Директи́ва про а́вторське пра́во і сумі́жні права́ в інформаці́йному суспі́льстві (2001/29) — нормативно-правовий акт Європейської Унії прийнятий для імплементації Договору ВОІВ про авторське право та гармонізації аспектів законодавства про авторське право в Європі, таких як . Директива була вперше прийнята у 2001 році відповідно до положень Римського договору про внутрішній ринок.

Проєкт директиви зазнав безпрецедентного лобіювання і вважався успіхом для європейського законодавства про авторське право. Директива 2001 року надала державам-членам ЄУ значну свободу в певних аспектах транспозиції. Держави-члени мали час до 22 грудня 2002 року для транспозиції директиви у своє національне законодавство, хоча лише Греція та Данія дотрималися терміну.

Положення

Права Статті 2–4 містять визначення виключних прав, наданих авторським правом та суміжними правами. У них розрізняється «право на відтворення» (стаття 2) від права «повідомлення для публіки» або «доведення до відома публіки» (стаття 3): остання спеціально призначена для охоплення публікації та передачі в Інтернеті. Дві назви цього права походять від Договору ВОІВ про авторське право та Договору ВОІВ про виконання та фонограми (ст. 8 та 10 відповідно). Суміжне право авторів дозволяти або забороняти будь-яку форму розповсюдження для публіки шляхом продажу або іншим чином передбачено статтею 4 (вичерпання прав).

Винятки та обмеження У статті 5 перелічено , які держави-члени можуть застосовувати до авторського права та суміжних прав. Обмежувальний характер цього переліку був одним із джерел суперечок щодо директиви: в принципі, держави-члени можуть застосовувати лише винятки, що містяться в узгодженому переліку, хоча інші винятки, які вже були передбачені національним законодавством станом на 22 червня 2001 року, можуть залишатися чинними [стаття 5(3)(o)]. Директива про авторське право робить обов'язковим лише один виняток: тимчасове або випадкове копіювання як частина мережевої передачі або законного використання. Отже, постачальники інтернет-послуг не несуть відповідальності за дані, які вони передають, навіть якщо це порушує авторське право. Інші обмеження є необов'язковими, і держави-члени самі обирають, які з них вони впроваджують у національному законодавстві.

Стаття 5(2) дозволяє державам-членам встановлювати винятки з авторського права щодо права на відтворення, гарантованого статтею 2, у випадках:

фотографічні репродукції на папері або будь-якому подібному носії творів (за винятком нот) за умови отримання правовласниками справедливої компенсації, відтворення на будь-якому носії, зроблені фізичною особою для приватного використання, яке не є комерційним, за умови отримання правовласниками справедливої компенсації, відтворення, здійснене бібліотеками, навчальними закладами, музеями чи архівами, яке не є комерційним архівні відтворення трансляцій, відтворення трансляцій, що здійснюються «соціальними установами, що переслідують некомерційні цілі, такими як лікарні чи в'язниці», за умови отримання правовласниками справедливої компенсації.

Стаття 5(3) дозволяє державам-членам встановлювати винятки з авторського права щодо права на відтворення згідно зі статтею 2 та права на публічне повідомлення згідно зі статтею 3 у випадках:

ілюстрація для навчання або наукового дослідження за умови посилання на джерело, включаючи ім'я автора, використання на благо людей з інвалідністю, репортаж про поточні події за умови посилання на джерело, включаючи ім'я автора, цитати з метою критики чи огляду, за умови посилання на джерело, включаючи ім'я автора, використання, необхідне для цілей «громадської безпеки» або для належного виконання чи звітності про «адміністративні, парламентські чи судові процеси», використання політичних промов та уривків публічних лекцій або аналогічних творів за умови зазначення джерела, включаючи ім'я автора, використання під час релігійних святкувань або офіційних святкувань, «організованих органом державної влади», використання таких творів, як архітектура чи скульптура, постійно розташованих у громадських місцях, випадкове включення твору до інших матеріалів, реклама публічної виставки або продажу художніх творів карикатура, пародія або імітація, для демонстрації або ремонту обладнання, використання художнього твору, малюнка або плану будівлі з метою реконструкції, для некомерційних досліджень або приватного навчання

Відповідно до статті 5(5) винятки з авторського права можуть застосовуватися лише «в окремих особливих випадках, які не суперечать нормальному використанню твору чи іншого об'єкта і не завдають необґрунтованої шкоди законним інтересам правовласника», отже, директива підтверджує .

Технологічні заходи захисту Стаття 6 директиви про авторське право вимагає, щоб держави-члени забезпечували «належний правовий захист» від навмисного обходу «ефективних технологічних заходів», призначених для запобігання або обмеження дій копіювання, не дозволених правовласниками будь-якого авторського права, суміжного права або права sui generis у базах даних (преамбула, пункт 47). Держави-члени також повинні забезпечувати «належний правовий захист» від виробництва, імпорту, розповсюдження, продажу, оренди, реклами або володіння «для комерційних цілей пристроями, продуктами чи компонентами або наданням послуг, які»:

просуваються, рекламуються або продаються з метою обходу або мають лише обмежену комерційно значущу мету або використання, окрім обходу, або в першу чергу розроблені, виготовлені, адаптовані або виконані з метою забезпечення або сприяння обходу будь-яких ефективних технологічних заходів.

За відсутності добровільних заходів, які вживають правовласники, Директива передбачає, що держави-члени повинні забезпечити, щоб технологічні заходи не перешкоджали використанню, дозволеному статтею 5 про винятки з авторського права, див. статтю Стаття 6(4) 7 вимагає, щоб держави-члени забезпечували «належний правовий захист» від видалення метаданих інформації про управління правами.

На відміну від Розділу 1201 Закону про авторське право в цифрову епоху, який забороняє лише обхід заходів контролю доступу, Директива про авторське право також забороняє обхід заходів захисту від копіювання, що потенційно робить її більш обмежувальною. Як у DMCA, так і в Директиві про авторське право заборонено виробництво, розповсюдження тощо обладнання, що використовується для обходу як захисту доступу, так і захисту від копіювання. Згідно з DMCA, потенційні користувачі, які хочуть скористатися нібито правом добросовісного використання для злому захисту від копіювання (що не заборонено), повинні будуть зробити це самостійно, оскільки жодне обладнання не буде законно продаватися для цієї мети. Згідно з Директивою про авторське право, така можливість буде недоступна, оскільки обхід захисту від копіювання є незаконним.

Імплементація Держави-члени мали час до 22 грудня 2002 року, щоб імплементувати Директиву про авторське право у своє національне законодавство. Однак лише Греція та Данія дотрималися терміну, тоді як Італія, Австрія, Німеччина та Велика Британія імплементували директиву у 2003 році. Решту восьми держав-членів (Бельгію, Іспанію, Францію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Фінляндію та Швецію) було передано до Європейського Суду Справедливости за неімплементацію. У 2004 році Фінляндію, Сполучене Королівство (щодо Гібралтару), Бельгію та Швецію було визнано відповідальними за неімплементацію.

Національні заходи з імплементації включають:

Чехія: поправка № 216/2006 Зб. до Закону Чехії про авторське право Фінляндія: Поправка 2005 року до Закону про авторське право та Кримінального кодексу Фінляндії Франція: loi no 2006—961 du 1 er août 2006 relative au droit d'auteur et aux droits voisins dans la société de l'information, більш відоме як «DADVSI» Сполучене Королівство: Положення про авторське право та суміжні права 2003 року

Перегляд та розширення 2019 року

У 2016 році витік документів показав, що розглядаються два нові положення. Перше, спрямоване на компанії соціальних мереж, мало на меті зробити автоматичну перевірку на наявність контенту, захищеного авторським правом, обов'язковою для всіх випадків, коли користувач може завантажувати дані. Друге пропонувало, щоб видавці новин отримували фінансову вигоду, коли посилання на їхні статті публікуються на комерційній платформі. Відповідаючи на критику, Аксель Восс визнав, що закон «можливо, не найкраща ідея», але продовжив підтримувати його прийняття та розробляти деякі формулювання, що використовуються для внесення змін до статті 11.

Це оновлення було широко розцінено як . Серед його критиків — колишній депутат Європарламенту від Німеччини Фелікс Реда, інтернет-компанія Mozilla та активісти з реформи авторського права, пов'язані з Creative Commons. Деякі дискусії стосувалися неможливості для новинних агентств відмовитися від платіжної системи та твердження, що додаткові права на новинні фрагменти суперечать Бернській конвенції.

Див. також

Законодавство Європейського Союзу про авторське право Закон про авторське право в цифрову епоху (Судова практика щодо винятку пародії)

Примітки

Посилання Текст Директиви (зі змінами) EUCD — Розширення авторських прав, що завдають шкоди FSFE EUCD.info