Вавилонська релігія — астрально-політеїстичний культ Месопотамії, що виник у II-I тис. до зв. е. на основі шумеро-аккадської міфології і досяг свого розквіту в період гегемонії халдеїв.
Давні джерела Біблія, насамперед Старий Заповіт. Згадки про "золотого боввана" висотою 60 ліктів (30 метрів), побудованого царем Навуходоносором (). Використання в культовій практиці музичних інструментів (). Коли ассирійці переселили вавилонян до Самарії, ті зробили собі для поклоніння Суккот-Беноф (), під яким тлумачі розуміють святилище Сарпаніт. Також згадані шановані в вавилонському регіоні боги Нергал, Адрамелех (Адад) і Анамелех (Ану - малік?) (). Берос. "Вавилонська історія". Згадка про риболовіка Оану, про бій Бела і Тіамат, про всесвітній потоп і чудовий порятунок КсісутраБерос. Вавилонская история . Геродот. "Історія". Згадка про храм Зевса Бела (1:181), про "золоту статую", практику жертвоприношень і куріння ладану (1:181). Також Геродот згадує про звичай храмової проституції при святилищі Афродіти-Міліти (Нінліль) (1:199).
Пантеон
Верховним небесним богом Вавилона був Мардук (у римські часи ототожнений з Юпітером), якому колись протистояло чудовисько Тіамат. Іншими іменами верховного божества були Ілу (пор. Елохім і Аллах) та Бел. Саму назву міста Вавилон можна перекласти як "ворота бога Ілу". Іноді вважається, що Бел був давнішим богом (Енліль), який був ототожнений з Мардуком в епоху Хамураппі. Батьком Мардука вважався бог Еа, а дружиною - богиня Сарпаніт.
Крім Мардука і Сарпаніт вавилоняни вшановували Іштар, Нергала і Набу (він став сприйматися як син Мардука). Ці боги ототожнювалися з такими планетами як Венера, Марс та Меркурій. Сонцю та Місяцю відповідали боги Шамаш та Сін, проте солярний культ був для Вавилону нехарактерний. З планетою Сатурн пов'язувався бог Нінурта. Чоловіком Іштар вважався воскресаючий бог Тамуз.
Оскільки вавилонська релігія мала різнорідне походження, то шанування одних богів нашарувалися на шанування інших. Так, богиня Сарпаніт ототожнювалася з Іштар, а Мардук не тільки з Ілу та Белом, але і Таммузом, Нінуртою (бог Лагаша), Енлілем (бог Ніппура) та Нергалом (бог Кута).
Нерідко богам приписувалися риси тварин. Символом Іштар був голубДушенко К.В. Символика голубя мира От Античности до Нового Времени // Вестник культурологии, 2022.
Вісниками богів виступають крилаті істоти нижчого порядку: Kirub (порівн. Херувім, шеду), Мушхушшу (Сірруш).
Демонологія З ворожих богам і людям духів відомо уособлення хаосу Тіамат, богиня хвороб Ламашту та демон бурі Пазузу.
Загробний світ Вавилонці не знали ні раю, ні пекла. Пекло представлялося їм у вигляді царства тіней, мороку і тліну, де їжею померлим служили порох і глина. За уявленнями вавилонян, людина продовжувала жити не в потойбічному світі, а в своєму потомстві.
Культова практика На основі астральних культів розвинулася астрологія, а вавилонські (халдейські) жерці були відомі як зоречети.
Боги зображалися у вигляді антропоморфних статуй-ідолів і поміщалися в спеціальні храми-зикурати — семиповерхові ступінчасті вежі на чотирикутній основі. Жерці ділилися на розряди (бару - віщуни, заммару - співаки, пашиту - помазані, ашипу - заклиначі); просте слово для жерця - шангу або ніссакку. Під час богослужінь практикувалися як жертвопринесення та кадіння, так і піснеспіви з використанням арф, флейт та кімвалів. Цар також мав жрецькі функції.
Геродот описує у Вавилоні практику храмової проституції (ієродулія), пов'язана з богинею Іштар.
Важливим святом вавилонської релігії був Новий рік Акіту з елементами карнавалу, який відзначався навесні (Нісан) та присвячувався Мардуку.
Вплив Після захоплення Вавилону іранцями вавилонська релігія втрачає своє значення. Окремі її елементи зберігаються в Біблії: ім'я Елохім, створення з глини першої людини Адапа богом Еа, міф про потоп і порятунок людини Утнапішті в ковчезі, херувими.
Існує концепція панвавилонізму (Вінклер), згідно з якою авраамічні світові релігії мають вавилонське походження.
Галерея
Примітки
Література Тураєв Б.А. 'Історія Стародавнього Сходу. Том 1 'за редакцією Струве В.В. та Снєгірьова І.Л. – Ленінград: Соціально-економічне, 1935 – с.340. Dhorme Е. Les religions de Babylonie et d'Assyrie. Paris, 1945
Посилання Вавилонська релігія Релігія Ассирії та Вавилонії Ассиро-вавилонська релігія