Підполковник Роберт Блер Мейн (, DSO & Three Bars) (11 січня 1915 — 14 грудня 1955), більш відомий як Педді Мейн або просто Блер, був офіцером британської армії з Ньютаунвардса. Був чемпіоном з боксу серед аматорів, здобув кваліфікацію адвоката і був капітаном збірної Ірландії та Британських і Ірландських левів у регбійному союзі, перш ніж стати одним із засновників Спеціальної повітряної служби

Мейн був ключовою фігурою під час багатьох операцій Другої світової війни, як на ранніх етапах створення SAS, так і під час масштабних наступальних кампаній союзників. Його військова кар'єра охоплює операції в Північній Африці, на Середземному морі, у Західній Європі та під час висадки союзників у Нормандії.

Раннє життя та спортивні досягнення Роберт Блер «Падді» Мейн народився в Ньютаунвардсі, графство Даун, Ірландія, третім сином і шостим з семи дітей вірної пресвітеріанської родини шотландського походження, серед яких був сер Вільям Мейн. Мейни стали відомими в Ольстері як купці та землевласники, що володіли кількома підприємствами роздрібної торгівлі в графстві Даун — у них було кілька підприємств. Нащадок Бойлів та О'Нілів, Мейн був охрещений Робертом Блером на честь троюрідного брата, капітана Роберта Річмонда Блера (англ. Robert Richmond Curwen Blair, DSO), який на момент його народження служив у 5-му батальйоні прикордонного полку під час Першої світової війни. Родинний дім, Маунт Плезант Хаус, був розташований на пагорбах над Ньютаунардсом.

Мейн навчався в гімназії Regent House School. Саме там відкрився його талант до гри у регбі. У віці 16 років він грав як за шкільну команду, так і за місцевий клуб. Навчаючись у гімназії, він також грав у крикет і гольф, а також виявив здібності до стрільби у стрілецькому клубі. Потім Мейн вступив на юридичний факультет Королівського університету в Белфасті, вивчаючи право, щоб стати адвокатом.

Бувши студентом Королівського університету, Мейн почав займатися боксом і в серпні 1936 року став чемпіоном Ірландії серед студентів у важкій вазі. Після цього він дійшов до фіналу британського чемпіонату серед студентів у важкій вазі, але програв за очками. З гандикапом 8 він виграв Кубок президента гольф-клубу Скрабо наступного року.

Першу кепку збірної Ірландії з регбі Мейн також отримав у 1937 році, в матчі проти Уельсу. Завоювавши ще п'ять кепок для Ірландії як крайній нападник, Мейн був відібраний для участі в турі Британських Левів 1938 року до Південної Африки. Хоча Леви програли перший тестовий матч, південноафриканська газета заявила, що Мейн був «видатним гравцем у групі, яка з азартом і невтомністю виконувала величезне завдання». Він зіграв у сімнадцяти з двадцяти провінційних матчів і в усіх трьох тестових матчах. Повернувшись додому з Південної Африки, він приєднався до RFC Malone в Белфасті.

Під час турне по Південній Африці з «Британськими та Ірландськими левами» у 1938 році, проявився буйний характер Мейна: він розгромив готельні номери партнерів по команді, тимчасово звільнив в'язня, з яким подружився і який працював на будівництві стадіону «Елліс Парк», а також втік з офіційної вечері, щоб піти на полювання на антилоп.

Мейн отримав схвальний відгук під час трьох матчів за збірну Ірландії, які він зіграв у 1939 році, в одному зі звітів говорилося: «Мейн, який вирізняється стриманою, майже безжальною ефективністю, що сильно контрастує з азартною манерою О'Лафліна, може здаватися не надто швидким, але, як не раз пересвідчувалися тричвертні та фулбеки, він долає дистанцію з винятковою швидкістю для своєї статури».

Також як кадет Королівського університету Белфасту, Корпус підготовки офіцерів Мейн закінчив університет зі ступенем бакалавра права на початку 1939 року і приєднався до компанії George Maclaine & Co. в Белфасті після того, як п'ять попередніх років працював стажером в адвокатській фірмі Томаса К.Г. Макінтоша.

Друга світова війна

Початкові призначення У лютому 1939 року, до початку Другої світової війни, Мейн приєднався до 4-го батальйону (додаткового резерву) Королівських ольстерських стрільців у Ньютаунвардсі, а наступного місяця отримав призначення в Королівську артилерію і був направлений до 5-ї легкої зенітної батареї (5LAA) у складі 8-го зенітного полку, пізніше 8-го (Белфаст) важкого зенітного полку. Коли 5-та LAA батарея була призначена до 9-го зенітного полку для служби за кордоном, Мейна перевели до 66-го легкого зенітного полку в Північній Ірландії. Потім, у квітні 1940 року, перевели назад до Королівських Ольстерських стрільців.

Після заклику Вінстона Черчилля сформувати рейдерський загін «butcher and bolt» після евакуації з Дюнкерка, Мейн зголосився добровольцем до новоствореного 11-го (шотландського) командос, який був відряджений до Камероніанців (шотландських стрільців). Вперше він взяв участь у бойових діях у червні 1941 року другим лейтенантом 11-го командос під час Сирійсько-Ліванської кампанії. Мейн успішно командував підрозділом під час битви на річці Літані в Лівані проти французьких військ Віші. Операцією командував майор Дік Педдер, гірська легка піхота, який загинув у бою. Мейн відіграв видатну роль у рейді, про що було згадано в донесеннях.

Переведення до Спеціальної повітряної служби (SAS) Друг Мейна, лейтенант Еойн Макгонігал, порекомендував його капітану Девіду Стірлінгу. Макгонігал був його товаришем по службі в 11-му (шотландському) командос і одним з перших добровольців Спеціальної повітряної служби (SAS), які тоді були відомі просто як «Парашутна частина». Поширеною є думка, що Мейн був заарештований за побиття свого командира, підполковника Джеффрі Кіза, коли Стірлінг зустрів його. Згідно з особистим щоденником Кіза, він не був у офіцерській їдальні 11-го командос у Саламіні на Кіпрі ввечері 21 червня 1941 року, коли Мейна звинуватили в побитті свого колеги-офіцера, майора Чарльза Нейпіра.

Однак більш уважне вивчення сучасної документації показує, що це вигадка. Кіз у своєму щоденнику повідомив, що в день, коли він нібито зазнав нападу з боку Мейна, він був відсутній, а перебував на вечері за межами міста. Далі у вигадці йдеться, що Кізу не залишилося іншого вибору, як вигнати Мейна з підрозділу, попри існування документа, написаного самим Кізом, в якому детально описано, що Мейн просто «залишив підрозділ» після подання заяви про переведення на Далекий Схід.

Крім того, Стірлінг не міг відвідати Мейна у в'язниці. Важливо, що запропонована дата цього візиту наприкінці червня була лише через тиждень після катастрофічного першого стрибка Стірлінга з парашутом у пустелі, в результаті якого він тимчасово паралізувався від талії вниз.

Спеціальна повітряна служба – 1941 і 1942 роки З листопада 1941 року до кінця 1942 року під час Кампанії в Лівійській пустелі Мейн брав участь у численних нічних рейдах глибоко в тилу ворога, де бійці SAS завдавали значних збитків, знищуючи багато ворожих літаків на землі. Саме Мейн започаткував тактику швидких рейдів на військових джипах типу «удар і втеча», зокрема на аеродромах країн Осі. Національний військовий музей заявив, що Мейн «особисто знищив понад 100 літаків».

Перший успішний рейд відбувся 14 грудня 1941 року на Ваді-Тамет у Лівії, під час якого було знищено авіатехніку та нафтобази, допоміг зберегти існування SAS після провалу попереднього рейду біля Сирта. За свою участь у рейді на Ваді-Тамет Роберт Мейн був нагороджений Орденом за видатні заслуги (DSO).. Також 27 грудня 1941 року його було підвищено до звання лейтенанта, а 24 лютого 1942 року отримав похвалу в донесеннях

В офіційному звіті Мейна про рейд на Тамет зазначається:

В районі аеродрому та навколо нього було завдано таких збитків:

14 літаків знищено за допомогою бомб; 10 літаків пошкоджено шляхом руйнування приладових панелей; Підірвано склади з бомбами та пальним; Проведено розвідку аж до берегової лінії, проте виявлено лише порожні хатини; Підірвано кілька телефонних стовпів; За деякими італійцями стежили, а хатину, з якої вони вийшли, обстріляли з пістолетів-кулеметів та пістолетів, а також підклали бомби в ній та навколо неї. Судячи з усього, там перебувало близько тридцяти мешканців. Про завдані збитки нічого не відомо.

Падді Мейн взяв участь у найуспішнішому рейді SAS під час «Війни в пустелі», коли в ніч на 26 липня 1942 року британські та французькі командос на вісімнадцяти озброєних джипах здійснили . Залишившись непоміченими, вони вивели з ладу до 40 німецьких літаків, втративши лише три джипи та двох бійців які загинули у бою.

Примітки

Посилання