Педро Парамо — роман мексиканського письменника Хуана Рульфо, який було видано вперше у 1955 році. Цей роман висвітлює коріння мексиканської культури, її уявлення щодо потойбічного життя через глибоких та складних персонажів, духовність та постійний перехід між вимірами, що охоплюють нелінійну хронологію твору.
Книга розповідає історію Хуана Пресіадо — чоловіка, що пообіцяв матері на її смертному одрі зустрітися зі своїм батьком у перше у місті Комала, яке виявляється містом-привидом, населеним примарами. Упродовж роману незвичні мешканці міста переповідають подробиці реального та потойбічного життя у Комалі, та значення батька головного героя для міста.
Спершу роман було прийнято прохолодно та з критикою. Протягом перших чотирьох років по публікації було продано усього 2000 примірників. Пізніше твір отримав визнання.Педро Парамо мав ключовий вплив на латиноамериканських письменників, як Габрієль Гарсія Маркес. Книгу було перекладено більш ніж тридцятьма мовами. Габрієль Гарсія Маркес казав, що після написання його першого твору він відчував себе закутим як письменник і тільки його знайомство з Педро Парамо у 1961 році відкрило йому шлях до його шедевру «Сто років самотности». Більше того, Маркес стверджував, що він може цитувати книгу від початку до кінця і навпаки.
Хорхе Луїс Борхес назвав Педро Парамо одною з найвидатніших текстів, написаних будь-якою мовою.
Сюжет
Структура розповіді Помираюча мати, Долорес Пресіадо, доручає Хуану знайти батька і отримати його спадщину. Тож син вирушає до Комали, де відбувається дія роману. Однак він знаходить місце, описане його матір'ю як квітуче, а батьківський маєток Медіа Луна — спустошеним і знелюдненим. Його час у Комалі характеризується численними заплутаними елементами та зустрічами. Два основних оповідача представляють альтернативні бачення Комали, як звичайного міста так і міста населеного духами.
Дія роману відбувається у вигаданому місті Комала та його околицях, що відсилає до реального міста Комала в мексиканському штаті Коліма, неподалік від батьківщини Хуана Рульфо.
Опис Через нелінійний характер твору читачеві складно зрозуміти послідовність подій та навіть чи є конкретний персонаж живим.
Найперша подія у історії це прибуття Фульгора Седаноса до Медіа Луни. Його літній начальник, Дон Лукас, повідомляє йому, що його син Педро Парамо цілковито нікчемний, і що він повинен піти та знайти нову роботу, коли той помре. Згодом дідусь Педро помирає, і після його смерти родина молиться за нього, щоб допомогти його душі скоротити час прибування у чистилищі, але замість молитви Педро думає про те як він проводитиме час з Сусаною Сан Хуан, коханням усього його життя. Вони запускатимуть повітряних зміїв біля села, і Педро буде допомагати Сусанні з її змієм. Мати сварить його за те, що він так довго просидів у флігелі, думаючи про цю зустріч.
Після смерти сеньйори Сан Хуан родина Сан Хуан переїжджає до шахтарського регіону. Досліджуючи шахту Андромеди, сенйор Сан Хуан спускає Сусану на кінці мотузки в стару шахту. Шукаючи золоті монети, Сусана знаходить лише кістяк.
Після смерти чоловіка Сусани Флоренсіо, вона божеволіє, вірячи у те, що він все ще живий.
Лукаса Парамо (батька Педро) вбивають на власному весіллі, що спонукає його сина жорстоко розправитися з усіма гостями. Фульгор Седано сповіщає Педро, що у його батька був борг перед родиною Пресіадо. Задля того, щоб погасити борг Фульгор та Педро планують одружити останнього на Долорес Пресіадо. Місцевий провидець Осоріо застерігає Долорес від близькости з Педро у першу шлюбну ніч, тому вона просить міську проституйовану жінку Едувігес Діада переспати з ним замість неї. Едувігес погоджується але Педро перебрав з алкоголем та заснув. Для нього одруження слугувало лише інструментом зміцнення влади та збагачення, що принесло Долорес лише страждання.
Один з синів Педро Мігель гине, коли, їдучи до Контли перестрибує через паркан зі своїм конем. Попри жорстокий та невиправний характер Мігеля, отець Рентерія відпускає його гріхи після того, як Педро платить йому золотими монетами. Рентерія пригадує, як Мігель убив його брата і зґвалтував його племінницю. Пізніше місцева жебрачка Доротея зізналася отцю Рентерія, що торгувала дівчатами для Мігеля Парамо; священник не зміг їй цього пробачити.
Педро Парамо прагне приєднати землю Порібіо Альдрете до свого маєтку, і коли той приходить до будинку Едувігес його вішають та залишають його труп у зачиненій кімнаті. Едувігес після цього накладає на себе руки з відчаю. Жінка Педро Долорес залишає його маєток Медіа Луна і переїжджає до своєї сестри.
З початком мексиканської революції сільська місцевість стала дуже небезпечною, тому родина Сан Хуан повернулась до Комали. Сенйор Сан Хуан помирає, після чого його привид навідує божевільну Сусану але вона тільки сміється. До Парамо приходить чоловік що заїкається та сповіщає його про те, що революціонери захопили та вбили Фульгора Седано. Щоб захистити себе Педро запрошує місцевих революціонерів до свого будинку на вечерю, та обіцяє їм гроші та підтримку. Лідер революціонерів Ель Тількуате дізнається від Парамо, що грошей майже не залишилось і їм потрібно здійснити пограбування більшого міста заради припасів.
Коли Сусана Сан Хуан помирає вона відмовляється від відпущення гріхів священником, і отець Рентерія вдає, що надав їй останнє причастя. Жителі Комали влаштовують гучну вечірку, що дуже дратує Педро, який оплакує смерть Сусани. Зі злости Педро замородовує місто голодом. Дружина Абундіо Мартінеса, Рефугія, вмерла від голоду. Він вирушає до міста щоб випити, і знаходить Даміану Сінсерос, яка працювала кухаркою у Медіа Луна. Він зарізав Даміану та притягнув її тіло до маєтку Педро. Там Абундіо вбиває Педро Парамо, дізнаючись що він є одним з його позашлюбних синів. Помираючи, Парамо думає про Сусану і бачить привид Даміани.
Долорес Пресіадо помирає і на смертному ложі вона доручає своєму синові Хуану відправитися до Комали і знайти батька та отримати свій спадок. У Комалі Хуан зустрічає привидів Абундіо, Едувігес та Даміани, які розповіли йому історії міста. Він зустрічає Доніса та його сестру, які є парою. Він провів ніч у їхньому будинку. Переслідуваний привидами Комали, Хуан помирає від страху, його ховають у спільній могилі з Доротеєю. Замкнений у могилі, він переживає історію життя Педро Парамо.
Теми
Потойбічне життя в мексиканській культурі Книга глубоко досліджує корені мексиканської культури та її уявлень про життя після смерти. Суміш з корінних стародавніх вірувань (про душу та її динамічний зв'язок з фізичним світом) та католицизму, в якому майже усі персонажі прагнуть знайти спокуту після смерти. Обидві концепції частково пов'язані з ідеєю карми, де душа «платить за свої вчинки», як за життя, так і після смерти. Ми бачимо це на прикладі усіх духів, яких зустрічає Хуан за життя. Наприклад дух багряної жінки, яка розплачується за гріх інцесту зі своїм братом, або Доротеї, яка стає оповідачем разом з мертвим Хуаном наприкінці роману.
Такоє присутній концепт тісного співіснування реального та потойбічного світів, у якому більшість душ, навіть якщо їх тіла мертві, можуть з'являтися у реальному світі та взаємодіяти з живими людьми. Протягом усього твору ми бачимо постійні перехіди між двома світами, що свідчить про нелінійне відчуття часу та виміру.
Хоча більшість персонажів, здається, вже знають про це, вони мирно співіснують з цими явищами, що свідчить про прийняття тонкої грані між двома вимірами, характерне для мексиканської культури.
Надія Основна тема книги — надії та мрії людей як джерела мотивації, необхідної для досягнення успіху. Надія є головним мотивом дії кожного персонажа. Коли Долорес просить свого сина Хуана повернутися до Комали, вона сподівається, що він знайде свого батька і отримає те, на що заслуговує після всіх цих років. Відчай — інша головна тема роману. Надії кожного героя призводять до відчаю, оскільки жодна з їхніх спроб досягти своєї мети не є успішною.
Хуан їде до Комали з надією, що він зустрінеться і нарешті дізнається про свого батька. Йому не вдається цього зробити, і він помирає в страху, втративши будь-яку надію.
Педро сподівається, що Сусана Сан Хуан повернеться до нього через стільки років. Він був закоханий у неї, коли був маленьким хлопчиком, і згадує, як запускав з нею повітряних зміїв у юності. Коли вона нарешті повернулася до нього, вона збожеволіла і поводиться так, ніби її перший чоловік досі живий. Проте Педро сподівається, що з часом вона його полюбить. Доротея каже, що Педро по-справжньому любив Сусану і бажав їй тільки найкращого.
Отець Рентерія живе надією, що колись зможе повністю виконати свої обітниці католицького священика.
Привиди та безтілесна природа істини також є повторюваними темами в тексті. Коли Хуан приїжджає до Комали, це місто-привид, але це лише поступово відкривається читачеві. Наприклад, в епізоді з Даміаною Сіснерос Хуан розмовляє з нею, вірячи, що вона жива. Вони разом гуляють містом, аж поки в нього не виникає підозра, звідки вона дізналася, що він у місті, і він нервово запитує: «Даміана Сіснерос, ти жива?». Ця зустріч показує, що правда швидкоплинна, завжди мінлива і її неможливо точно визначити. Важко достеменно знати, хто мертвий, а хто живий у Комалі.
Іноді порядок і природа подій, що відбуваються у творі, не такі, як здається на перший погляд. Наприклад, на середині книги початкова хронологія порушується, коли читач дізнається, що багато з того, що відбувалося до цього, було спогадом про більш ранній час.
Інтерпретація Критики переважно вважають Педро Парамо або твором магічного реалізму, або попередником пізніших творів магічного реалізму; це стандартна латиноамериканська інтерпретація. Однак магічний реалізм - це термін, винайдений, щоб відзначити зіставлення сюрреалістичного з буденним, де кожне з них має риси іншого. Це спосіб додати сюрреалістичних або надприродних якостей до письмового твору, уникаючи при цьому повної невіри. «Педро Парамо» відрізняється від інших творів цього типу тим, що головний оповідач чітко заявляє у другому абзаці роману, що його розум наповнився мріями, що він дав волю ілюзіям, і що в його свідомості сформувався світ, пов'язаний зі сподіваннями знайти людину на ім'я Педро Парамо. Так само, через кілька розділів цієї розповіді Хуан Пресіадо стверджує, що його голова наповнилася шумом і голосами. Він не може відрізнити живих людей від привидів. Деякі критики вважають, що певні якості роману, зокрема фрагментарність оповіді, фізична фрагментарність персонажів, а також слухові та зорові галюцинації, описані головним оповідачем, вказують на те, що подорож і видіння цього роману можна радше асоціювати з розладом чуттів, притаманним шизофренії або схожим на неї станам, аніж з магічним реалізмом.
Назва роману Назва підкреслює важливість постаті Педро Парамо. Його життя та рішення є ключовими для виживання міста Комала. Його прізвище означає «безплідна рівнина» або «пустка», на яку перетворюється місто Комала в результаті його маніпуляцій. Він відповідає не лише за економічний добробут міста, а й за існування багатьох його мешканців. Серед його нащадків — Абундіо, Мігель, Хуан та незліченна кількість інших. Його регулярно зображують ґвалтівником жінок, і навіть Доротея не може встежити за всіма жінками, з якими він переспав. Він також відповідає за безпеку міста. Він укладає угоду з революційною армією переважно у власних інтересах і задля захисту. Але як власник такої великої ділянки землі, він також відповідає за фізичний добробут міста. Прикладом його влади є рішення дозволити Комалі голодувати і нічого не робити з полями та врожаєм. Місто в'яне через його апатію та байдужість. Весь роман зосереджений на його діях, апетитах і бажаннях.
Персонажі
Головні герої Хуан Парамо — головний оповідач