База «Гідронавт» (Севастопольська База спеціального експериментального флоту та підводних апаратів) — організація, що діяла на території України (на той час — Українська РСР) в період з 1 січня 1987 року до 30 червня 1991 року і експлуатувала найбільшу кількість цивільної підводної техніки в СРСР.

Історична довідка Згідно з наказом Міністра рибного господарства СРСР № 645 від 1 грудня 1986 року Севастопольське експериментально-конструкторське бюро з підводних досліджень (СЕКБП) з 1 січня 1987 року було перейменовано на Севастопольську Базу спеціального експериментального флоту та підводних апаратів (Базу «Гідронавт»).

За час існування Бази «Гідронавт» її матеріально-технічну базу було поповнено новозбудованими підводними апаратами та надводними суднами, зокрема:

пілотованим підводним апаратом (ППА) «Лангуст» — у грудні 1987 року; підводною спостережною камерою, що буксирується (ПСКБ), «Тетіс-Н» — у 1990 році; морським рятувальним буксиром (МРБ) «Ахтіар» (проєкт 1454) — у липні 1989 року; рибопошуковим судном (РПС) «Кача» (проєкт 502ЕМ) — 20 березня 1990 року; рибопошуковим судном (РПС) «Каламита» (проєкт 502ЕМ) — 27 березня 1990 року; рибопошуковим судном (РПС) «Карат» (проєкт 502ЕМ) — 19 квітня 1990 року.

У звіті Національної дослідницької ради США за 1996 рік зазначалося, що в колишньому СРСР налічувалося понад 30 пілотованих підводних апаратів — більше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу. Значна частина цих апаратів базувалася в Україні, у Севастополі, який був головною базою їхнього забезпечення.

Серед пілотованих підводних апаратів, згаданих у звіті, були «Сєвєр-2», «Сєвєр-2 біс», «ТІНРО-2», «ТІНРО-2 біс», «Бентос-300» № 1 і «Бентос-300» № 2. Усі ці апарати перебували в експлуатації Бази «Гідронавт» протягом усього періоду її існування..

За час існування організації під різними назвами судна-носії здійснили понад 300 експедицій у різні райони Світового океану, зокрема до Арктики й Антарктики. Під час цих експедицій було виконано понад 6 000 занурень на глибини до 2 000 метрів.

Відділ підготовки гідронавтів підготував близько 300 гідронавтів і гідронавтів-дослідників.

У період найбільш інтенсивної експлуатації пілотованих підводних апаратів (ППА) та підводних лабораторій «Бентос-300» (1981—1990) щороку здійснювалося від 350 до 450 занурень. За цей час, завдяки професійній майстерності колективу Бази «Гідронавт», не сталося жодної аварії та загибелі членів екіпажів ППА та підводних лабораторій.

База «Гідронавт» була ліквідована наказом Міністра рибного господарства СРСР від 5 березня 1991 року. Її правонаступником було визначено Науково-виробниче підприємство «Мариекопром»..

Структура

Берегові підрозділи У Севастополі структура Бази «Гідронавт» залишалася такою самою, як і в СЕКБП.

База технічного обслуговування База технічного обслуговування (БТО) була складовою частиною Бази «Гідронавт» і розташовувалась у Комишовій бухті м. Севастополя.

Призначення БТО:

освоєння підводної техніки та суден-носіїв; відпрацювання та доопрацювання новоприбулої підводної техніки; технічне обслуговування та ремонт підводної техніки і суден-носіїв; модернізація та переобладнання підводних апаратів; випробування спеціальних глибоководних пристроїв і виробів.

База технічного обслуговування мала необхідний комплект технологічного обладнання, що дозволяв виконувати всі види ремонту підводної техніки, за винятком кількох специфічних робіт. БТО також мала плавучий та стаціонарний причали. Стаціонарний причал був обладнаний портальним краном.

Відділ підводних досліджень У відділі підводних досліджень працювали вчені — океанологи, гідрологи, іхтіологи, геологи та представники інших морських дослідницьких спеціальностей. З працівників цього відділу формувалися частково або повністю наукові групи для морських експедицій, що проводилися з метою вивчення шельфу Світового океану. У цих експедиціях фахівці відділу виступали у ролі підводних спостерігачів (гідронавтів-дослідників), здійснюючи занурення на пілотованих підводних апаратах і підводних лабораторіях «Бентос-300».

В експедиціях із використанням ПСКБ «Тетіс» брали участь фахівці відділу проєктування і модернізації знарядь вилову.

Відділ підготовки гідронавтів У складі Бази «Гідронавт» діяв Відділ підготовки гідронавтів (керівник — кандидат військово-морських наук Г. Трубчанін), який здійснював підготовку гідронавтів і гідронавтів-дослідників для Бази, а також для організацій інших міністерств і відомств.

Далекосхідна філія У 1988 році в місті Владивостоці була створена Далекосхідна філія Бази «Гідронавт», оскільки значна частина робіт виконувалась у Тихоокеанському регіоні. Там працювали НПС «Одісей» з ППА «Омар», РПС «Гідронавт »з ППА «ТІНРО-2», РПС «Рекорд» з ПСКБ «Тетіс», МРБ «Ахтіар».

Підводна техніка

Парк підводної техніки База «Гідронавт» у своїй експедиційній діяльності використовувала такі типи підводної техніки: пілотовані підводні апарати (ППА), підводні лабораторії буксировані (ПЛБ) «Бентос-300», а також підводні спостережні камери буксировані (ПСКБ) «Тетіс»..

Уся підводна техніка, яка експлуатувалася в Базі «Гідронавт», була спроєктована та збудована в СРСР. До підводної техніки першого покоління відносилися: ПЛБ «Бентос-300», ППА «Сєвєр-2» і «ТІНРО-2», ПСКБ «Тетіс», а пілотовані підводні апарати «Риф», «Омар» і «Лангуст» належали до другого покоління.

Підводна техніка Бази «Гідронавт»: №ТипНазва ПроєктДата  прийняттяГлибина робоча max, мЕкіпаж,   осібАвтономність робоча/аварійна, год1ППА«Сєвєр-2»182522.12.19702 00059 / 722ППА«Сєвєр-2 біс»182502.12.19762 00059 / 723ППА«ТІНРО-2»160223.10.197340026 / 724ППА«ТІНРО-2 біс»160219.06.197540026 / 725ПЛБ«Бентос-300» №1 160327.09.197632012336 / 4806ПЛБ«Бентос-300» № 2160302.09.198332012336 / 4807ППА«Риф»Риф19858524 / 728ППА«Омар»Омар198654036 / 729ППА«Лангуст»Омар198754036 / 7210ПСКБ«Тетіс» № 01807160528.12.197320026 / 2411ПСКБ«Тетіс» № 01809160522.08.197420026 / 2412ПСКБ«Тетіс» № 01836160516.12.197420026 / 2413ПСКБ«Тетіс-Н»16051199020026 / 24

Класифікація за типом апарата У науковій і технічній літературі підводні апарати поділяють на пілотовані й безпілотні. Відповідно до цього поділу вся підводна техніка Бази «Гідронавт» належить до пілотованих підводних апаратів.

ISO 5411, уперше прийнятий у 2024 році, визначає пілотований підводний апарат як самохідний.

Усі автономні пілотовані підводні апарати Бази «Гідронавт» — «Сєвєр-2», «Сєвєр-2 біс», «ТІНРО-2», «ТІНРО-2 біс», «Бентос-300» № 1, «Бентос-300» № 2, «Лангуст», «Омар» і «Риф» — належать до таких типів підводних апаратів:

підводний апарат (англ. submersible) — тип самохідного судна, що може пересуватися та маневрувати під водою (п. 3.1.1); пілотований підводний апарат (англ. manned submersible) — підводний апарат, у міцному корпусі якого перебуває одна або більше осіб, оснащений одним або кількома доступними входами з поверхні або підводними герметичними чи негерметичними входами (п. 3.1.2); автономний (неприв’язний) підводний апарат (англ. untethered submersible) — підводний апарат без кабель-троса або троса (п. 3.1.4); транспортний підводний апарат (англ. transport submersible) — пілотований підводний апарат, призначений для перевезення вантажів, обладнання або пасажирів під водою, крім екіпажу, з метою відпочинку, наукових експедицій, рятувальних чи інших операцій (п. 3.1.5).

Крім того, ПЛБ «Бентос-300» № 1 і «Бентос-300» № 2 відповідно до ISO 5411 належать до категорій підводних апаратів зі шлюзовою камерою (п. 3.1.8) і морських лабораторій (п. 3.1.13). Під час виконання окремих дослідницьких робіт вони також могли експлуатуватися в режимі буксирування, що відповідає визначенню буксированого підводного апарата (п. 3.1.9) цього стандарту.

Оскільки стандарт ISO 5411 визначає пілотований підводний апарат як самохідний, підводні спостережні камери буксировані (ПСКБ) «Тетіс», що експлуатувалися Базою «Гідронавт», формально не належать до цієї категорії. Водночас за своїми конструктивними ознаками вони відповідають визначенням прив'язного та буксированого підводних апаратів, наведеним у пунктах 3.1.3 і 3.1.9 стандарту. Стандарт ISO 5411 прямо не враховує можливість наявності екіпажу в таких апаратах.

Класифікація за глибиною занурення У науково-технічній літературі відсутня єдина загальноприйнята класифікація пілотованих підводних апаратів (ППА) за глибиною занурення, тому різні автори використовують різні межі поділу та назви класифікаційних груп.

Один із поширених підходів передбачає поділ ППА на такі категорії:

малих глибин — до 600 м; середніх глибин — від 600 до 2 000 м; великих глибин — понад 2 000 м.

Відповідно до цієї класифікації, поділ підводної техніки Бази «Гідронавт» за глибиною занурення є таким: до апаратів малих глибин належать «Риф», «ТІНРО-2», «ТІНРО-2 біс», «Бентос-300» №1, «Бентос-300»№2, «Омар», «Лангуст» і «Тетіси»; до апаратів великих глибин належать «Сєвєр-2» і «Сєвєр-2 біс».

В інших джерелах використовується подібна градація, але з іншими межами глибин:

малих глибин — до 100 м; середніх глибин — від 100 до 2 000 м; великих глибин — понад 2 000 м.

Відповідно до цієї класифікації, поділ підводної техніки Бази «Гідронавт» за глибиною занурення є таким: до апаратів малих глибин належить «Риф»; до апаратів середніх глибин — «ТІНРО-2», «ТІНРО-2 біс», «Бентос-300» №1, «Бентос-300»№2, «Омар», «Лангуст» і «Тетіси»; до апаратів великих глибин належать «Сєвєр-2» і «Сєвєр-2 біс»..

Комітет пілотованих підводних апаратів Товариства морських технологій запропонував таку класифікацію підводних апаратів за максимальною робочою глибиною занурення:

Група 1 — апарати для глибоководних океанічних досліджень, призначені для роботи в абісальній та гадальній зонах (понад 1 000 м); Група 2 — апарати середніх океанічних глибин (від 300 до 1 000 м); Група 3 — апарати прибережних океанічних глибин (до 300 м).

Відповідно до цієї класифікації, підводна техніка Бази «Гідронавт» за максимальною робочою глибиною занурення розподіляється так: до Групи 1 належать «Сєвєр-2» і «Сєвєр-2 біс»; до Групи 2 — «ТІНРО-2», «ТІНРО-2 біс», «Бентос-300» №1, «Бентос-300» №2, «Омар» та «Лангуст»; до Групи 3 — «Риф» і «Тетіси».

Флот суден Для експлуатації підводних апаратів їх необхідно доставити до місця проведення підводних робіт. Пілотовані підводні апарати (ППА) і підводні спостережні камери буксировані (ПСКБ) доставляли в будь-яку точку Світового океану суднами-носіями, а підводні лабораторії буксировані (ПЛБ) «Бентос-300» буксирували до місця підводних робіт за допомогою судна забезпечення.

На суднах-носіях були обладнані спеціальні ангари, де розміщувалися підводні апарати. У цих ангарах проводили огляди ППА до і після занурень, поточний ремонт механізмів і пристроїв, заряджання акумуляторних батарей та інші види технічного обслуговування. Також на суднах були каюти для розміщення екіпажів ППА.

Флот Бази «Гідронавт» поділявся на такі типи суден:

науково-дослідне судно (НДС); науково-пошукове судно (НПС); рибопошукове судно (РПС); морський рятувальний буксир (МРБ).

За призначенням судна поділялися на:

судно-носій пілотованих підводних апаратів і підводних спостережних камер (С-Н); судно забезпечення підводної лабораторії буксированої (ПЛБ) «Бентос-300» (СЗ).

Флот Бази «Гідронавт»: №ТипНазваПроєктДата побудови/