Дрезденська премія — міжнародна премія миру, яка присуджується щорічно приблизно 13 лютого, у річницю руйнування Дрездена.
Опис Особливі досягнення проти конфліктів, насильства та ескалації винагороджуються. Премія була заснована асоціацією «Друзі Дрездена,Німеччина», заснованою у Дрездені у 2009 році. Це частина фонду US Friends of Dresden Inc.у Нью-Йорку, заснованому Гюнтером Блобелем. Приз надано Фондом Клауса Чира. Фонд премії складає 10 000 євро. Переможці отримають бронзову фігуру заввишки близько 30 см, створену Констанці Файнт Ейснер, та фігуру «Ернст» із дрезденського фонтану Моцарта у Бюргервізі моделюється. Військові пошкодження, завдані оригінальній фігурі, яка зараз виставлена у Дрезденському лапідарії, також можна побачити у нагородній скульптурі.
За словами організатора, нагорода також має протидіяти захопленню Дрезденського Дня пам'яті правими екстремістами. Перша церемонія нагородження у 2010 році була відкладена на один день з міркувань безпеки на запит Міністерства внутрішніх справ Саксонії та відбулася на церемонії у Земперопері.
Лауреати
2010 — Михайло Горбачов, колишній президент СРСР. За його досягнення «у сфері запобігання конфліктам і насильству» і особливо його відданість ядерному роззброєнню. Своєю ініціативою щодо одностороннього демонтажу ракет середньої дальності Горбачов оголосив про припинення гонки ядерних озброєнь і зробив «один із найвагоміших внесків у запобігання насильству за останні десятиліття» 2011 — Даніель Баренбойм, диригент і піаніст. Для заснування Оркестру Західно-Східного Дівану. 2012 — Джеймс Нахтвей,військовий фотограф. За його «картини, які ви ніколи не забудете. І він робить це як мораліст, як людина, яка не тільки сподівається, але вірить, що його картини можуть змінити мислення» 2013 — Станіслав Петров, колишній офіцер Радянської армії. «У ніч з 25 на 26 вересня 1983 року Петров попередив третю світову війну і політиків, які могли або ймовірно вирішили б інакше. Інженер на службі в Радянській Армії, який зіткнувся з відповідальністю, яка не може бути більшою, — відповідальністю за виживання людства. Він віддав йому належне, тому що приймав рішення не як технік, не як офіцер, а як людина». 2014 — Еммануель Джал, суданський музикант і колишній дитина-солдат. За його музичну та політичну прихильність проти військового жорстокого поводження з дітьми в Африці. 2015 — Едуард, герцог Кентський, член британської королівської родини. За внесок у примирення між Великою Британією та Німеччиною. 2016 — Даніель Еллсберг, американський економіст, борець за мир і інформатор про незаконні дії Міністерства оборони США та Білого дому. Як «батько викривачів» вік надихає інших своєю мужністю. 2017 — Доменіко Лукано , мер Ріаче, Італія. Для прийому та інтеграції 550 біженців у селі Ріаче з населенням 1800 осіб. 2018 — Томмі Сміт, олімпійський золотий медаліст і борець за громадянські права. «Жест спортсменів Томмі Сміта і Джона Карлоса на подіумі на Олімпійських іграх 1968 року в Мексиці був одним із найпотужніших публічних виступів проти расової дискримінації за минуле століття. Тихий протест, який став частиною історії громадянської мужності. Зразком для політично активного спортсмена став тодішній олімпійський чемпіон Томмі Сміт. Через 50 років расизм все ще існує. На жаль, тема мало втратила свою актуальність. І цей жест залишився таким, яким він був тоді: мужнім і сильним». 2019 — Phan Thị Kim Phúc, жертва війни у В'єтнамі. «Мирну активістку відзначають за її роботу по примиренню. Вона послідовно відкидає ненависть, є послом доброї волі ЮНЕСКО та заснувала фонд для дітей, постраждалих від війни». 2020 — Музун Алмеллехан, сирійська освітня активістка і посол доброї волі ЮНІСЕФ. Її «вважають одним із найсильніших і найвпливовіших голосів у боротьбі за освіту для дітей у кризових регіонах. Вона почала свою відданість у віці 14 років у йорданському таборі для біженців, куди вона втекла з Сирії разом зі своєю родиною. Для багатьох біженців можливість отримати освіту не була найважливішою з огляду на безнадійність у таборі. Але Музун ходив від намету до намету й переконував батьків і дітей у важливості школи». 2021 — Крістіна Марін Кампос, лікар. «Представляючи медичний персонал у всьому світі, який виконав і продовжує виконувати видатну роботу під час коронакризи, іспанський лікар […] отримує Дрезденську премію. […] Щоб полегшити самотність хворих на COVID, ізольованих у відділеннях інтенсивної терапії, Крістіна Марін Кампос закликала населення Іспанії писати хворим. У перший день надійшло 35 тисяч листів». 2022 — Роджер Кокс, адвокат, який представляв інтереси позивачів проти Royal Dutch Shell. 2023 — Даніель Лібескінд, архітектор. «Коли здається, що все закінчилося, війна, геноцид, теракт, залишається пам'ять. […] І те, як це запам'ятовується, також може визначити, чи все це повториться. Нам потрібні місця пам'яті та попередження. І вони мають бути схожі на ті, які створив Даніель Лібескінд: їх неможливо пропустити». 2024 — Олексій Навальний (посмертно). За внесок у «боротьбі за мир».
Посилання
Offizielle Webpräsenz von Friends of Dresden Deutschland e. V.