Бій у Посічі — збройний бій між куренем УПА «Скажені» і військами НКВС СРСР в селі Посіч Станіславської (нині — Івано-Франківської) області, який тривав уночі з 7 по 8 квітня 1945 року.
Хід бою Під Чорним лісом у селі Посіч заквартирувало близько 170 «енкаведистів» спецвідділу (за іншими даними — 280 і прокурор). Більшовики мали намір оперувати в Чорному лісі та прилеглих селах: Рибне, Майданик, Лисець Старий, і перешкоджали діяльності повстанських відділів. Командир Василь Андрусяк «Різун» ухвалив рішення зліквідувати більшовицький спецвідділ.
Курінь «Скажених» під командуванням курінного Павла Вацика «Прута» повернувся з рейду з Коломийщини. 7 квітня курінний «Прут» провів відправу з командирами сотень, передав наказ командира «Різуна» і обговорив деталі наскоку: розташування ворога, кількість сил, позиції застав та стійок. Встановлено, що в школі перебуває 80 більшовиків, а у трьох сусідніх хатах — 90 більшовиків.
Курінь був розділений на три сотні: сотня «Змії» під командуванням сотенного «Сокола» мала зліквідувати ворога в школі; сотня «Заведії» — ворога в трьох хатах; сотня «Чорних Чортів» — прикриття на засадах від Станиславова і Лисця Старого.
Збірка куреня відбулася о 15:00 біля школи у селі Завої, після чого сотенні скликали чотових для обговорення підготовки до наскоку.
Після перевірки озброєння та амуніції курінь рушив маршем у напрямку Майданику. Погода була холодна, похмура, з періодичними опадами дощу та снігу. Під час маршу курінний «Прут» контролював рух, а розвідка перевірила присутність ворога на квартирах. Наступ планувалося розпочати о 22:00.
Сотня «Заведії» підсунулася яром на відстань 300 метрів до трьох хат ворога, а сотня «Змії» — до школи. Розстрільна сотні «Заведії» зайняла становища на відстані 150 метрів від ворога. О 22:00 сотня «Заведії» відкрила збірний вогонь і підпалила хати, одночасно сотня «Змії» атакувала школу. Ворог відкрив обстріл із автоматичних ППРів і кулеметів. В бою застосовувалися стрілецька зброя та гранати.
Учасник бою Іван Богуславський «Співак», який із двома товаришами розташувався у засідці за горбком коло церкви, так описував подробиці бою:
О годині 10-ій увечері ми обступили село. Друга і третя чота мали атакувати, а перша мала вичікувати більшовиків, як будуть утікати, щоб їх ліквідувати. Нас трьох — вістун «Ґонта», стрільці «Палій» і я мали за завдання кидати гранати, якщо енкаведисти будуть утікати на наш горбок коло церкви, де ми сховались.
Починаючи бій, перш за все ракети прорізали небо і встрягли в солом'яні стріхи хат, де квартирували енкаведисти. За хвилину було видно, як удень. Червоні почали вискакувати з хат і в паніці втікали в напрямі школи, де містився штаб прокурора. Почалось клекотіння кулеметів і автоматів. Наша трійка лежала спокійно на становищах, наслухуючи, чи не лізе хтось на наш горбок. Енкаведисти пустились утікати вниз на Станиславів. Та перша чота привітала їх ще сильнішим вогнем. Більшовики побачили, що для них немає іншого виходу, як відступати на горбок коло церкви. З криком «ура», стадо збите в купу, вони кинулись на наш горбок, а ми з підкоченими рукавами лиш чекали на них. Перед нами лежали скриньки «калачів» Ф-1, по 80 штук. Коли ми почули, що віддаль між нами меншає, тоді почали кидати своїми «калачами», що їх НКВД їло зі смаком. Після цих «калачів» їм більше нічого не смакувало, тільки їхнє червоне вино, від якого вони захлинулися та червонів потік.
Результат бою В результаті бою, було вбито до 60 військ НКВС, здобуто дуже багато зброї, амуніції, включно з двома ППР-ами. З магазину забрано багато шинель, уніформ, консерв, медикаментів і багато інших речей. Три вантажні авто й решту трофеїв спалено на місці.
За іншою версією, з 280 військ НКВС вийшло живими тільки 9, ще 15 захоплено в полон, а решта — вбиті всі. Захоплено чотири протитанкові кулемети, амуніцію й багато легкої зброї. (Отже, загальні втрати — 271 військ).
Водночас, радянська версія стверджуєДАЛО, ф.5001, оп.6, спр.56, арк.189-192:
Втрати УПА склали всього 2 загиблих та 2 поранених. З них загинув стрілець «Василько» з Грабівки та поранений «Яструб» з сотні «Змії».
Отримав важке поранення також чатовий сотні «Заведії» Павло Когуч «Олесь» у праву руку та змушений був лікуватися протягом тривалого часу.
У самому селі під час бою спалено 5 будинків та школу.
Примітки
Посилання