Францішек Северин Влад (; 17 жовтня 1888, Отинія — 18 вересня 1939, Янушев) — польський офіцер, бригадний генерал.

Біографія У 1907 році він закінчив Кадетський корпус у Кошицях і розпочав службу в Імператорській та Королівській армії. Під час Першої світової війни, будучи командиром роти, він брав участь, серед іншого, у боях проти російської армії в Галичині, де був захоплений у полон у 1914 році. Депортований до Сибіру, він утік з полону та дістався Англії через Китай, Японію та Сполучені Штати. У 1916 році, після обміну військовополоненими, повернувся до Імператорської та Королівської армії та воював на Італійському фронті.

29 листопада 1918 року разом з Тадеушем Кутшебою був прийнятий до Польської армії з підтвердженим званням капітана та призначений до Генерального штабу. Під час війни з більшовиками обіймав штабні посади. З 1919 по 1921 рік навчався у французькій Вищій воєнній школі у Парижі разом з Тадеушем Каспшицьким та Яном Садовським. Після закінчення навчання, 1 вересня 1921 року, він отримав диплом французького Генерального штабу. Після повернення до Польщі його було призначено до III департаменту Генерального штабу. У січні 1923 року міністр військових справ, за проханням начальника Генерального штабу, надав йому повну кваліфікацію для служби на посадах Генерального штабу.

15 жовтня 1926 року він прийняв командування 1-м Підгальським стрілецьким полком у Новому Сончі. 18 березня 1927 року його було призначено командиром піхоти дивізії 25-ї піхотної дивізії в Каліші, а 28 жовтня 1930 року — командиром 14-ї Великопольської піхотної дивізії в Познані.

В оборонній війні 1939 року він командував 14-ю піхотною дивізією, що входила до складу армії «Познань». Під час битви на Бзурі, в ніч з 15 на 16 вересня, він розформував дивізію та наказав частинам прорватися до Варшави разом з групою генерала Тадеуша Кутшеби.

Влад разом зі своїм штабом та залишками 58-го піхотного полку вирішив пробитися через Бзуру з боєм. 17 вересня його підрозділ був атакований сильним вогнем німецької артилерії в лісах поблизу Ілова на річці Бзура. Генерал був важко поранений у голову. Він помер у лісничому Янушеві біля Каміона. Перед смертю він встиг продиктувати листа дружині: «Я думаю про тебе, я присвячую себе Польщі. Поховай нашого сина, хороброго поляка. Я зізнався. Франк». Оригінал листа виставлений у Музеї Сохачевської землі та поля битви на Бзурі в Сохачеві.

Його поховали на подвір’ї церкви в Ілуві. Після війни його прах було ексгумовано та поховано на військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві (ділянка A21-півколо-1/2).

Сім'я Він був одружений з Лаурою Влодзімірською та мав сина, Здзіслава Марціна.

Звання

Лейтенант (1910) Оберлейтенант (1914) Гауптман (1917) Майор (19 лютого 1921) Підполковник (3 травня 1922 зі старшинством від 1 червня 1919 і 163-м місцем в корпусі офіцерів піхоти) Полковник (1 грудня 1924 зі старшинством від 15 серпня 1924 і 29-м місцем в корпусі офіцерів піхоти) Бригадний генерал (21 грудня 1932 зі старшинством від 1 січня 1933 і 1-м місцем в корпусі генералів)

Нагороди

Virtuti Militari срібний хрест (№5255; 1922) золотий хрест (№140) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (перші 2 рази в 1922). Орден Почесного легіону (Франція) кавалерський хрест (1923) командорський хрест (1936) Орден Академічних пальм, офіцерський хрест (Франція; 1924) Орден Корони Румунії, командорський хрест (1924) Орден Відродження Польщі офіцерський хрест (30 квітня 1925) командорський хрест Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 1925) Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Державний спортивний знак Медаль «Десятиріччя війни за незалежність» (Латвія; 1929) Золотий хрест Заслуги (18 березня 1932)

Вшанування пам'яті З 1970-х років вулиця в Ілуві, якою загиблого генерала перевозили до місця поховання в місцевій церкві, носить його ім'я. Також на його честь названо вулицю в районі П'ятково в Познані.

Його ім'я згадується на пам'ятній дошці, встановленій у костелі Святого Казимира в Новому Сончі в 1988 році на честь командирів 1-го Підгальського стрілецького полку.

З 2004 року початкова школа в Каміоні носить ім'я бригадного генерала Францішека Влада, де його пам'ять увічнено обеліском.

З 26 липня 2008 року Великопольська школа унтерофіцерів Сухопутних військ у Познані носить ім'я бригадного генерала Францішека Северина Влада.

Галерея

Примітки

Література

Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione, s. 183.

Piotr Stawecki, Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939, Warszawa 1994, s. 198–199, 352. .