Олександр Михайлович Сердюк ( 7 листопада 1982, Харків) — український художник, живописець, графік, педагог, громадський діяч, член Національної спілки художників України (2010), Заслужений діяч мистецтв України (2018).
Мистецтво Олександра Сердюка розмаїте за жанрами, стилістикою та художньою манерою. Живописець, графік, педагог, громадський діяч — у своїй творчості він пройшов усі класичні етапи становлення митця від професійного оволодіння рисунком та реалістичним живописом до формального вирішення живописної площини, абстракції та узагальнення. Творчий доробок художника представлений творами широкого часового діапазону, що за способом пізнання та відображення дійсності демонструють його творчу еволюцію. Індивідуальний художній та етичний погляд Олександра Сердюка складався в середовищі Харкова, де його наставником у мистецтві став видатний художник, академік Академії мистецтв України Віктор Гонтарів.
Біографія Народився Олександр Сердюк 7 листопада 1982 року в Харкові в родині професійних художників. Батько — викладач живопису і рисунку в Харківському художньому училищі, мати — шкільна вчителька малювання. Професійну художню освіту здобув в Харківському художньому училищі (1997—2002 роки) та Харківській державній академії дизайну і мистецтв (2002—2008 роки). З 2010 року став членом Національної спілки художників України. У 2018 році отримав почесне звання Заслужений діяч мистецтв України.
Виставкову діяльність митець розпочав у 1999 році, ще навчаючись у художньому училищі. Брав участь в обласних та всеукраїнських виставках, де на огляд публіки виставляв свої рисунки. Найвдаліші з них були високо оцінені членами журі студентських конкурсів з рисунку. Серед них триптих «В майстерні», «Баба Марина», «Дід Петро та шпаки», «Просто літо», «Пейзаж з млином», «Харківський мотив», «Натюрморт з самоварами», «Натюрморт з іконами», «Натюрморт з крабами», «Дім, в якому ніхто не живе». У творчому доробку художника (до 2022 року) — одинадцять персональних виставок в Україні, Німеччині, США і Тайвані.
Олександр Сердюк впевнено займає своє місце в сучасному українському мистецтві. Він пройшов усі етапи професійного становлення. Досконало оволодівши рисунком в художньому училищі, переконливо проявив себе в реалістичному живописі і викристалізував індивідуальну творчу манеру в роботах циклу «Сучасна архаїка» узагальнено-постмодерністського характеру. Широкий діапазон творчості від мініатюрних інтимних портретів 15х15 см до широкоформатних історичних панно 200х400 см засвідчують широкий розмах його живописної майстерності. Велика географія виставок від України до Тайваню і США підтверджують визнання його таланту далеко за межами рідного Харкова.
Художник не створює декоративних інтер'єрних робіт. Він шукає і знаходить сенси в простих сюжетах. Його роботам притаманні три виміри: естетика подачі, глибина умовного простору та поштовх до мислення. Митець не створює просто красиві картинки. Він шукає змістовного підтвердження своїм діям у живописних роботах, вкладаючи частину свого життя в кожну із них.
Творчість Творчість Олександра Сердюка можемо класифікувати за трьома критеріями:
1. За хронологією: студійний період (реалістично трактовані графічні та живописні твори, виконані під час навчання в художньому училищі та академії мистецтв, 1997—2008 роки); ранній період (твори, виконані по завершенні академії мистецтв під впливом учителя В. Гонтаріва, 2009—2017 роки); зрілий період (одно- та багатофігурні композиції, натюрморти, виконані в індивідуальній манері постмодерністського спрямування, 2018—2022 роки).
2. За стилістикою: реалістичний та постмодерністський періоди.
3. За жанрами: портрет, у тому числі й автопортрет, пейзаж, натюрморт, історична картина, ню, сюжетна картина, алегорична фігуративна композиція постмодерністичного трактування.
Автопортрет У живописному доробку художника, не враховуючи навчальні студії, один автопортрет. Це полотно розміром 70х35 см, створене в 2016 році. На фронтальному поплічному зображенні бачимо художника у фетровому капелюсі та коричневій спортивній кофті з капюшоном. Він закриває обличчя обома руками і крізь пальці дивиться на глядача. Ретельно прописані усі елементи і деталі, майстерно намальовані руки, що є показником високого професіоналізму та мистецької культури. Тло декоративне, збагачене кольоровими плямами та тональними переходами. У формальному вирішенні образу художник застосував прийом контрасту фактур і текстур, завдяки чому досягнув переконливого розкриття сюжету. Тло картини помережане рисками, плямами, фактурними нашаруваннями фарби — це своєрідний шум, хаос, що оточує художника, мерехтіння думок і рутини життя, які щодня доводиться вирішувати. Сам портрет прописано делікатно, гладким шаром фарби із лесуваннями, що символізує зовнішню, показову сторону життя художника — вивірену, спокійну, врівноважену. Професійний, продуманий підхід до вирішення образу дозволив створити переконливий твір високої живописної культури. Робота нині зберігається в приватній колекції родини Яновичів, засновників київського центру сучасного мистецтва «Білий Світ».
Портрет Портрети Олександра Сердюка приваблюють вродженим естетизмом, тонко підібраним колоритом, що по-особливому передає характер портретованого. Художник знаходить цікаві ракурси, виважені композиційні рішення. Найчастіше натурою для портретів виступає дружина митця Олена, яка стала музою художника ще до одруження. В академічній манері виконано ранній поясний портрет «Олена» (2005 рік), створений ще під час навчання в Харківській академії мистецтв. Чітко продумана і виважена композиція твору. Дівчину зображено сидячою на стільці в тричетвертному повороті. Біла блуза контрастує з чорним волоссям дівчини. Нейтральне тло стіни доповнюється коричневим спалахом спинки стільця та яскравим червоним акцентом квітки маку в руках.
У стилі старих майстрів виконано портрет дружини під назвою «Весна». Це невелике полотно 15х25 см. Художник зображує жінку в профіль. За принципом золотого перетину зміщує обличчя ліворуч від центральної осі, а всю праву частину полотна заповнює розкішним волоссям дружини, щедро декорованим білими й червоними стилізованими квітами. Спокійний, лагідний погляд спрямований вдалечінь, вираз обличчя врівноважений, самозаглиблений. Вирішення образу перегукується з образом Венери Сандро Ботічеллі. У портреті «Весна» дружина художника нагадує не земну жінку, а скоріше давньогрецьку богиню, народжену з піни морської. Ретельно відібрані зображальні елементи творять розмірений, тонко вивірений ритм. Зовні портрет ніби статичний, але затаєна енергія руху наповнює його прихованим сенсом, жінка постає як реальна, і водночас казкова. Рух пластичної форми співзвучний руху думки митця. Виразні риси обличчя, спокій і велич погляду відповідають канону гармонії і краси, розробленому ще Поліклетом і Праксителем.
Надзвичайною ніжністю і любов'ю сповнені портрети доньки художника Марії. Це три картини невеликого формату, виконані в 2016 році. У картині «Гра» дівчинка закриває обличчя двома долонями, визираючи одним оком між пальчиками, ніби ховаючись, дивиться на глядача. Світлий теплий колорит картини побудований на поєднанні кремово-коричневих тонів обличчя і волосся дівчинки із рожевим кольором кофтини та нейтральним синьо-сірим кольором імпрематури, який місцями проступає в композиції і тримає в цілісності кольоровий лад твору.
На портреті «Марія» дівчинку зображено в сидячій позі зі складеними на колінах руками в білому платтячку та заквітчаній ромашками хустині. Волосся заплетене в дрібні косички, прикрашені світлими стрічками. Фігура розвернута до глядача у три чверті. Корпус тіла та голова трохи нахилені вперед. Дівчинка заглибилася в дитячі мрії й роздуми.
У поясному портреті «Донька» художник зображує дівчинку із двома метеликами. Один із них, жовтий, присів на дитяче плече, а другий, синьо-червоний, зупинив свій політ на складеній в кулачок руці дівчинки. У виразі очей та невимушеній позі прочитується стриманість дитячого характеру. Художник зумів вловити скороминуче — момент дитинства, який ніби проектується на майбутнє. Картина викликає відчуття радості миті, непідробного моменту дитячої гри, зацікавленості пізнанням світу. Усі дитячі портрети Олександра Сердюка є джерелом натхнення для художника, символом ніжності й чистоти, щастя і радості, повноти життя.
В портретному жанрі виконано цикл робіт під назвою «Крізь пальці». Ідея композиції такого роду виникла в художника під час робочої поїздки до Китаю в 2013 році, куди на запрошення китайських студентів Харківської академії мистецтв він був скерований викладати рисунок та живопис. Знімаючи місцевих жителів на фотоапарат, митець помітив, що вони часом закривали обличчя руками. Це спонукало художника задуматись, наповнити прості речі новими сенсами та перенести побачене на полотно. Таким чином виник цикл живописних творів, до якого увійшло шість робіт, у тому числі автопортрет та портрет доньки. Один із цих творів, а саме «За закритими долонями», було представлено в 2022 році на виставці «Ukrainian Arts Show» в Українському католицькому катедральному соборі в Лондоні.
Глибина образів Олександра Сердюка поєднується з високою майстерністю композиційного вирішення, артистичністю живописного виконання. Міміка, жести, вираз очей, пози, вбрання, тло, обрамлення. Усі ці компоненти портретного зображення підпорядковуються основній меті — розкриттю характеру портретованого, глибокому проникненню в його внутрішню сутність.
Історична картина Протягом тривалого часу Олександр Сердюк працював над створенням картин на історичні теми, присвячені, головним чином, кобзарям, Т. Шевченкові, Г. Сковороді та минулому Харківщини.
Історичні картини художника ще в час навчання в академії мистецтв демонструють бажання створити щось значуще. Пластичний «вишкіл» дозволив створити епічно-монументальні твори, серію історико-філософських панорам, сповнених почуття сили і значимості життя. У творчому доробку Олександра Сердюка шість полотен великого формату на історичну тематику: «Світ ловив мене, та не спіймав» (120х100 см), «Сон Тараса» (200х400 см), «Булава Кирила Розумовського» (180х360 см), «Дума про кобзарів» (200х420 см), «Мені тринадцятий минало» (116х150 см), «Перші слобожани» (200х400 см). Кожній з робіт передувало вивчення історії, глибоке теоретичне осмислення сюжету, створення серії ескізів для пошуку композиції та діючих персонажів. Усі твори цього циклу були представлені на експозиції масштабного всеукраїнського бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». Цей проект, заснований в 2004 році українським художником Олександром Мельником, дотепер успішно реалізовує свою головну мету — відновлення історичної пам'яті нашого народу, подальший розвиток історичного жанру в українському образотворчому мистецтві та стимулювання художників на створення високохудожніх творів, що правдиво відображали б українську історію від найдавніших часів до сьогодення. У кожній виставці бере участь понад 150 митців, і Олександр Сердюк виступає не лише як експонент, а й член виставкового комітету.