Телеробота (), або віддалена робота, або дистанційна робота, або робота вдома, або робота з дому — робота, що виконується в місці, віддаленому від місць використання її результатів (тобто офісів, складів, магазинів тощо). Може бути постійним режимом роботи (формою зайнятості) або комбінуватися з іншими режимами роботи (наприклад, коли працівник деякі дні працює / частину завдань виконує в офісі, а деякі дні / частину завдань — вдома). Передача технічних завдань, результатів праці й оплати за неї може виконуватися за допомогою засобів зв'язку, наприклад, пошти, факсу, а в наші дні — Інтернету.
Історія телероботи Концепцію телероботи розробив американець Джек Ніллес. У 1972 році він висловив ідею, що не обов'язково тримати працівників у офісі, оскільки сучасні засоби зв'язку дозволяють підтримувати контакт між співробітниками на відстані. Щоб перевірити свою теорію на практиці, він ставив експерименти в Університеті Південної Каліфорнії, за результатами яких склав доповідь і отримав фінансування від американського національного фонду фінансування науки.
Влада проявила інтерес до розвитку ідеї телероботи, побачивши в ній вирішення транспортних проблем, що гостро стояли в містах. Нова організація праці могла дозволити вирішити ці питання, а заодно забезпечити роботою населення віддалених сільських районів.
Під час промислової революції «робота» відокремилася від «дому». Раніше ремісники працювали у себе вдома, то з приходом епохи фабрик і заводів величезна кількість людей почали «ходити на роботу».
Натомість, на початку 20-го століття віртуальний офіс і домашня робота стають звичним явищем. Вже наприкінці 1990-х в США і Євросоюзі віддалено працювало щонайменше 30 мільйонів людей. Лідерами вважаються США, Канада, Фінляндія, Данія та Швеція. Наприклад, у Фінляндії кількість «телеворкерів» становить третину працівників.
Історія Щороку кількість віддалених працівників або «телеворкерів» зростає на 20-30 відсотків. Історія концепції телероботи налічує майже три десятиліття. Умовно історію розвитку віддаленої роботи на Заході можна розділити на три основних періоди.
1972 — початок 80-х років Період ентузіазму теоретиків — засновників концепції телероботи. Інтерес до даної концепції виник після перших нафтових криз на початку 1970-х. Задля економії енергоресурсів з'явилися пропозиції використовувати потенціал інформаційних технологій для заміни переїздів електронними комунікаціями і зменшення використання транспорту. Засновники руху вважали телероботу єдиним способом вирішення транспортних проблем великих міст і нестачі робочих місць у віддалених сільських районах.
У той же час з боку суспільства та великих компаній жодної реакції на ці ідеї майже не спостерігалося. З 1972 року і до початку 80-х розвиток телероботи визначався в основному ентузіазмом засновників: Джека Ніллеса, Джила Гордона, Девіда Флемінга. 1972 року американський вчений Джек Ніллес (Jack M. Nilles) винаходить термін «telecommuting» і починає вести невеликий науковий проект з аналізу використання віддаленої роботи на базі робочої групи Університету Південної Каліфорнії. Телекомм'ютинг він розглядав як альтернативу роботи в офісі і спосіб вирішення транспортних проблем за рахунок використання телекомунікацій.
За результатами цієї роботи він зробив доповідь і отримав фінансування від американського Національного фонду фінансування науки (NSF-National Science Foundation). 1979 року головний спеціаліст Комітету з економічного розвитку США Френк Скіфф (Frank Schiff) ввів термін «гнучке робоче місце» (flexiplace) і опублікував у «Вашингтон пост» статтю «Робота з дому економить бензин» («Working At Home Can Save Gasoline»).
1982 року колишній консультант в галузі управління кадрами фармацевтичного концерну Johnson & Johnson Джил Гордон організував першу національну конференцію з телероботі в США. 1984 року він почав випускати перший регулярний друкований бюлетень, присвячений телероботі, — «Telecommuting Review».
На початку 80-х років Джек Ніллес і Джил Гордон розвивають невеликі приватні та громадські проекти з використання телероботи. До цього ж періоду відноситься діяльність урядових чиновників Френка Скіффа та Девіда Флемінга. Вона сприяє впровадженню маломасштабних пробних проектів з телекомм'ютингу в міністерствах охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, праці та в НАСА.
Початок 80-х — середина 90-х років Період помірного розвитку і накопичення досвіду. У цей період йшло державне фінансування різних маломасштабних пілотних проектів, частина з яких провалилася. Відбувається інтенсивний розвиток технологічної інфраструктури. Світ готується до інтернет-буму, 1980 року у французькому місті Марні-ла-Валле створено перший телецентр, наступний — у Швеції (1982), а потім — у Швейцарії (1985). Ініціатива щодо їх створення належала в основному місцевій владі. Гроші теж були муніципальними. Сама концепція спеціально виділеного і обладнаного для телероботи телекомунікаційного центру остаточно оформилася в Скандинавії 1985 року.
Основні цілі всіх подібних проектів 80-х років — зменшення витрат часу й палива на переміщення в офіс і назад, зменшення витрат на утримання офісу та офісного обладнання, збільшення зручностей для працівників і підвищення продуктивності їхньої праці. І теоретично телеробота дає всі ці переваги. Але коли справа дійшла до практичної реалізації, початкова ейфорія з приводу організації телецентрів і телероботи досить швидко змінилася розчаруванням.
Виявилося, що недостатньо добре організована телеробота в масштабах трудового колективу приносить збитки, а не прибуток. Європейські телецентри і телекоттеджі, обладнані за останнім словом техніки в сільських районах, виявилися нездатними організувати роботу за принципом самоокупності. Крім того, з'ясувалося, що деякі хороші працівники після короткого періоду високопродуктивної роботи вдома переставали докладати зусиль і, щоб уникнути зривів термінів виконання завдань, їх доводилося знову повертати до офісу.
1989 року американська Президентська рада з удосконалення управління (President's Council on Management Improvement) дозволила впровадження пілотних телекомунікаційних проектів у всіх федеральних агентствах США. 1993 року використання віддалених працівників у федеральних агентствах було офіційно схвалено відповідним урядовим органом з управління персоналом — Office of Personnel Management (www.opm.gov).
1992 організовано Європейський форум з телероботи для просування ідей дистанційної праці в Європейському співтоваристві. До цього форуму входять 3000 організацій, підприємств та індивідуальних членів (www.eto.org.uk). 1995 року в США за дорученням федеральних агенцій із охорони навколишнього середовища, транспорту і торгівлі на спонсорські гроші найбільшої телекомунікаційної компанії AT&T була організована велика освітня програма Telecommute America, згодом перейменована на Telework America. Тоді ж у Європі пройшли перші щорічні робочі конференції European Telework Week з розвитку телероботи. За шість років у 600 заходах, що проходили в рамках цих тижнів у всіх країнах ЄС взяли участь понад 60 тисяч чоловік.
Середина 90-х років — по теперішній час
Це період бурхливого розвитку індустрії телероботи та перетворення її на суттєву складову життя розвинутого інформаційного суспільства. Переломним моментом у ставленні до телероботи вважається 1996 рік. Практично одночасно було створено технологічні, організаційні та фінансові умови для її бурхливого розвитку. Технологічні умови для широкомасштабного впровадження телероботи забезпечило повсюдне поширення інтернету. Широка адміністративна підтримка і відповідне стабільне планове державне фінансування створили сприятливі умови для роботи наукових колективів і груп дослідників.
1995 року дослідники з Автономного університету Мадрида досліджували можливості самозайнятості та віддаленої роботи. 1998 року команда під керівництвом професора Густаво Матіаса Клаверо за фінансування Міністерство економіки та фінансів Іспанії опублікувала книгу з результатами досліджень. Основна увага в цьому дослідженні була зосереджена на можливостях розвитку зайнятості та підприємництва. 2006 року уряд Іспанії вирішив продовжити дослідження в рамках плану «Консілія».
1996 року стартувала і європейська ініціатива European Telework Development Initiative, спрямована на розвиток телероботи у всіх країнах ЄС. Назва програми з розвитку телероботи — «Нові методи роботи та електронної комерції» (New Ways to Work and Electronic Commerce). Фінансування заходів, що проводяться в її рамках, склало 500 млн євро за чотири роки. У тому ж 1996 Президентська рада США оголосив про початок Національної ініціативи по телероботі (NTI — National Telework Initiative). Мета програми — форсування використання телероботи у всіх секторах американської економіки, суспільному та приватному, з особливим акцентом на розширення застосування телероботи у великих державних установах.
2010 року Морська піхота США почала дозволяти деяким цивільним службовцям працювати з дому.
З часом все більше великих компаній переводили своїх працівників на віддалену роботу. Серед найвідоміших: Buffer, Basecamp, Invision, Zapier, Toptal, Automattic, Upworthy, Maptia. Великим поштовхом для розвитку віддаленої роботи стала глобальна пандемія Covid-19 у 2019-2020 роках. Зокрема, в травні 2020-го Twitter дозволив своїм працівникам постійно працювати з дому.
У березі 2020-го під час пандемії коронавірусу, уряд рекомендував всім компаніям Іспанії перевести працівників на роботу з дому, сприянні такому переходу, створенню гнучкого розкладу та мітингів без особистої присутності.
Види телероботи Дистанційна зайнятість, розосереджених по декількох місцях: частково на дому, частково в місцях, які є власністю роботодавця. Зазвичай таку роботу виконує кваліфікований робітник, що користується повною довірою, професійний виконавський персонал. Більша частина таких робіт регулюється колективними договорами. Надомна робота. Виконується повністю вдома. Часто сюди входять види робіт, що не вимагають високої кваліфікації, з простими повторюваними операціями. Оплата за кінцевим результатом, виконується майже виключно жінками. Позаштатна дистанційна робота. Базується цілком на надомної роботі, але виробляється позаштатними співробітниками, що виконують найрізноманітніші завдання на основі договорів з клієнтом. Письменницька робота, редагування, дизайн, комп'ютерне програмування. Мобільна дистанційна робота. Застосування можливостей нових технологій у традиційних формах діяльності, наприклад, торгові представники, інспектори, інженери з експлуатації. Робота в спеціально обладнаному офісі. Робота на відстані здійснюється на площах роботодавця і субпідрядника. Робочі приміщення забезпечуються найсучаснішими телекомунікаціями.
Віддалена робота сьогодні З появою і розвитком інтернету можливості для комунікації на відстані значно зросли, а обмін інформацією і результатами інтелектуальної праці значно спростився. Сьогодні ідея віддаленої роботи активно використовується фрилансерами, які шукають замовників через інтернет по всьому світу, виконують проекти і приймають оплату за допомогою електронних платіжних систем в режимі онлайн.
Широко розповсюджений заробіток на сайтах: продаж посилань, розміщення рекламних статей, банерної або медійної реклами. Тут мають перевагу власники давно існуючих інформаційно насичених сайтів з унікальним контентом і хорошою відвідуваністю20 порад, як заробити гроші на своєму сайті.
Також розповсюджені послуги перекладачів (в тому числі і з літературною обробкою тексту), контент-менеджерів, копірайтерів, рерайтерів.
Багато дизайнерів працюють віддалено, при цьому приймають замовлення не тільки в області вебдизайну, а також займаються і розробкою корпоративного дизайну, розробкою дизайну товарів, зовнішньої реклами, логотипів.
Плюси і мінуси віддаленої роботи
Плюси Відсутні витрати часу і грошей на дорогу до роботи і назад.