Басараб Василь Стефанович (, Жуково, нынѣ Мукачовского району Закарпатской области — , Ужгород) — прозаик, поет, товмач.Хланта (2007)
Походив з хлѣборобской родины. В року 1943 зачав ся учити в Мукачовской русской гимназии, де выходив два рочникы. Русска гимназия была ликвидована. По створеню Закарпатской области продовжив науку в Лоховской восьмирочцѣ и Мукачовской . Уже ту, в школѣ ся стрѣтив з Михайлом Томчанийом, якый похвалив його первы литературны пробы.
В роках 1950-1957 выштудовав русску филологию на новоствореной Ужгородской универзитѣ. Ещи в штудентскы рокы (1953) зачав новинарску роботу в многотиражцѣ "Колгоспна правда" Мукачовской МТС и районной новинцѣ "Прапор Перемоги", и быв учитель русского языка на курсах медсестер при Мукачовском педучилищу. Од року 1958 зачав литературну роботу в оддѣлѣ културы областной новинкы "Советское Закарпатье", а од року 1960 перейшов до новинкы "Молодь Закарпаття". В роках 1963-1966 быв кореспондентом в Закарпатю од львовской молодежной новинкы "Ленінська молодь". В роках 1966-1977 быв редактором и ведучым оддѣла красного писемства во выдавательствѣ "Карпати" (Ужгород)Верховна Рада Уже в зачатку свого новинарства скоро порозумѣв, же мусить добрѣ мерьковати, што и як пише. "Коли перестали друкувати його твори це була трагедія; він зі скрипом пройшов співбесіду у київського партсекретаря, яка коштувала йому нервового зриву та врятувало вміння вслухатися в розмову квітів, трав, дерев, чути мелодію гірських потоків: він тоді міг довіритися тільки величному і мовчазному камінню, птахам, інакше загримів би на Колиму."
Од року 1977 оддав ся переважно литературной творчости. Член СЖУ, а з року 1970 член СПУ.Хланта (2003) Провадив литературный сполок (1981-1987). Од року 1990 член редакции "Новин Закарпаття" и публиковав в новинцѣ лирично-филозофскы новелы. За серию есейох, опубликованых там, в року 1991 достав премию лавреата новинкы (межи працовниками новинкы).
Литературну творчость зачав з поезии. Первый раз быв напечатаный в року 1956. Печатав ся в областных и републиковых новинках, журналах "Жовтень", "Дукля", "Зелені Карпати", и многых колективных зборниках.
Занимав ся тыж збераньом фолклора. В його литературном записѣ выданы книжкы закарпатского фолклору «Дванадцять братів» (1972) и «Казки одного села» (1979; обѣ в Ужгородѣ). Познатый и як товмач русской, осетинской, словацкой, мадярской и чешской литературы. В литературной и фолклористичной роботѣ мав непрестанны проблемы з партийныма контролуючыма органами, котры домогали ся од него одстранити русинскы диалектны формы и религийну тематику, на што мусѣв реаговати и робити коректуры.
Автор книг: "Ластівка над Тисою" (Ужгород, в-во "Карпати", 1963) "Коли трембітають вітри" (Ужгород, в-во "Карпати", 1967) "Скресінь" (Ужгород, в-во "Карпати", 1968) "Задивляюсь у твої зіниці" (Ужгород, в-во "Карпати", 1972) "Осідлані гори" (Ужгород, в-во "Карпати", 1978) "Коронне село" (Ужгород, в-во "Карпати", 1981) "Сиве літо" (Ужгород, в-во "Карпати", 1993) "Летіла частка сонця" (Ужгород, в-во "Карпати", 1985) "Тернова ніч"(Ужгород, в-во "Карпати", 2001)
Лавреат областной премии , новинарской премии , областной премии . Угонорованый медалиов "За трудову відзнаку" (1986).
Жерела Верховна Рада І. В. Хланта (2007). Басараб Василь Степанович //
Референции