Екологічна партія «Зелені» проти Європейського парламенту (1986 року) (справа 294/83) — справа права Європейських Співтовариств, що стосується конституційних рамок і фінансування політичних партій у Європейській Унії. Суд Справедливості визнав, що акти Європейського парламенту, які породжують юридичні наслідки для третіх осіб, підлягають судовому контролю. Суд виходив із того, що Європейське економічне співтовариство є Співтовариством, заснованим на «верховенстві права», а тому акти його інституту підлягають судовому контролю їх відповідності установчим договорам. Рішення стало одним із основоположних у розвитку принципу судового контролю в праві Європейських Співтовариств.
Спір виник після того, як Європейський парламент ухвалив рішення про порядок розподілу коштів для фінансування інформаційної кампанії напередодні виборів до Європейського парламенту 1984 року. Екологічна партія «Зелені» вважала, що встановлені правила надавали перевагу вже представленим у парламенті політичним силам і порушували принцип рівного ставлення. Оскільки тодішня редакція установчих договорів прямо не передбачала можливості оскарження актів Європейського парламенту за позовом про скасування, Суд Справедливості мав визначити, чи підлягають такі акти судовому контролю.
Ця справа важлива тим, що в ній суд уперше прямо охарактеризував Європейське економічне співтовариство як Співтовариство, засноване на верховенстві права.A Alemanno, 'What Has Been, and What Could Be Thirty Years after Les Verts/European Parliament: Individual Access to EU Justice' in M Poiares Maduro and L Azoulai, The Past and Future of EU law — The Classics of EU law revisited on the 50th Anniversary of the Rome Treaty (2010) 324
Ця справа належить до офіційного списку із п'ятдесяти семи справ, які були перекладені в рамках підготовки до вступу нових держав-членів до Європейської Унії у 2004 році.Official list of 57 cases on curia.europa.eu
Зміст Партія зелених оскаржила фінансування політичної партії з парламенту. Вони стверджували, що система несправедлива щодо розподілу щодо нових партій. Вони вимагали заяви про те, що Європейське співтовариство не має права надавати фінансування політичним партіям.
Судове рішення Суд Справедливости постановив, що питання політичного фінансування партій слід розглядати як питання, яке повністю належить вирішувати державам-членам відповідно до статті 7(2) Договору про функціонування Європейського Союзу Акту від 20 вересня 1976 року щодо виборів представників Асамблеї шляхом прямого загального виборчого права.
Згідно з рішенням, система, за якою європейські політичні партії фінансувалися користуючись з економічних ресурсів безпосередньо з бюджетів окремих парламентських груп, які фінансувалися користуючись з ресурсів із загального бюджету Європейських Співтовариств, була визнана незаконною. Ця система давала неправомірні переваги політичним суб'єктам, які належали до виборної інституції: для Суду державні ресурси повинні розподілятися без різниці між партіями, присутніми в Парламенті, і тими, хто бажає увійти до нього вперше.
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки
Джерела
Джолієт і Кілінґ, «Відшкодування витрат на вибори: забута суперечка» (1994) 19 ELR 243