Маша Калеко, при народженні Голда Малка Ауфен (; нар. 7 червня 1907, Хшанув, Галичина, Австро-Угорщина ; пом. 21 січня 1975, Цюріх) — німецькомовна поетеса, пов'язана з рухом «Нова об'єктивність».

Біографія Голда Малка Ауфен була позашлюбною дитиною австрійської єврейки Розалії Хаї Райзель Ауфен і єврейського купця з російським громадянством Фішеля Енґеля. На початку Першої світової війни в 1914 році мати з доньками Машею та Леєю, рятуючись від війни, переїхала до Німеччини. У Франкфурті-на-Майні Ауфен відвідувала початкову школу. Її батько був інтернований там як ворожий чужинець через російське громадянство. У 1916 році сім'я переїхала до Марбурга, а 1918 року — до Берліна, у квартал Шойнерфіртель Шпандауського передмістя (Grenadierstraße 17 — сьогодні, зі зміненими номерами будинків, Almstadtstraße 19).

Тут Ауфен провела шкільні та університетські роки. Хоча вона була гарною ученицею і дуже цікавилася навчанням, її батько вважав, що навчання дівчині не обов'язкове. У 1922 році її батьки одружилися за цивільною церемонією, вона була визнана своїм батьком як рідна дочка і отримала його прізвище.

У 1925 році Маша Енґель почала навчання в Управлінні соціального забезпечення робітників єврейських організацій Німеччини на Августштрасе, 17 у Берліні. Водночас вона відвідувала вечірні курси з філософії та психології, зокрема в приватному Університеті Лессінга в Берліні та в Університеті Фрідріха Вільгельма.

31 липня 1928 року вона одружилася з Саулом Аароном Калеко, вчителем івриту, майже на 10 років старшим за неї, якого вона знала з 1926 року. Наприкінці 1920-х вона познайомилася з мистецьким авангардом Берліна, який збирався в Романській кав'ярні. Так вона познайомилася зокрема з Ельзою Ласкер-Шулер і Йоахімом Рінгельнацем.

У 1929 році Маша Калеко опублікувала свої перші кабаре-вірші в журналі Der Querschnitt, які відображають життя звичайних людей і атмосферу в Берліні її часу у веселих і меланхолійних тонах. З 1930 року працювала на радіо та в артистичному кабаре (Küka).

У 1933 році вона опублікувала «Ліричний зошит-стенограму», про який філософ Мартін Гайдеггер написав їй у 1959 році: «[…] Ваш „Зошит-стенограма“ говорить про те, що ви знаєте все, що дано знати смертним». Загальнонаціональне спалення нацистами книг у травні 1933 року не вплинуло на її публікації. Її добірка була опублікована в січні 1933 року, і націонал-соціалісти ще не зрозуміли, що Маша Калеко була єврейкою. «Маленька читанка для дорослих» вийшла в 1934 році.

У 1933/1934 роках Калеко навчалася у Школі Раймана в Берліні в класі написання реклами.

У грудні 1936 року в Берліні Калеко народила сина Ев'ятара Александра Міхаеля (у вигнанні його ім'я змінили на Стівен). Батьком був диригент і музикознавець Хемьо Вінавер, який приїхав із Варшави. 22 січня 1938 року шлюб Саула та Маші Калеко було розірвано. Через шість днів вона одружилася з Вінавером. Вона зберегла прізвище Калеко як своє сценічне ім'я.

Її книги незабаром були заборонені націонал-соціалістами як «шкідливі й небажані твори». Нова родина емігрувала до США у вересні 1938 року. Чоловік не досяг там професійних успіхів; Калеко тримала родину на плаву, пишучи рекламні тексти та дитячі вірші. У 1939 році вона публікувала тексти в німецькомовній газеті для єврейських емігрантів Aufbau. У 1944 році родина Вінавер/Калеко отримала громадянство США. 6 грудня 1945 року, коли Нью-Йоркський прогресивний літературний клуб вшановував пам'ять померлих поетів, активну роль в цій роботі відіграла і Маша Калеко. Американський видавець опублікував її «Вірші для сучасників» у 1945 році. Калеко жила в Грінвіч-Віллідж під час свого перебування в Нью-Йорку з 1942 по 1957 рік; За її колишньою адресою на вулиці Мінетта на Мангеттені з 2007 року встановлена меморіальна дошка.

Після війни Калеко знову знайшла читацьку аудиторію в Німеччині. Її «Зошит ліричних стенограм» знову був успішно опублікований Rowohlt (1956), а потім «Вірщі для сучасників»; обидві збірки потрапили до списків бестселерів. Тож Калеко наважилася повернутися до Західної Німеччини. У 1960 році Академія мистецтв у Західному Берліні мала нагородити її премією Фонтане. Коли Калеко дізналася, що колишній штандартенфюрер СС Ганс Егон Гольтгузен був у журі для нагородження, вона відмовилася від номінації. Керівний директор академії Герберт фон Буттлар виправдовував членство Гольтузена в СС як юнацьку дурість. Хоча наприкінці війни тому було 32 роки. З іншого боку, він звинуватив Калеко в поширенні неправдивих чуток і сказав їй, що якщо «емігрантам не подобається, як ми тут ведемо справи», вони повинні триматися подалі. У тому ж році вона емігрувала з чоловіком до Єрусалиму. Там вона сильно страждала від мовної та культурної ізоляції та жила розчарованим і самотнім життям. У 1968 році в Нью-Йорку після важкої хвороби помер її музично обдарований син. У 1973 році помер чоловік. В останній рік життя вона знову знайшла сили висловити свій біль, горе і самотність у віршах.

Восени 1974 року вона востаннє відвідала Берлін і 16 вересня прочитала лекцію в Американській бібліотеці. Маша Калеко планувала окрім свого дому в Єрусалимі купити невелику квартиру в Берліні, щоб жити в місці, де у неї залишилися щасливі спогади з молодості. На зворотному шляху в Єрусалим її здоров'я настільки погіршилося, що їй довелося зупинитися в Цюріху, вона потрапила в лікарню і була прооперована. Там вона і померла від раку шлунка 21 січня 1975 року, через 14 місяців після свого чоловіка. Її могила розташована на єврейському кладовищі Оберер Фрізенберг у Цюріху.

Творчість Для творчості Маші Калеко характерна міська поезія з іронічним, ніжним, меланхолійним відтінком. Її найвидатніші твори у вигнанні розповідають про її втечу від націонал-соціалістичного режиму та пов'язані з цим почуття політичного вигнання. Як єдину відому жінку-поетесу руху Нової Обєктивності, її часто порівнювали з її колегами-чоловіками; Її називали «Рінгельнацем у спідниці» або «Кестнером у спідниці». Її вірші, покладені на музику як шансони, виконували співачки, такі як Ганне Відер, або виконуються й сьогодні такими співаками, як Райнер Білфельдт, Ґюнтер Галл чи Ребекка Зіглер. Співачка Дота Кер присвятила Калеко цілих два альбоми, поклавши на музику твори поетеси. Приватний архів поетеси зберігається в німецькому літературному архіві в Марбаху.

Примітки

Посилання

Kaléko-Website von Gisela Zoch-Westphal Kaleko liest eigene Gedichte lyrikline.org Kaléko im Germersheimer Übersetzerlexikon, 2018, von Uwe Czier, Dora Primus Ralph Erdenberger: 7. Juni 1907 — Geburtstag der Dichterin Mascha Kaléko WDR ZeitZeichen vom 7. Juni 2022. (Podcast)