«Назви хоч як троянду, не зміниться в ній аромат солодкий» () — це вислів з п'єси Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта», в якому Джульєтта ніби стверджує, що немає значення, що Ромео походить із конкуруючого роду Монтеккі. Вислів зазвичай використовується для ствердження, що назви речей не впливають на те, якими ці речі є насправді. Це формулювання, однак, є перефразуванням оригінальної фрази Шекспіра. Джульєтта порівнює Ромео з трояндою, кажучи, що якби його не звали Ромео, він все одно був би красивим і був би коханням Джульєтти. Це означає, що якби він не був Ромео, то не був би Монтеккі, і вона могла б безперешкодно вийти за нього заміж.
Варіанти українською Найперше видання «Ромео та Джульєти» в українському перекладі П. О. Куліша за редакцією І. Я. Франка 1901 року містить переклад «Що в прізвищі? Те, що звемо ми „рожа“, назвім инак, все пахнутиме любо». Пізніше видання 1928 року в переробці М. К. Вороного містить такий варіант вислову: «Та й назва що? Те, що звемо „троянда“, назвім інак, все пахнутиме любо».
Своєю чергою, В. О. Мисик 1932 року переклав цю репліку так: «Бо що таке імення? Хай ми розу назвем інакше — аромат лишиться».
«Та й що ім'я? Троянда змінить назву — хіба ж у неї гірший стане запах?» — Переклад А. Я. Гозенпуда.
«Та що ім'я? Назви хоч як троянду, не зміниться в ній аромат солодкий!» — Переклад І. І. Стешенко.
Походження У знаменитій промові другої сцени другого акту п'єси Джульєтта вимовляє цю фразу, маючи на увазі дім Ромео: Монтеккі. Репліка підкреслює, що його ім'я (а отже, і ворожнеча його родини з родиною Джульєтти) нічого не означає, і вони повинні бути разом.
Джульєта.
Ромео, о Ромео! де єси? Зречись твого отця, зречись імення. Коли-ж не хочеш, присягни, що любиш, І я не буду більш Капулєтівна.
Ромео (стиха.)
Чи слухатиму ще, чи обізву ся?
Джульєта.
Одно твоє імя — мій ворог лютий, А ти — ти сам, дарма що ти Монтеккі… Монтеккі, що воно? рука, нога се? Плече, лице, чи хоч найменша частка Людини? О, назвись як небудь инше! Що в прізвищі? Те, що звемо ми «рожа», Назвім инак, все пахнутиме любо. Хоч як назви Ромео, він — Ромео: Бо любе совершенство все при ньому. Переміни-ж своє імя, Ромео, А за імя, що й тїла не часткує, Візьми мене усю.
Ромео.
Беру на слові. Зови мене любовію своєю, Я вдруге охрещусь, і більш не буду Ромеом звати ся.
Оригінальні тексти Хоч це й одна з найвідоміших цитат з твору Шекспіра, жодне прижиттєве видання не подає текст у тому вигляді, в якому він відомий сучасному читачеві: це майстерна амальгама, зібрана Едмондом Малоуном, редактором XVIII століття.
«Ромео і Джульєтта» була опублікована двічі, у двох дуже різних версіях. Вважається, що перша версія 1597 року, названа «Q1», була несанкціонованою піратською копією або поганим кварто, переданим до друкарні (записаною з пам'яті версією твору). Вона також може, зокрема, являти собою версію п'єси, покращену та доопрацьовану для більшого драматичного ефекту.
Наприклад: Лише твоє ім'я — мій ворог лютий; А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі… Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть Лице і плечі, ноги, груди й руки Або якусь частину тіла іншу? О, вибери собі нове ім'я!
«Q2», покращене видання 1599 року, вважається більш офіційною версією, надрукованою з оригінального рукопису Шекспіра, хоча, можливо, і без особистої участі Шекспіра. Це припущення ґрунтується на текстових дивацтвах, таких як «фальстарт» промов, які, ймовірно, в рукописі були закреслені недостатньо для того, щоб друкар міг їх помітити.
У ньому використовується текст:
Одно твоє імя — мій ворог лютий, А ти — ти сам, дарма що ти Монтеккі… Монтеккі, що воно? рука, нога се? Плече, лице, чи хоч найменша частка Людини? О, назвись як небудь инше! Що в прізвищі? Те, що звемо ми «рожа», Назвім инак, все пахнутиме любо.
Мелоун міркував, що незручний напіврядок «…найменша частка Людини…» можна знову з'єднати у вірш, виправивши його з «Q1». Сучасні редактори загалом погодилися.
Див. також
Закон тотожності Мовна відносність і мовний детермінізм Риторичний прийом Як важливо бути серйозним Виправлення імен
Примітки