Підводний рятувальний апарат Де́віса (, DSEA) — ранній кисневий , винайдений в 1910 році сером , головою компанії , на основі ще більш раннього винаходу . Після подальшого вдосконалення Девісом, у 1927 Королівський Флот прийняв його апарат на озброєння.

Хоча пристрій призначався для екстреної евакуації екіпажів затонулих субмарин шляхом самостійного спливання, незабаром його також почали використовувати для дайвінгу та як промисловий дихальний апарат.

Дизайн DSEA головним чином призначався для розв'язання проблеми аноксії, що загрожує людині під час спливання та пов'язаного з цим ризиком травми легень від надлишкового тиску, оскільки підводний тиск знижується зі зменшенням глибини. Для цього апарат подавав користувачеві кисень під контрольованим тиском. Крім того, пристрій забезпечував плавучість як під час спливання, так і після досягнення поверхні.

Сам апарат складається з гумового дихального/плавучого мішка, який містить балончик з гідроксидом барію для очищення видихуваного CO2. У кишені на нижньому кінці мішка розташовано сталевий напірний балон, що містить приблизно 56 літрів кисню під тиском 120 барів. Балон оснащений регулювальним клапаном і з'єднаний з дихальним мішком. Відкриття регулювального клапана балона впускає кисень у мішок і заповнює його до вирівнювання тиску з тиском навколишньої води.

Балончик з абсорбентом CO2 всередині дихального мішка з'єднаний з мундштуком гнучкою гофрованою трубкою; дихання здійснюється лише через рот, ніс закритий затискачем. Також до стандартної комплектації апарату входять захисні окуляри.

Дихальний/плавучий мішок оснащений зворотним клапаном, який дозволяє повітрю виходити з мішка, коли тиск води знижується у міру того, як користувач підіймається до поверхні. Досягши поверхні, користувач може закрити цей клапан, і мішок з повітрям служитиме рятувальним плавзасобом на кшталт рятувального жилета. Якщо мішок здувається, поки користувач перебуває на поверхні в очікуванні порятунку, його можна наповнити, відкривши зворотний клапан і надуваючи через мундштук.

Звичайне спорядження DSEA Королівського флоту також включало аварійний плавучий мішок з балончиком для надування, розташований на передній частині основного мішка, щоб допомогти користувачеві утримуватися на плаву після досягнення поверхні, навіть якщо він вичерпав повітря з основного мішка.

Також до комплекту входив уповільнювач швидкості — гумовий фартух, який користувач під час підйому розгортав і тримав горизонтально. Це різко знижувало швидкість спливання через опір води і зменшувало ймовірність декомпресійної хвороби.

Експлуатація

Прийнятий Королівським флотом у 1929 році, DSEA використовувався з обмеженим успіхом для евакуації екіпажів з кількох затонулих підводних човнів, зокрема «Poseidon» у 1931 році, «Thetis» у 1939 і «Perseus» у 1941.

Зменшена версія DSEA, «Апарат для евакуації з танків-амфібій» (, ATEA), була створена для використання екіпажами , таких як ті, що використовувалися під час висадки в Нормандії.

Були випадки, переважно під час Другої світової війни, коли DSEA використовувався для пірнання з поверхні, тобто як ранній варіант акваланга. У ті роки його помітно використовувала Підводна робоча група (Underwater Working Party) в Гібралтарі під керівництвом лейтенанта Лайонела Кребба, а також іноді підводні плавці, що пілотували «Sleeping Beauty».

Див. також Рятування з підводних човнів Капюшон Штайнке Легеня Момсена Submarine Escape Immersion Equipment

Примітки