Економіка («Економіка: вступний аналіз» у пізніших виданнях) — це вступний підручник американських економістів Пола Самуельсона та Вільяма Нордгауза. Підручник був вперше опублікований у 1948 році та вийшов у дев'ятнадцяти різних виданнях, останнє з яких — у 2009 році. Він був бестселером з економіки протягом багатьох десятиліть і досі залишається популярним, продавши понад 300 000 примірників кожного видання з 1961 по 1976 рік.Skousen, Mark (1997), "The Perseverance of Paul Samuelson's Economics", Journal of Economic Perspectives, 11 (2): 137–152, doi:10.1257/jep.11.2.137 Книга була перекладена сорока однією мовою, і загалом було продано понад чотири мільйони примірників.
Економікс була повністю написаний Самуельсоном до 12-го видання (2001). Нові видання були переглянуті іншими авторами, включаючи Нордгауса для 17-го видання (2001) і пізніше.
Вплив Підручник "Економікс" був названий «канонічним підручником», а розвиток основної економічної думки було простежено шляхом порівняння чотирнадцяти видань під редакцією Самуельсона. Pearce, Kerry A.; Hoover, Kevin D. (1995), "After the Revolution: Paul Samuelson and the Textbook Keynesian Model", History of Political Economy, 27 (Supplement): 183–216, CiteSeerX 10.1.1.320.9098, doi:10.1215/00182702-27-supplement-183
Саме на основі цього підручнику було введено термін «неокласична синтеза» і популяризовано цю концепцію,Blanchard, Olivier Jean (2008), "neoclassical synthesis", The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition поєднавши неокласичну економіку та кейнсіанську економіку і сприяючи тому, що ця школа стала провідною в основному економічному напрямку в США та в усьому світі в другій половині 20 століття.
Вона популяризувала термін «парадокс ощадливості» і приписала цю концепцію Кейнсу, хоча сам Кейнс приписував її більш раннім авторам, а форми цієї концепції сягають античності.
У тексті 1958 року було представлено «генеалогічне дерево економіки», яке до 20 століття складалося лише з двох груп: «соціалізм», до якого входили Маркс і Ленін, та «неокласичний синтез», до якого входили Маршалл і Кейнс. Це відповідало тодішнім економікам холодної війни — радянському комунізму та американському капіталізму. Це сприяло спрощенню поглядів на конкуруючі школи економічної думки, об'єднавши школи, які вважали себе окремими, і сьогодні багато хто в економіці та поза нею ототожнює «економіку» з «неокласичною економікою», слідуючи Самуельсону. Пізніші видання містили розширене висвітлення інших шкіл, таких як австрійська школа, інституціоналізм та марксистська економіка.
Сприйняття «Економікс» був другим кейнсіанським підручником у Сполучених Штатах після «Елементів економіки» Лорі Таршіс 1947 року. Як і робота Таршіс, «Економікс» був підданий критиці американськими консерваторами (в рамках Другої червоної паніки, або маккартизму), університети, які її прийняли, піддавалися «консервативному тиску бізнесу», а Самуельсона звинувачували в комунізмі. Тим не менш, «Економіка» виявилася успішною і залишалася широко прийнятою. Успіх підручника Самуельсона, порівняно з підручником Таршіс, який піддавався більш «жорстким» нападкам, пояснюється різними факторами, зокрема, безпристрасним, науковим стилем Самуельсона, на відміну від більш залученого стилю Таршіс, і наступні підручники наслідували стиль Самуельсона. Colander & Landreth (1998), p. 11–13, especially p. 12, footnote 33Звинувачення консерваторів у симпатіях до комунізму в «Економікс» продовжувалися аж до 1980-х років. Bethell, Tom (1989-10-13), "Socialism by the Textbook", National Review
Примітки