Алу́зія ( — натяк, фіґля) — риторична фіґура, що содержит упутство, аналоґію ці натяк на історичный, міфолоґічный, літературный, політічный вадь бытовый факт. Основов аналоґії авадь натяка, що образуют алузію, скорше всёго є всьыми знаємый історичный выслов авадь фразеолоґізм («Прокрустовоє ложе», «Рубікон перейдено» і так дале).
Алузія є інтертекстуалным приёмом, єдным із способів розбераня твору в границях літературної традіції. Понятя алузії в літературі трактуют і ширше — як выдїлна відміна алеґорії, в основі якої конкретнї факты тай події історії і умілства: Ганібалова клятва, Архімедова вага, вічный револуціонер.
Функції алузії
Н. Глїнка тай А. Мачуляньска выокремили такі функції алузії:
естетико-познавална; оцїно-характеризувална; емотивно-експресивна; функція підтексту.
Жерело алузії Алузії є нерозлучнов частинов културного і літературного контексту. Вни відсылают до знаємых образїв, сужетїв ці ідей, які мают сімволїчноє значеня. Жерела алузій всякі.
Міфолоґія (Авґієві стайнї). Сяте Письмо (Цюлунок Юды). Літературнї творы («Челядницка комедія» О. де Бальзака, «Небожествена комедія» З. Красіньского).
Виды алузій Відповідно до жерел, алузії роздїлят ся на відміны.
Біблійнї . Міфічні . Поетичні (літературнї). Арталюзії — вкропеня у творі малярства. Історичнї . Політіко-публіцстичнї .
Зазначкы-
Катеґорія:Штилистичны средства Катеґорія:Статя написана верьховинськым діалектом