Віра Павлівна Редліх (, село Миколаївка, Сумський повіт, Харківська губернія — 21 лютого 1992, Мінськ, Білорусь) — радянська театральна акторка, режисерка і театральна діячка, народна артистка РРФСР (1956).

Життєпис Віра Павлівна Редліх народилася 31 березня (12) квітня 1894 року у селі Миколаївка Сумського повіту Харківської губернії (зараз Сумська область). Навчалася у гімназії у Сумах, рано захопилася театром.

У 1914—1918 роках навчалася у приватній школі драматичного мистецтва у Москві, невдовзі перетвореної на Другу студію Московського Художнього театру, де її вчителями були мхатовські «старі» Василь Лузький, Леонід Леонідов, Муратова, Микола Массалітінов . Разом із нею навчалися Алла Тарасова, Микола Хмельов, Микола Баталов, Марк Прудкін, які згодом склали друге покоління знаменитого Московського художнього театру .

Була актрисою Ярославського, Владивостокського театрів, грала у театрах Костроми, Іваново-Вознесенська, Томська, Чити та Харбіна.

З 1932 році працювала в Новосибірському театрі «Червоний факел», спочатку режисером, з 1943 по 1946 рік була головним режисером, а в 1946—1960 роках — художнім керівником театру. З 1936 року викладала та очолювала Новосибірське театральне училище (зараз Новосибірський державний театральний інститут), а також вела курс акторської майстерності в студії при театрі. Брала участь у формуванні обласного драматичного театру Новосибірська (тепер театр «Старий дім»), ставила вистави у ТЮГу (нині «Глобус»).

1960 року переїхала з родиною до Мінська. У 1961—1963 роках працювала режисером та мистецьким керівником Мінського російського театру імені М. Горького.

З 1960 року працювала у Білоруському театральному інституті, з 1966 року — професор кафедри акторської майстерності.

Померла 21 лютого 1992 року в Мінську на 98-му році життя, похована на Східному цвинтарі разом із чоловіком Сергієм Бірюковим .

Родина

Прабабуся по батьківській лінії — Барбара Юлія фон Крюденер (донька діяча Просвітництва Івана Федоровича Фітінгоф; 1764—1824, франкомовна письменниця з остзейських дворян, проповідниця містичного християнства, протягом кількох років мала величезний вплив на імператора. Дід по батьківській лінії — барон Моріц фон Крюденер. Бабуся по материнській лінії — Міліця Юнг фон Альтенбург . Дядько — Ернест Моріцевіч Редліх (1858 — бл. 1924), фотограф-професіонал, художник, учень та товариш Айвазовського. Батько — Павло-Густав Моріцевіч Редліх (?-1908), був директором цукрового заводу в Парофіївці на Чернігівщині. Мати — Єлизавета Федорівна Нечай (у шлюбі Редлих; пом. 1899). Сестра — Єлизавета Павлівна Редліх (у шлюбі Кривошапкіна, 1897—1988), за освітою художниця, з 1913 року сім років жила в Криму, де потоваришувала з Максиміліаном Волошиним, Костянтином Богаєвським, Кандауровим, Піскарьовим, Мариною Цвєтаєвою та Сергієм Ефроном та з іншими відомими діячами культури та мистецтва. Брат — Михайло Павлович Редліх (1894—1972), лікар. Протягом трьох років відбував термін ув'язнення в таборі на Північному Уралі, потім жив у Киргизії, Новосибірську і з 1960 року — у Володимирі . Чоловік — актор Сергій Сергійович Бірюков (1897—1962), народний артист Російської РФСР. Донька — акторка Єлизавета Сергіївна Бірюкова (нар. 1926). Внучка — акторка Наталія Львівна Ретівова (до шлюбу Кучерова) (нар. 1961).

Нагороди та премії

Заслужена артистка РРФСР (1945). Заслужений митець РРФСР (1950). Орден Трудового Червоного Прапора (10.11.1953)Указ Президиума Верховного Совета СССР от 10 ноября 1953 года «О награждении орденами и медалями СССР работников Новосибирского государственного драматического театра „Красный факел“ и Свердловского государственного театра музыкальной комедии». Народна артистка РРФСР (1956). Орден Дружби народів (29.03.1974)Ведомости Верховного Совета СССР. — 1974. — 3 апреля. — Вып. № 14 (1724). .

Роботи у театрі

«Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра (1938) «Анна Кареніна» за Левом Толстим (1938) «Обрив» за романом Івана Гончарова (1938) «Машенька» А. Афіногенова (1941) «Сталінградці» Ю. Чепуріна (1944; спільно з М. Ф. Михайловим) «Зикови» М. Горького (1944) «Останні» М. Горького (1948) «Звичайна людина» Л. Леонова (1947) «Двадцятиліття» Є. Рогозинської (1949) «Гамлет» В. Шекспіра (1952) «Чайка» А. Чехова (1952) «Кряжеви» В. Лаврентьєва (1953) «Світла» В. Лаврентьєва (1954) «Персональна справа» А. Штейна (1955) «Кремлівські куранти» М. Погодіна (1956) «Село Степанчиково» за Ф. Достоєвським (1956) «Барабанщиця» А. Салинського (1959) «Три сестри» А. Чехова (1959) «Антоній та Клеопатра» (1964) «Фельдмаршал Кутузов» В. Соловйова «Російські люди» К. Симонова «Сім'я Фереллі втрачає спокій» Л. Хелман «Дні та ночі» К. Симонова «Два капітана» за В. Каверіним «Дні Турбіних» М. Булгакова «Московський характер» А. Сафронова «Світанок над Москвою» А. Сурова «Велика сила» Б. Ромашова «Блакитне гніздо» Е. Буранова «Кандидат партії» А. Крона

Ушанування пам'яті

Благодійний фонд імені Віри Редліх при театрі «Червоний смолоскип» (створений 11 листопада 2002). Премія імені Віри Редліх за найкращі акторські роботи у рамках фестивалю «Сибірський транзит».

Література

Редліх Віра . Така приваблива мета… театр. — Новосибірськ: Новосибірське книжкове видавництво, 1989. — 128 с. — 5000 прим. — ISBN 5-7620-0082-6 .

Примітки

Посилання