Ся́о Хон (; –) — видатна китайська письменниця часів старої Китайської Республіки, яка разом з Лю Бічен, Ши Пінмей і Джан Айлін входить до «четвірки найталановитіших жінок Китайської Республіки».
Імена та псевдоніми Дитяче ім'я: Джан Жонхва (); Шкільне ім'я: Джан Сюхвань (); Справжнє ім'я: Джан Найїн (); Псевдоніми: Сяо Хон (), Цяо Їнь (), Лін-Лін (), Тянь Ді ().
Біографія Народилась у повіті Хулань провінції Хейлунцзян (околиці Харбіна). Сяо Хон була онукою заможного землевласника, тому мала змогу змалку отримувати гарну освіту. Однак її дитинство не було щасливим: мати померла, коли дівчинці було лише дев'ять років, батько ж, за її спогадами, був жадібним, жорстоким і байдужим до сім'ї. Розрадою для дитини був люблячий та турботливий дідусь.
У 1927 році, навчаючись у першій у Харбіні школі для дівчат, Сао Хон познайомилась із ідеями Руху четвертого травня, китайською та іноземною літературою, а також живописом. Проте згодом вона була виключена зі школи через роман із вчителем.
У 1929 році Сяо Хон була вимушена втекти з дому до Пекіна, оскільки батько вирішив видати її заміж за розрахунком. Подальші події достеменно невідомі. Є свідчення, що Сяо Хон, перебуваючи в Пекіні, мала роман із одруженим чоловіком.Xiao Hong (1911–1942). Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Encyclopedia.com. 11 Sep. 2024 По одній із версій, наречений Ван Еньдзя вирушив за втікачкою слідом, і врешті та здалася і погодилась жити із ним. У 1932 році Сяо Хон повернулась у Харбін, де Ван Еньдзя або інший коханець кинув її, залежну від опіуму і вагітну, у готелі. Опинившись у злиднях, вона була змушена віддати дитину на усиновлення. Без коштів й у відчаї Сяо Хон написала в місцеву газету прохання про допомогу. Редактор, шокований історією, задля підтвердження правдивості розповіді відрядив до письменниці літератора Сяо Дзюня (справжнє ім'я: Льов Хонлінь), який був зачарований письменницьким талантом Сяо Хон і підтримав її. Вони зійшлись і з серпня 1932 року жили разом, а також разом приєдналися до групи молодих лівих авторів. Але нові стосунки теж були складними: Сяо Дзюнь мав славу бабія, іноді бив Сяо Хон.
У 1931 році Японія окупує Манджурію, і в 1934 році після конфлікту з окупаційною владою пара тікає до Шаньдуну. Причиною конфлікту з японською адміністрацією стали збірка оповідань письменницького дуету «Мандри» (, 1933) та повість Сяо Хон «Поле життя та смерті». Обидві книжки були заборонені японською цензурою, що не завадило їм стати популярними серед китайських читачів. Сяо Хон одною з перших зобразила у своїх творах тягар життя простих китайських селян під японською владою.
Наступні кілька років Сяо Хон постійно переїздить і знайомиться із іншими китайськими діячами культури: відвідує Ціндао на запрошення Мей Ліні, у Шанхаї здружується з Лу Сюнем, буває у Вухані, Чунціні, Гонконзі. Під час цих подорожей багато пише, зокрема спільно з Сяо Дзюнем. Тоді ж постійна дорога та бідне життя підривають її здоров'я.
Після смерті свого друга Лу Сюня у 1936 році раптово майже припиняє писати та їде до Японії, однак уже в 1937 році повертається до Китаю через початок відкритої Японсько-китайської війни.
У 1938 році Сяо Хон розриває стосунки з Сяо Дзюнем і зустрічає Дваньму Хонляна, у якого закохується. У травні того ж року у Вухані Дваньму Хонлян і Сяо Хон, яка тоді була на п'ятому місяці вагітності, одружилися. Дитина померла менш ніж через дві доби після народження. З 1940 року пара жила у Гонконзі.
Померла 22 січня 1942 року в розореному війною Гонконзі у віці 30 років від туберкульозу. Останки Сяо Хон були перепоховані в 1957 році в Гуанчжоу.
Творчість
Письменниця зіштовхнулась із прохолодним ставленням та ігноруванням із боку колег-сучасників, все ще переконаних у провідній ролі чоловіків як творців серйозної літератури.
Твори Сяо Хон просякнуті темою цінності людського буття і значною мірою є проекцією особистого досвіду. Її тексти містять багато майстерно описаних фактів про звичаї та побут Північно-Східного Китаю початку ХХ століття, а також критичний погляд на традиційне суспільство, зокрема менталітет його представників, який штовхає людину у бік деградації.
Сяо Хон є автором таких творів як «Між життям і смертю», «Березень у провінції» та «Ма Боле».
Українські переклади «Бувальщини містечка на річці Хулань».
Примітки
Джерела
Xiao Hong (1911—1942) — also rendered as Hsiao Hung; pseudonym of Zhang Naiying