виявлено кореляцію p=0,05 між особистостями біологічних братів і сестер та іншими членами сім'ї. У прийомних братів і сестер кореляція між їхніми особистостями та особистостями інших членів сім'ї становила p=0,04. Це свідчить про те, що немає жодних підтверджуючих доказів генетичних відмінностей особистості у зв'язку зі спільним середовищем. Подібні кореляції були виявлені між батьками та їхніми прийомними дітьми порівняно з їхніми біологічними дітьми. «ILLiad — Logon». illiad.mst.edu
Дослідження близнюків: генетика може мати вплив на близнюків. Дослідження показали, що особистості однояйцевих близнюків більш схожі, ніж особистості різнояйцевих близнюків. У однояйцевих близнюків кореляція становить близько 40 %. Доведено, що різниця в статі не має жодного впливу на спадковість генів або на індивідуальну особистість.Sanchez-Roige S, Gray JC, MacKillop J, Chen CH, Palmer AA (March 2018). «The genetics of human personality». Genes, Brain and Behavior. 17 (3): e12439. doi: 10.1111/gbb.12439. PMC 7012279. PMID 29152902