Серія «Анно Дракула» Кіма Ньюмана — названа на честь першого роману серії «Анно Дракула» — фантастичний твір, що зображує альтернативну історію, у якій герої роману Брема Стокера «Дракула» не можуть зупинити завоювання Британії графом Дракулою, в результаті у світі, де вампіри поширені та дедалі більше домінують у суспільстві. Хоча центральною фігурою в подіях серії є Дракула, він є другорядним персонажем у книгах і зазвичай з'являється лише на кількох кульмінаційних сторінках кожної книги. Незважаючи на те, що багато персонажів із оповідань Ньюмена про клуб «Діоген» з'являються в романах «Анно Дракула», вони не такі, як у цих оповіданнях, як і сам клуб «Діоген».
Серія відома своєю ретельно дослідженою історичною обстановкою та використанням автором як допоміжних персонажів історичних людей і вигаданих персонажів відповідного періоду. Метафіктивний стиль був натхненний Всесвітом Волда Ньютона Філіпа Хосе Фармера; Ніл Ґейман допомагав розробляти серію (і спочатку збирався стати його співавтором) . Ґейман також назвав цю серію одним із головних впливів на його новелу «Етюд у Смарагді». Записи в серії отримали нагороду «Діти ночі» Товариства Дракули, нагороду лорда Рутвена та нагороду Міжнародної гільдії жахів, а також увійшли до короткого списку премії Брема Стокера та премії Сайдвайз за альтернативну історію. Цикл складається з шести романів і ряду оповідань і повістей.
Вампіри в «Анно Дракула» Серія Ньюмана представляє вампірів як більш-менш природних істот, що передають біологічні зміни через обмін кров'ю. «Ми такі ж природні істоти, як і всі інші», — каже Женев'єв. «У нас немає магії» (Хоча, зіткнувшись із незрозумілою нездатністю вампіра викликати відображення, вона допускає: «Можливо, трохи магії….. Зовсім трішки»). Незважаючи на це, генетичні дослідження показали, що ДНК людини до і після перетворення на вампіра не змінюється, незважаючи на очевидні зміни в її тілі та здібностях«The Other Side of Midnight».. Крім того, вампір Каліостро, як кажуть, здатний здійснювати справжні магічні актиDracula Cha Cha Cha, Chapter 19.. Вампіри також здатні до перевтілення, а у випадку з самим Дракулою — до володіння тілами інших, якщо його оригінал знищено, як це показано у сюжеті «Джонні Алукард», коли Дракула, якого вважали мертвим після «Дракули Ча-ча-ча», повертається після сплячки в молодшому вампірі, в якого він перетворився в певний момент.
Серіал Ньюмана об'єднує персонажів з великої кількості легенд і художніх творів, які зображують вампірів по-різному. Частково він намагається пояснити це за допомогою концепції «родоводу», в якій певні вампірські риси передаються від вампіра до вампіра. Характерною рисою крові Дракули є перевтілення, однак, оскільки стати вампіром не означає автоматично стати схожим на Дракулу, багато вампірів зазнають часткового перевтілення і помирають через це. Однак цікавий нюанс полягає в тому, що для «створення» нового роду потрібно, щоб вас вкусило багато різних вампірів протягом вашого земного життя, а коли ви помрете як смертний, ви воскреснете як новий тип вампіра, наприклад, вампір-перевертень. Саме так Дракула став вампіром у романах, і це пояснює, чому він повністю контролює свою здатність до перевтілення, на відміну від інших вампірів у його родоводі. Лорд Рутвен, британський прем'єр-міністр, говорить про Дракулу:
Деякі вампіри відчувають огиду до розп'яття, святої води тощо, але Ньюмен зображує це забобонами; вампіри без таких «дурних ідей» не виявляють шкідливого впливу релігійних символів. Часник також ефективний лише проти вампірів, які вірять у власний фольклор. Однак срібло смертельно небезпечне для всіх вампірів Ньюмена.
Однією з рис, яку поділяють вампіри, є майже миттєва здатність до зцілення. «Фізіологія вампірів така, що рани, завдані звичайною зброєю, загоюються майже миттєво», — розповідає експерт з вампірів доктор Джекіл в «Анно Дракула». «Тканини і кістки регенерують, так само, як у ящірки може відрости новий хвіст. Срібло протидіє цьому процесу». У деяких кровних лініях, якщо використовувати срібло, повна регенерація може бути неможливою, як це сталося з молдаванином, в якого стріляли сріблом; однак певні кровні лінії можуть повністю регенерувати, навіть якщо використовувати срібло. Доктор Джекіл також каже, що «будь-яке серйозне пошкодження життєво важливих органів, схоже, призводить до справжньої смерті», пояснюючи, чому ефективною тактикою є пронизування серця кілком.
Сонячне світло також небезпечне для вампірів, особливо для «новонароджених» — тих, хто нещодавно перетворився на нежить. Для «старійшин» вампірів, тих, хто має багаторічний або столітній досвід, сонячне світло може бути терпимим, хоча все ще забирає сили. Немає чіткої згоди щодо того, що робить вампіра старійшиною; приблизний консенсус був більшим за природне життя людини, за яким слідувало інше життя або два століття. Дві третини вампірів-старійшин у всесвіті Ньюмена походять з румунського району Південних Карпат; однак є неєвропейські вампіри, такі як китайський ассасин і принц Мамувалде.
Вампірам Ньюмана потрібно пити кров для підтримки життєдіяльності, хоча це не обов'язково має бути смертельним і часто є добровільним. Однак, якщо кров має хворобу або є мертвою кров'ю, вона може зробити будь-якого вампіра хворим. Дійсно, кілька персонажів «Анно Дракула» — вампіричні повії, які обслуговують «теплих» чоловіків в обмін на монети або, що краще, краплі їхньої крові. Кров тварин також використовується вампірами як другосортний замінник людської крові. Як розмірковує Том Ріплі:
Вампіри також не єдині надприродні істоти, які населяють всесвіт Ньюмена. Зомбі теж існують, але кажуть, що це види вампірів, викликані епідемією крові, яка пошкоджує мозок і вимагає, щоб вампір жував кров із м'яса, а не пив її з вени; як «звичайні» зомбі, вони поширюють свою інфекцію простим укусом, і їх можна вбити, лише знищивши мозокJudgment of Tears, Chapter 12.. Також існують перевертніJudgment of Tears, Chapter 5., привиди та безсмертні невампіри; як і штучне життя, таке як гібриди людини і тварини доктора Моро і монстр Франкенштейна, автоматні вбивці та ґолеми; також існують позаземні або генетично модифіковані види, такі як трифіди та Одрі II. Осьмиподібний старійшина стверджує, що він марсіанин і Великі Старі також туманно натякають на існування у цьому всесвіті через існування Езотеричного Ордену Дагона. Також існують формула невидимості Гріффіна і здатність Джекіла перетворюватися на Гайда. Кажуть, що кілька «теплих» також володіють вампірськими здібностями передбачення та телепатії або здатністю виконувати дії справжньої магії. Однак, здебільшого, вампіри є центральною сценою паранормального середовища Ньюмана.
Романи
«Анно Дракула» (1888)
До 1888 року Дракула одружився з овдовілою королевою Вікторією і править як принц-консорт. Багато видатних вигаданих вампірів вийшли з укриттів і отримали новий соціальний статус. Але для нового режиму не все йде гладко: Джек Різник переслідує Вайтчепел, вбиваючи повій-вампірок. Чарльза Борегарда, (не вампіра) агента клубу «Діоген», відправляють вистежити вбивцю, і він виявляється втягнутим у змову звільнити Англію від правління Дракули.
Що незвично для серіалу, кілька запозичених персонажів у «Анно Дракула» не мають жодного зв'язку з тим періодом. Наведу лише два приклади: героїню Женев'єв Дьєдонне взято з власних романів Ньюмена про «Вархаммер» (вперше з'явилися в 1989 році «Драхенфельс», написаний під ім'ям Джек Йовіл), а Карл Колчак має коротку епізодичну роль репортера після справи Різника (Ньюман сказав, що якби він усвідомлював, що збирається створити стільки продовжень, він би зберіг Колчака для історії, дія якої відбувається в рідних 1970-х роках персонажа).
Вперше опублікований у жовтні 1992 року, «Анно Дракула» отримав нагороду «Діти ночі» Товариства Дракули, премію Fiction Award від Асамблеї лорда Рутвена та нагороду Міжнародної гільдії жахів за найкращий роман, а також увійшов до короткого списку премії Брема Стокера за найкращий роман.
«Енциклопедія фентезі» класифікує «Анно Дракулу» як «рекурсивне фентезі» і далі описує твір не як «чисто стімпанк, а як відлуння в термінах романтики газового світла, щільної переробки стімпанку ХІХ століття в Лондоні».
30-те ювілейне видання (Titan Books) включає нову повість «Анно Дракула 1902: Шанси на те, що щось прийде з Марса».
«Кривавий червоний барон» (1917)
Дія відбувається під час Першої світової війни. Після вигнання зі Сполученого Королівства в 1897 році граф фон Дракула поширив свій тип нестійкого вампіризму (і разом з ним шаленої лікантропії) по всій російській імператорській родині. Тепер він веде Німеччину та Центральні держави проти Антанти, а вампіри — тепер частина повсякденного життя — воюють (і гинуть) з обох сторін. Червоний барон назви — історичний ас-винищувач Манфред фон Ріхтгофен, який у цій зміненій історії очолює ескадрилью жахливих літаючих вампірів.
Вперше опублікований у листопаді 1995 року, «Кривавий червоний барон» увійшов до короткого списку премії Сайдвайз за альтернативну історію, довга форма.
«Дракула Ча-ча-ча» (1959)
Кожен вампір, який є кимось, збирається до Риму на весілля Дракули, але на волі є таємничий вбивця вампірів. Події ускладнюються прибуттям британського таємного агента на ім'я Бонд (але не Джеймса Бонда) на слід російського шпигуна, який нікуди не ходить без свого кота. Фільми Федеріко Фелліні впливають на обстановку та атмосферу, і в романі з'являється кілька його героїв.
Вперше опубліковано в листопаді 1998 р.
«Анно Дракула: Джонні Алукард» У 1980-х роках «Джонні Алукард» розповідає історію про титулованого вампіра Америки. Роман являє собою збірку перероблених оповідань і новел, написаних і опублікованих Ньюменом різними способами в період між 1998 і 2013 роками, з деяким новим матеріалом.
Він містить посилання на такі твори як «Таксист», «Міс «45 калібр»», «Людина-павук», «Блейд», «Баффі — переможниця вампірів», «Повелитель Смерті», «Ельвіра», «Світло в кінці», «Жага смерті», «Конвой», «Вампірелла», «Природжені вбивці», «Пустки», «Ноктюрн», «Шукач», «Союз вампірів», «Залежність», «Фортеця» та «Пропащі хлопці», а також узявши назву від персонажа фільму «Дракула, рік 1972».
Публікація Джонні Алукарда була значно відкладена до її остаточного виходу у вересні 2013 року.
«Дракула Копполи» (1976) Френсіс Форд Коппола знімає фільм, яким його запам'ятають назавжди — екранізацію «Дракули» з Марлоном Брандо в ролі Дракули та Мартіном Шіном у ролі Джонатана Гаркера (це варіація «Апокаліпсису сьогодні», доповнена всіма відомими цитатами та нещасними випадками під час зйомок, хоча й у Румунії, а не на Філіппінах). Знімальна група зружилася з молодим вампіром, який виїжджає з ними, коли вони повертаються до Америки.
«Дракула Копполи» отримав нагороду Міжнародної гільдії жахів за найкращу повнометражну прозу та був номінований на премію Брема Стокера за найкращу повнометражну прозу.
Вперше з'явилося в «Мамонтовій книзі Дракули», 1997 рік.
«Замок у пустелі» (1977) Оповідач від першої особи, приватний детектив, розслідує смерть своєї колишньої дружини, яку знайшли на дні басейну із залізним шипом, встромленим у лоб, і зникнення її доньки, яку востаннє бачили, коли вона впала з натовп вампірів-культистів (приватний детектив, хоча його ім'я не згадується в сюжеті, явно Філіп Марлоу Реймонда Чендлера, а його колишня дружина — повторюваний персонаж Лінда Лорінг, на якій Марлоу одружився в незакінченому останньому романі Чендлера «Пудл-Спрінгс» — після того, як спочатку відкинув цю ідею, оскільки він знав, що це не триватиме).
«Дракула Енді Воргола» (1978)