— японська гейша та повія, яка 18 травня 1936 р. задушила свого коханця , а потім відрізала йому пеніс і яєчка, які носила із собою в кімоно. Ця історія стала національною сенсацією в Японії, набувши міфічних відтінків, її інтерпретували художники, філософи, прозаїки та режисери. Абе звільнилась після п'ятирічного ув'язнення і почала писати автобіографічні твори.
Сімейні обставини Сада Абе був сьомою дитиною в сім'ї Шіґейосі та Кацу Абе, які виготовляли татамі з токійського району Канда. Лише четверо з восьми дітей дожили до дорослого віку, і з них Сада була наймолодшою.. Її батько, родом із префектури Тіба, був всиновлений родиною Абе, успадкував їхній бізнес. У віці 52 років на момент народження Сади поліція описувала Шіґейосі Абе як «чесну та справедливу людину», яка не мала ні помітних пороків, ні будь-яких стосунків із законом, хоча деякі знайомі повідомляли, що він був дещо егоцентричним, зі смаком до екстравагантності. Так само і Кацу Абе не мала жодних юридичних або моральних недоліків у своєму досьє.
Брат Сади Шінтаро був відомий як бабій, що після одруження втік із грошима батьків. Сестра Теруко також мала кількох коханців. Батько Сади відправив її працювати в публічний будинок, що тоді був видом покарання жінки за сексуальну розбещеність в Японії, хоча незабаром батько повернув Теруко. Її минуле не вважалося перешкодою для шлюбу серед представників класу сім'ї Абе в той час, тож Теруко опісля вийшла заміж.
Раннє життя Сада Абе народилася 28 травня 1905 р. Її мати обожнювала свою доньку і виконувала усі її забаганки. Вона заохочувала Саду до уроків співу та гри на сямісен, які на той час були тісно пов'язані з гейшами — часом професією низького класу — та повіями. У той час гейші вважалися гламурними знаменитостями, і сама Сада, прагнучи цього іміджу, пропускала уроки музики та наносила стильний макіяж.
Оскільки її сімейні проблеми з Теруко та Шінтаро ставали дедалі гострішими, Саду часто виганяли з дому саму. Незабаром вона потрапила в групу таких же незалежних підлітків. У віці 14 років під час однієї з прогулянок з цією групою її зґвалтував її знайомий, студент університету Кейо.Abe, Sada quoted in Second Interrogation of Abe Sada in Chapter «Notes from the Police Interrogation of Abe Sada»: «While we were playing around on the second floor he forced himself into me.»Abe, Sada quoted in , Chapter 5. «Acquaintance Rape», «…in the summer of my fifteenth year because I was raped by a student at a friend's house…» Батьки спочатку її захищали і підтримували, але коли Сада стала більш безвідповідальною та неконтрольованою, її батьки продали її в будинок гейш в Йокогамі в 1922 році, сподіваючись знайти їй місце в суспільстві з певним напрямком. Току Абе, старша сестра Сади, засвідчила, що Сада хотіла стати гейшею. Сама Сада, однак, стверджувала, що батько зробив її гейшою в покарання за її розбещеність.
Зустріч Абе зі світом гейш неприємно її розчарувала. Щоб стати справжньою зіркою серед гейш, потрібне було навчання з дитинства, роки навчання та вивчення мистецтва та музики. Абе ніколи не просувалася далі низького рангу, і одним із її головних обов'язків було надання клієнтам секс послуг. Вона працювала на цій посаді п'ять років і врешті захворіла на сифіліс. Оскільки це означало, що вона повинна буде проходити регулярні медичні огляди, так само, як і законно ліцензована повія, Сада вирішила вибрати більш прибуткову професію.
Початок 1930-х років
Абе почала працювати повією у знаменитому районі борделів Тобіта в Осаці, але незабаром здобула репутацію проблемної людини. Вона крала гроші у клієнтів і кілька разів намагалася залишити бордель, але незабаром її вистежила поліція. Через два роки Абе зрештою уникнула її та почала працювати офіціанткою. Однак, не задоволена заробітною платою вона незабаром знову працювала повією, хоча тепер без ліцензії, і почала працювати в неліцензованих публічних будинках Осаки в 1932 році. Мати Абе померла в січні 1933 року, і Сада поїхала до Токіо відвідати свого батька та могилу матері. Вона вийшла на ринок проституції в Токіо і там вперше стала коханкою. Коли її батько тяжко захворів у січні 1934 року, Абе доглядала за ним десять днів до самої смерті.
У жовтні 1934 року Сада була заарештована під час поліцейського рейду неліцензованого борделю, у якому вона на той час працювала. Кінносуке Касахара, друг власника публічного будинку, організував її звільнення. Касахара захопився Абе, виявив, що у неї немає боргів, і за її згодою зробив її своєю коханкою. Він збудував будинок для Сади 20 грудня 1934 року, а також забезпечив їй стабільний дохід. У своїх показаннях поліції він згадував: «Вона була справді сильною, дійсно потужною. Незважаючи на мою обізнаність, вона вміла мене вразити. Вона була мало, якщо ми не робили це два, три чи чотири рази за ніч. Для неї це було неприйнятно, якщо я не тримав руку на її інтимних місцях всю ніч… Спочатку все це було чудово, але через пару тижнів я трохи виснажився».Deposition by Kasahara Kinnosuke in Коли Абе запропонувала Касахарі одружитися з нею і залишити свою дружину, він відмовився. Потім коханка попросила його дозволити їй мати іншого коханця, на що він знову їй відмовив. Після цього Абе втекла від нього до Нагої. Касахара завершив свої свідчення гнівним зауваженням про Абе: «Вона повія. І своїм вчинком вона показує, що це та жінка, якої повинні боятися чоловіки». Абе згадувала із взаємною ненавистю Касахару, кажучи: «Він не любив мене і поводився зі мною, як з твариною. Він був таким покидьком, який благав мене не розлучатися».
Маючи намір покинути секс-індустрію, Сада почала працювати покоївкою в ресторані в Нагої в 1935. Незабаром у неї зав'язалися романтичні стосунки з клієнтом Горо Омія, професором і банкіром, який прагнув стати членом парламенту Японії. Так як ресторан не допускав сексуальних стосунків покоївки з клієнтами, а Нагоя вже встиг набриднути, Абе повернулася в Токіо в червні. Горо знайшов Абе в Токіо і, дізнавшись про її хворобу, заплатив за її перебування на курорті з гарячими джерелами в Кусацу з листопада до січня 1936 року. У січні Омія припустив, що Абе може стати фінансово незалежною, відкривши невеликий ресторан, і порекомендував їй почати працювати підлеглою у ресторанному бізнесі.
Знайомство з Кічізо Ісіда Повернувшись у Токіо, Абе почати працювати підлеглою в ресторані «Yoshidaya» 1 лютого 1936 року. Власник цього закладу — 42-річний на той час Кічізо Ісіда — пройшов свій шлях у бізнесі, починаючи в підмайстерні ресторану, що спеціалізувався на стравах з вугрів. Він відкрив «Yoshidaya» в токійському районі Накано в 1920 році. Коли Сада приєдналася до його ресторану, яким фактично керувала його дружина, Ісіда вже мав репутацію бабія.
Невдовзі після того, як Абе почала працювати в «Yoshidaya», Ісіда почав до неї домагатися. Горо ніколи не задовольняв Абе в сексуальному плані, і вона реагувала на підступи Ісіди. У середині квітня Ісіда та Абе почали сексуальні стосунки в ресторані під акомпанемент романтичної балади, яку співала одна з гейш ресторану. 23 квітня 1936 року Абе та Ісіда зустрілися для заздалегідь домовленої сексуальної зустрічі в чайному будинку (в — сучасному еквіваленті готелю кохання) у районі Шібуя. Плануючи лише коротку інтригу, пара натомість провела чотири дні в ліжку. У ніч на 27 квітня вони переїхали в інший чайний будинок в далекій околиці Футако Тамагава, де продовжували пити і займатися сексом, іноді під акомпанемент співу гейші, і продовжували це тоді навіть, коли покоївки входили в кімнату, щоб подати саке. Потім вони переїхали до району Огу. Кічізо повернувся до свого ресторану лише на ранок 8 травня, після приблизно двох тижнів відсутності. Про нього Абе пізніше сказала: «Важко точно сказати, що було такого хорошого в Ісіді. Але неможливо було сказати нічого поганого про його зовнішність, його ставлення, його майстерність коханця, те, як він виражав свої почуття. ніколи не зустрічала такого сексуального чоловіка».
Наприкінці їхнього двотижневого спільного життя Абе розхвилювалася і почала надмірно пити. Вона сказала, що з Ісідою вона вперше в житті пізнала справжнє кохання, і думка про те, що він знову зі своєю дружиною, викликала у неї сильні ревнощі. Трохи більше ніж за тиждень до смерті Ісіди Сада вже роздумувала про його вбивство. 9 травня 1936 року вона відвідала виставу, в якій гейша нападає на свого коханого з ножем, і вирішила перед наступною зустріччю з Ісідою озброїтися. 11 травня Абу заклала частину свого одягу та купила кухонний ніж. Пізніше вона опише зустріч з Кічізо тієї ночі так: «Я витягла кухонний ніж із сумки й погрожувала йому, як це робилося в виставі, і казала: „Кічі, ти одягнув це кімоно лише для того, щоб догодити одній зі своїх улюблених клієнток. Негідник, я тебе за це вб'ю“. Ісіда був здивований і трохи відсахнувся, але, здавалося, він був у захваті від усього цього…»
Абе та Ісіда повернулися до Огу, де вони залишалися до смерті останнього. Цього разу під час їхніх занять коханням Абе приставляла ножа до основи пеніса Ісіди та попереджала, що подбає про те, щоб він ніколи не грався з іншою жінкою. Ісіда сміявся з цього. Через дві ночі після цього нападу сексу Абе почала душити Ісіду, і він не зупиняв, бо це збільшувало його задоволення (еротична асфіксія). Вона змусила його зробити це і з нею. Увечері 16 травня 1936 року Сада використала обі, щоб перекрити дихання Ісіди під час оргазму, від чого обидва отримували задоволення. Вони повторювали це ще дві години. Як тільки Абе припинила, його обличчя спотворилося і не поверталося до свого нормального вигляду. Ісіда прийняв тридцять таблеток заспокійливого Бромурал від біль. За словами Абе, Кічізо перед сном сказав їй: «Ти накинеш шнур на мою шию і знову стиснеш його, поки я сплю, правда ж…? Якщо ти почнеш мене душити, не зупиняйся, бо потім так боляче». Їй було цікаво, чи хотів він, щоб вона його вбила, але вирішила, що він лише пожартував.
Близько 2 ночі 18 травня 1936 року, коли Ісіда спав, Абе двічі обмотав пояс навколо його шиї та задушила його до смерті. Пізніше вона розповіла поліції: «Після того, як я вбила Ісіду, я мала відчуття ясності, відчула себе цілком спокійно, наче з моїх плечей зняли важкий тягар». Пролежавши з тілом Ісіди кілька годин, вона потім відрізала йому пеніс і яєчка, загорнула їх в обкладинку журналу і три дні зберігала їх, аж до свого арешту. Кров'ю вона написала Sada, Ishida no Kichi Futari-kiri («定、石田の吉二人キリ», «Ми, Сада та Кічі Ісіда, залишилися самі») на лівому стегні Ісіди та на простирадлі. Потім вона вирізала 定(«Сада», символ її імені) в його ліву руку. Одягнувши Кічізо в нижню білизну, вона вийшла з готелю близько 8 години ранку, передавши персоналу «прохання» не турбувати Ісіду.
Вийшовши з корчми, Абе зустріла свого колишнього коханця Горо Омія. Вона неодноразово вибачалася перед ним, але Омія не знав про вбивство і припустив, що вона просить пробачення за зраду. Насправді Абе вибачалася за шкоду, яку завдасть її вчинок його політичній кар'єрі. Після того, як тіло Ісіди було знайдено, почалися пошуки Абе, яка зник безвісти. 19 травня 1936 року газети підхопили цю історію. Кар'єра Горо була зруйнована, і з того моменту життя Абе перебувало під пильною увагою громадськості.
Паніка Абе Сада Обставини смерті Ісіди відразу викликали всенародний резонанс. Подальше шаленство навколо пошуків Абе було названо «панікою Абе Сада». Поліція отримувала повідомлення про те, що вбивцю бачили в різних містах, а один хибний виклик ледь не спричинив тисняву в Ґіндзі, яка призвела до великих заторів на дорогах. Посилаючись на нещодавній невдалий державний переворот у Токіо — інцидент 26 лютого або «Інцидент » («2–26» або «26 лютого») — злочин було сатирично названо інцидентом «Го Ічі-Хачі» («5–18» або «18 травня»).