«Moonchild» — четверта композиція з дебютного альбому британського прогрок-гурту King Crimson In the Court of the Crimson King.
Після репетицій у 2013—2014 роках King Crimson у своєму 8-му складі вперше виконував пісню наживо 18 жовтня 2017 року в Остіні, штат Техас, через 48 років після її випуску в альбомі.
Написання Перша частина композиції, «The Dream»Smith, Chris (2009). One Hundred One Albums that Changed Popular Music. Oxford University Press. ISBN 978-0195373714, — це мелотронна балада, але через 2,5 хвилини вона змінюється вільною інструментальною імпровізацією («The Illusion») на гітарі, вібрафоні та ударних, яка триває до кінця пісні. Роберт Фріпп у цій частині грає фрагмент «» (з альбому ). У Фріпп та його колега Стівен Вілсон відредагували композицію, видаливши близько 2,5 хвилини оригінальної імпровізації (той самий виконуваний Фріппом фрагмент). У цьому релізі оригінальну версію подано як бонус-трек.
У пісні ударник виконує унікальну партію на тарілкахEverett, Walter (2008). The Foundations of Rock: From «Blue Suede Shoes» to «Suite: Judy Blue Eyes»: From «Blue Suede Shoes» to «Suite: Judy Blue Eyes». Oxford University Press. ISBN 978-0199718702., яке було високо оцінене музичними критиками й письменникамиMartin, Bill (1998). Listening to the Future: The Time of Progressive Rock, 1968—1978. Open Court Publishing. ISBN 081269368X.. Пісню описали як «космічний джем». Джайлз описує радикальний «Moonchild» як…можливість. Ми записали матеріал, який хотіли бачити в альбомі, тож подумали: чому б не записати щось, що не є джаз-імпровізацією, але водночас безструктурне? Щоб залишилися лише час і простір. З усіх видів мистецтва музика є найабстрактнішою: її не можна взяти в руки, потримати або повісити на стіну. Ми почали з цієї пісеньки, а потім просто полетіли в космос, у небуття — подивитися, що з цього вийде. Якби вийшла дурниця, ми б її не залишили. Я дивлюся на це з іншого боку: а що було б, якби ми цього не зробили?Barnes, Mike (2024). A New Day Yesterday: UK Progressive Rock & the 70s (2nd ed.). London: Omnibus Press. pp. 54–56. ISBN9781915841360.Майк Барнс (Mike Barnes) у своїй книзі «A New Day Yesterday» пише:Про це рідко згадують, але чверть хронометражу In the Court of the Crimson King — це . <…> Пісню «Moonchild» згадували в тогочасних рецензіях хіба що побіжно, і пізніше про неї теж майже не писали. Складається враження, що деякі слухачі цей трек просто пропустили — як фанати «Бітлз» пропускали «», — але в певному споглядальному розумінні «Moonchild» була водночас чудово зіграним і найавантюрнішим треком зі створених тогочасними британськими рок-гуртамиBarnes, Mike (2024). A New Day Yesterday: UK Progressive Rock & the 70s (2nd ed.). London: Omnibus Press. pp. 54–56. ISBN 9781915841360..У 1988 році режисер Вінсент Галло використав композицію у своєму незалежному фільмі «Баффало-66».
Учасники гурту
Роберт Фріпп — електрогітара — мелотрон, вібрафон, дерев'яні духові Грег Лейк — вокал — барабани, перкусія — тексти пісень
Кавер-версії
Британський рок-гурт використав мелодію пісні «Moonchild» для свого треку «M62 Song». Репер використав семпли пісні у своєму треку «Doctor Doctor». У 1991 році інтерпретацію «Moonchild» зробив італійський психоделічний прогрок-гурт на альбомі The Smell of The Rainy Air.
Література
Примітки