Храм Камах'я на пагорбах Нілачал у Ґувахаті, Ассам, є одним із найстаріших і найбільш шанованих центрів тантричних практик"Seated on top of Nilacala hill on the banks of the Brahmaputra river in the state of Assam, Northeast India, Kamakhya temple is one of the oldest and most revered centres of Tantric practice in South Asia." , присвячених богині Камах'ї. Храм є центром Кулачара Тантра Марґа та місцем проведення Амбубачі Мела, щорічного фестивалю, який святкує менструацію богині."Today, Kamakhya remains both a vibrant centre of Tantric practice as the seat of a living lineage of the Kulacara Tantra Marga and a popular pilgrimage destination as the locus of major festivals such as Ambuvacī Mela." Конструктивно храм датується 8-9 століттям з багатьма наступними перебудовами — і остаточна гібридна архітектура визначає місцевий стиль під назвою Нілачал. Це також одна з найстаріших 4 з 51 пітхи у традиції Шакта.The four oldest of [the sakta pithas] are Kamarupa in the northeast, Uddiyana in the north (in the Swat Valley of modern Pakistan), Purnagiri in the south (precise location unknown) and Jalandhara (near Kangra in Himachal Pradesh)" Невідоме місце поклоніння протягом більшої частини історії воно стало важливим пунктом паломництва, особливо для вихідців з Бенгалії, у 19 столітті під час колоніального панування." As Ramos persuasively argues in her study of the sakta pithas, the once obscure and remote region of Assam became increasingly important to many Indians (particularly Bengalis) during the nineteenth century amidst the politics of British colonial rule."
Спочатку автохтонне місце поклоніння місцевій богині, де основне поклоніння аніконічній йоні, встановленій у природному камені, триває до сьогодні, храм Камах'я став ототожнюватися з державною владою, коли спочатку його протегувала династія Млечха Камарупа, а потім і Палас, Кох і Ахом.«Long after the collapse of the Pala dynasty, Kamakhya continued to be closely tied to kingship and territory. The temple was rediscovered in the sixteenth century by the Koch king Visva Singha (1515–40) and then rebuilt in its present form by his son Naranarayana (1540–86). Later, the most powerful of the Ahom kings, such as Rudra Singha (1697—1714) and Siva Singha (1714 _ –44), continued to patronise Sakta Tantra as the 'cult of strength'» Каліка Пурана, написана під час правління Пала, пов'язувала Нараку, легітимного прабатька царів Камарупи, з богинею Камах'єю, яка представляла регіон і королівство Камарупа.«The story of Naraka is far more elaborate in KP in which his relationship with the goddess Kamakhya is heavily emphasized… Here the goddess is not merely a local goddess but a representative deity of the region and kingdom of Kamarupa…»
Було припущено, що історично поклоніння розвивалося в три фази: йоні під керівництвом Млечх, йогіні під керівництвом Палас і Магавідьї під керівництвом Кохів. Головний храм оточений комплексом окремих храмів, присвячених десяти Махавідьям шактизму, а саме: Калі, Тара, Тріпурасундарі, Бгуванешварі, Бгайраві, Чгіннамаста, Дгумаваті, Баґаламукі, Матанґі та Камалатміка.«The group of Mahavidyas, …, is the most comprehensive Sakta Tantric pantheon.» Серед них Тріпурасундарі, Матанґі та Камала живуть у головному храмі, тоді як інші семеро живуть в окремих храмах. Храми для окремих Магавідій разом як групи, як це знайдено в комплексі, є рідкісним і незвичайним.
У липні 2015 року Верховний суд Індії передав управління храмом від Дебюттерської ради Камах'ї до Бордеурі Самадж.
Опис
Нинішня споруда храму і скульптури, вирізьблені в скелі, розкидані в околицях, вказують на те, що храм багато разів будувався і реконструювався в період 8-9, 11-12, 13-14 століть і навіть пізніше. Сучасна форма, починаючи з 16-го століття, породила гібридний місцевий стиль, який іноді називають типом Нілачал: храм із напівсферичним куполом на хрестоподібній основі.
Шикхара і Ґарбгаґріга Шікхара над ґарбгаґрігою має план панчаратха, яка спирається на цоколь, подібний до храму Сур'я в Тезпурі. На верхівці цоколів є дадо пізнішого періоду, які належать до типу Кхаджурахо або Центральної Індії, що складаються із заглиблених панелей, що чергуються з пілястрами. На панелях є чудові скульптури Ґанеші та інших індуїстських богів і богинь. Хоча нижня частина кам'яна, шикхара у формі багатокутного купола, схожого на вулик, зроблена з цегли, що характерно для храмів у Камрупі. Шікхара оточена кількома анґашікарами бенгальського типу чарчала у стилі мінаретів.
Внутрішнє святилище в шикхарі, Ґарбгаґріга, розташоване нижче рівня землі і складається не з зображення, а з тріщини у скелі у формі йоні (жіночого статевого органу):
Каланта, Панчаратна та Натамандір Храм складається з трьох додаткових камер. Першим на заході є каланта, квадратна камера типу атхала (подібна до храму Радга-Вінод у Бішнупурі). Вхід до храму, як правило, здійснюється через його північні двері, тобто дочала типу Агом. У ньому міститься невеликий рухомий ідол Богині, пізніша добудова, що пояснює назву.«There is a mobile (calanta) image of Kamakhya at the outskirt of the cave», Стіни цієї кімнати містять скульптурні зображення Нар Нараяни, відповідні написи та інших богів.
Натамандіра простягається на захід від панчаратни з апсидальним завершенням і коньковим дахом у стилі Ранггар типу Агом. На його внутрішніх стінах є написи Раджесвара Сінґги (1759) і Ґаурінатха Сінґги (1782), які вказують на період, коли була побудована ця споруда.«The date of the (Natyamandira) is not known; but it possible pertains to the period of the two inscriptions pinned to the inner wall of its wall: one of Rajesshvarasimha, 1681 Saka/1759 AD and the other to Gaurinathasimha, 1704 Saka/1782 AD.» Зовнішня стіна має кам'яні скульптури більш раннього періоду, вбудовані в горельєф.«(The Nrityamandira's) outer surfaces are decorated with figures in high relief as in a gallery. They include a wide range of subjects ranging from gods and goddesses to Ganas, Betalas and other demigods. The walls have niches with cusped arches to hold these pieces in rows separated by pilasters at regular intervals.»
Історія
Місце Камах'я Історики припускають, що храм Камах'я, ймовірно, був стародавнім місцем жертвоприношень для народів хасі та гаро, а назва походить від імені богині хасі, Ка Мейкха (буквально: стара двоюрідна сестра-мати);«Many historians have suggested that Kamakhya herself may have originally been a tribal goddess and that Nilachal hill may have been a sacrificial site for nearby peoples such as the Khasis and the Garos. Some trace the name itself to the Khasi goddess Ka Meikha or 'old cousin mother'.» і ці твердження підтверджуються фольклором цих самих народів.«To this day, in fact, many Khasi and Garo folk tales claim that Kamakhya was originally a site of their own deities.» Традиційні звіти з Каліка Пурани (10 століття) і Йогіні Тантри також записують, що богиня Камакх'я походить від Кірати«The Kalika Purana records that the goddess Kamakhya was already there in Kamarupa even during the time of the Kiratas and immediately before Naraka started to reside there. After the Kiratas were driven out, Naraka himself became a devotee of Kamakhya, at the instance of his father Vishnu. This shows that Kamakhya was originally a tribal mother goddess. It is not unlikely that the Khasi and the Garos who are not far off from the site of Kamakhya were the original worshipers of the goddess.» і що поклоніння Камах'ї передує встановленню Камарупи (4 століття н. е.).
Стародавній Найдавніша історична династія Камарупи, Варманів (350—650 рр.), а також Сюаньцзан, китайський мандрівник VII ст., не згадують Камах'ю; і передбачається, що поклоніння, принаймні до того періоду, базувалося на Кіраті за межами брахманічної сфери.«The cult of goddess Kamakhya seems to have remained beyond the brahmanical ambit till the end of the seventh century. The ruling family of Kamarupa during the Bhauma-Varmans dynasty did not pay any attention to her.» Хеваджра Тантра, одна з найдавніших буддійських тантр, ймовірно, з 8-го століття, містить посилання на Камарупу як пітху, тоді як перше епіграфічне повідомлення про богиню Камах'ю знайдено на пластинах Тезпур 9-го століття Ванамалавармадеви з Династія Млеччга.«The first epigraphic references to the goddess Kamakhya are found in the Tezpur plates and the Parbatiya plates of Vanamaladeva in the mid-ninth century.» Мистецтвознавці припускають, що археологічні залишки та нижні шари храму вказують на більш давню споруду, яка могла бути 5-7 століттями. Важливість Камах'ї, яку надала їй династія Млеччга, свідчить про те, що вони або побудували, або реконструювали її. Судячи з ліпнини постаменту та бандгани, оригінальний храм був явно типу Нагара, можливо, стилю Малава.«This disposition of the plinth reminds oe of what has been known as the Malava expression of the nagara temple style.»
Середньовіччя Існує традиція, що храм був зруйнований Калапагаром, генералом Сулеймана Каррані (1566—1572). Оскільки дата реконструкції (1565) передує можливій даті знищення, і оскільки відомо, що Калапагар не заходив так далеко на схід, тепер вважається, що храм був зруйнований не Калапагаром, а під час вторгнення Хусейна Шаха в королівство Камата (1498).Karrani's expedition against the Koch kingdom under the command of Kalapahar took place in 1568, after Chilarai had the temple rebuilt in 1565. Kalapahar was in seize of the Koch capital when he was recalled to put down a rebellion in Orissa—and there is no evidence that he ventured further east to the Guwahati region. Therefore, Kalapahar, Karrani's general, was not the person who destroyed the Kamakhya temple.
Кажуть, що руїни храму були виявлені Вішвасінґгою (1515—1540), засновником династії Кохів, який відродив поклоніння на цьому місці; але саме під час правління його сина, Нара Нараяна (1540—1587), реконструкція храму була завершена в 1565 році. Згідно з історичними записами та епіграфічними свідченнями, головний храм був побудований під наглядом Чіларая. Під час реконструкції використовувався матеріал з оригінальних храмів, які лежали розкидано, деякі з яких існують і сьогодні. Після двох невдалих спроб реставрації кам'яної шихари Мегамукдам, ремісник Коха, вирішив вдатися до цегляної кладки і створив нинішній купол. Зроблений майстрами та архітекторами, які більше знайомі з ісламською архітектурою Бенгалії, купол став цибулинним і напівсферичним, оточений анґашіхарами, натхненними мінаретом. Нововведення Мегамукдама — напівсферична шикхара над ратхою — стала його власним стилем, який отримав назву Нілачал, і став популярним серед Ахомів.
Банерджі (1925) записує, що структура Коха була добудована правителями королівства Ахом.«This temple was built on the ruins of another structure erected by king Sukladhvaja or Naranarayana, the first king and founder of the Koch dynasty of Cooch Bihar, whose inscription is still carefully preserved inside the mandapa.» The temple of the goddess Kali or Kamakhya on the top of the hill was built during the domination of the Ahoms." із залишками попереднього храму Коха, ретельно збереженими. До кінця 1658 року ахомці під керівництвом короля Джаядхваджа Сінґги завоювали Камруп, і після битви при Ітахулі (1681) ахомці отримали безперервний контроль над храмом. Царі, які були прихильниками Шайвіту або Шакти, продовжували підтримувати храм, перебудовуючи та оновлюючи його.
Рудра Сінґга (1696—1714) запросив Крішнарама Бгаттачарію, відомого маганта секти Шакта, який жив у Маліпота, поблизу Сантіпура в районі Надія, пообіцявши йому опіку над храмом Камах'я; але саме його наступник і син Сіба Сінгга (1714—1744), ставши королем, виконав обіцянку. Магант і його наступники стали відомі як Парбатія Ґосаїни, оскільки вони проживали на вершині пагорба Нілачал. Багато священиків Камакх'я та сучасних сактів Ассаму є або учнями, або нащадками Парбатії Ґосаїнів, або Наті та На Ґосаїнів.
Богослужіння